Рішення № 27761065, 27.11.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2012Справа №5002-28/3514-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго», м. Сімферополь

до відповідача Салгірського міжрайонного управління водного господарства, м. Сімферополь

про стягнення 489 496,55 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Шереметьєва Л.О., довіреність № 402-Д від 10.07.2012 р., юрисконсульт

Від відповідача - Діордій О.А., довіреність № 115/01-07 від 20.08.2012 р., представник

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Салгірського міжрайонного управління водного господарства про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 416 341,52 грн., 3 % річних за активну електроенергію в сумі 2 361,44 грн., пені за активну електроенергію сумі 11 807,08 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 57 254,74 грн., 3 % річних за реактивну електроенергію в сумі 288,63 грн., пені за реактивну електроенергію в сумі 1 443,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином умови договору про постачання електричної енергії № 75 від 23.02.2006 р. щодо своєчасного розрахунку за електроенергію та за послуги по компенсації перетікань реактивної електричної енергії, у зв'язку з чим, за останнім склалася заборгованість за активну електроенергію у розмірі 416 341,52 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

12.11.2012 р. представник Салгірського міжрайонного управління водного господарства надав заяву про надання відстрочки виконання рішення на строк до 01.02.2013 р.

23.11.2012 р. від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» до суду надійшли заперечення проти надання відстрочки, у яких позивач заперечує з огляду на наступне, ПАТ «ДТЕК Крименерго» внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. « 2711-IV», оскільки товариство має значну кредиторську заборгованість перед ДП «Енергоринок» за куповану з ОРЕ електроенергію. Станом на 01.09.2012 р. загальний розмір заборгованості становить 957 749 755,57 грн., що підтверджується актом звірки від 01.10.2012 р. ( а. с. 97). У зв'язку з чим, погашення позивачем існуючої заборгованості та виконання додатково прийнятих на себе зобов'язань, залежить від здійснення споживачами своєчасних розрахунків за електричну енергію. Тобто, надання відстрочки відповідачеві може призвести до невиконання позивачем своїх господарських зобов'язань, і як наслідок застосування до нього штрафних санкцій за їх невиконання.

23.11.2012 р. від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» надійшли пояснення, у яких позивач надав уточнений розрахунок суми позову, згідно якого станом на 15.11.2012 р. заборгованість за спожиту з 24.07.2012 р. по 24.09.2012 р. активну електричну енергію складає 329 821,33 грн., 3 % річних за спожиту активну електроенергію складають 2 327,31 грн., пеня за активну електроенергію складає 11 636,44 грн. Заборгованість за компенсацію реактивної електричної енергії за період з 24.07.2012 р. станом на 15.11.2012 р. не змінилась та складає 57 254,74 грн.

Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.

23 лютого 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго») (постачальник) та Салгірського міжрайонного управління водного господарства (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 75 (а. с.18-21).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 1 договору постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі згідно умов даного договору та додатків до нього.

Згідно пункту 2.2.3 договору споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатків № 4.1, або № 4.2 «порядок розрахунків».

Пунктом 2.2.4 договору визначено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача відповідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

Як вбачається з п. 18 додатку № 5 до договору № 75 «Про порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії» (а. с. 26-27), за підсумками розрахункового періоду 24 числа постачальник виписує споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії. Кошти сплати за перетоки реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника на протязі 5 днів з дня отримання розрахункових документів.

Відповідно до п. 9.7 договору про постачання електричної енергії № 75, даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2006 року, а в частині розрахунків до повного їх погашення. Цей договір вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодної зі сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляду.

Суду не надано доказів розірвання договору про постачання електричної енергії № 75.

На виконання умов договору позивач постачав відповідачу електричну енергію та виставляв відповідні рахунки, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти про обсяги переданої споживачу електричної енергії та рахунки-накладні (а.с. 31-41). Проте, відповідач лише частково оплачував вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.28) заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію за період з 24.07.2012 р. по 24.09.2012 р. складає 416 341,52 грн. за активну електричну енергію та 57 254,74 грн. за реактивну електричну енергію.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснюється споживання електричної енергії та відповідна оплата постачальнику, проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати за електричну енергію, за останнім склалася заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач надав суду докази часткової оплати боргу за спожиту електроенергію що підтверджується платіжним дорученням № 2780 від 08.10.2012 р. у розмірі 30 000,00 грн. та платіжним дорученням № 2782 від 09.10.2012 р. у розмірі 20 000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості за активну електричну енергію, а саме в розмірі 329 821,33 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 86 520,19 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за активну електричну енергію у розмірі 11 807,08 грн. та за реактивну електричну енергію у розмірі 1 443,14 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатками № 4.1, № 4.2 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний оплатити постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши уточнений розрахунок суми позову (а.с.99-101) в частині нарахування пені (з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем) за реактивну електроенергію та за активну електроенергію, суд знаходить його вірним, у зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню пеня за активну електроенергію у розмірі 11 636,44 грн. та за реактивну електричну енергію у розмірі 1 443,14 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення пені за активну електроенергію в сумі 170,64 грн. не підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних за активну електроенергію в сумі 2 361,44 грн. та 3 % річних за реактивну електроенергію в сумі 288,63 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості та уточненого розрахунку позивача суми позову, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, а саме у сумі 3 770,45 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за активну електроенергію в сумі 34,13 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Враховуючи те, що відповідач визнав суму заборгованості зазначену в уточненому розрахунку позивача, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 329 821,33 грн., 3 % річних за активну електроенергію в сумі 2 327,31 грн., пені за активну електроенергію в сумі 11 636,44 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 57 254,74 грн., 3 % річних за реактивну електроенергію в сумі 288,63 грн., пеню за реактивну електроенергію в сумі 1 443,14 грн.,

Розглянувши заяву Салгірського міжрайонного управління водного господарства про надання відстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку, що не має підстав для задоволення заяви у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року N 9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд, оцінивши матеріальні інтереси обох сторін по справі, їх фінансовий стан та наявність інфляційних процесів у економіці держави, вважає не доведеним факт наявності об'єктивних підстав, які ускладнять виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відповідачем по справі.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач по справі не є виключними, крім того, суд враховує, що підставою виникнення заборгованості було виключно не дотримання відповідачем договірних зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 75.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 055,43 грн. суд покладає на відповідача відповідно до п. 2 ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Салгірського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПО України 01034030) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (код ЄДРПО України 00131400) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 329 821,33 грн., 3 % річних за активну електроенергію в сумі 2 327,31 грн., пеню за активну електроенергію в сумі 11 636,44 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 57 254,74 грн., 3 % річних за реактивну електроенергію в сумі 288,63 грн., пеню за реактивну електроенергію в сумі 1 443,14 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 86 520,19 грн., 3 % річних за активну електроенергію в сумі 34,13 грн., пені за активну електроенергію в сумі 170,64 грн. в задоволенні позову - відмовити.

4. Повернути з державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31211206783002, код отримувача 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (код ЄДРПО України 00131400) суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 813,14 грн., сплачену платіжним дорученням № 1200034275 від 03.10.2012 р.

5. Стягнути з Салгірського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПО України 01034030) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» (код ЄДРПО України 00131400) судовий збір у розмірі 8 055,43 грн.

6. В задоволенні заяви Салгірського міжрайонного управління водного господарства про відстрочку виконання рішення - відмовити.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 27.11.2012.

Повне рішення складено - 30.11.2012.

Суддя С.О. Лукачов