Рішення № 27761010, 28.11.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5004/1366/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА», м. Київ

до відповідача: Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс", м. Луцьк

про стягнення 106 895 грн. 48 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Шнир Я. Б., довіреність від 25.07.2012 року

від відповідача: Варійчук П. П., довіреність від 28.11.2012 року №1055/01-23

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕБАСТО УКРАЇНА ТЗОВ»просить стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" 106 895 грн. 48 коп. в т. ч. 91 643 грн. 48 коп. основного боргу згідно договору від 23.11.2010 року №5-348/10, 6 779 грн. 00 коп. пені, 4 579 грн. 00 коп. 3% річних, 3 894 грн. 00 коп. втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем взятих на себе згідно договору від 23.11.2010 року №5-348/10 зобов'язань по оплаті поставленого товару.

07.11.2012 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву від 06.11.2012 року про зміну назви позивача на товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА», що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №645215 станом на 05.10.2012 року (а. с. 38).

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року №18 господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Клопотанням від 06.11.2012 року представник позивача долучив до матеріалів справи видаткові накладні №321 від 30.09.2011 року, №263 від 21.09.2011 року та довіреності до них (а. с. 33-36). Додатково повідомив, що видаткові накладні №271 від 30.09.2011 року, №281 від 30.09.2011 року та довіреності до них зазначені в позовній заяві помилково.

Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні 07.11.2012 року позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 78 143 грн. 48 коп., оскільки при розрахунку основної суми боргу позивачем не враховано оплату платіжним дорученням №16295 від 14.06.2012 року на суму 25 250 грн. 00 коп., яке долучено до матеріалів справи (а. с. 44).

В судових засіданнях 07.11.2012 року, 09.11.2012 року оголошувалася перерва за клопотанням позивача, для проведення звірки взаємних розрахунків.

Ухвалою суду від 16.11.2012 року розгляд справи відкладено на 28.11.2012 року, позивача зобов'язано подати суду докази часткової оплати боргу з призначенням платежу, рахунки на оплату, обгрунтувати з посиланням на докази наявність заборгованості саме за накладними №51 від 18.01.2011 року, №29 від 18.01.2011 року, сторін зобов'язано подати акт звірки взаємних розрахунків з зазначенням накладних на поставку товару за договором №5-348/10 від 23.11.2010 року, платіжних доручень на оплату товару.

Представник позивача, керуючись ст. 22 ГПК України подавав заяви від 08.11.2012 року (а. с. 54), 15.11.2012 року (а. с. 95-97) про збільшення позовних вимог. З врахуванням останньої позивач просить стягнути з відповідача 113 393 грн. 48 коп. основного боргу, 17 840 грн. 00 коп. пені, 11 386 грн. 60 коп. втрат від інфляції, 8 105 грн. 00 коп. 3% річних згідно двох видаткових накладних №51 від 18.01.2011 року, №29 від 18.01.2011 року. Згідно розрахунку представника позивача ТзОВ «ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА»поставило ДП "Автоскладальний завод №1" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" згідно видаткових накладних №51 від 18.01.2011 року, №29 від 18.01.2011 року товар на загальну суму 466 776 грн. 96 коп., відповідач отриманий згідно зазначених накладних товар оплатив частково на суму 353 383 грн. 48 коп. Товар, відпущений на підставі інших заявлених в позовній заяві видаткових накладних, відповідач оплатив повністю. Щодо платіжного доручення від 14.06.2012 року №16295 на суму 25 250 грн. 00 коп. позивач стверджує, що зазначена сума сплачена в погашення заборгованості по іншій видатковій накладній, яка не є предметом даного спору.

Заява від 15.11.2012 року про збільшення позовних вимог підписана представником позивача Шнирем Я. Б, який діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю від 25.07.2012 року, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, приймається судом.

У відзиві на позовну заяву від 27.11.2012 року №270/04-06 (а. с. 113 - 114) та в судовому засіданні 28.11.2012 року представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу на суму 78 143 грн. 48 коп. Зазначив, що відповідно до видаткових накладних позивач за договором від 23.11.2010 року №5-348/10 поставив товар на загальну суму 1 832 005 грн. 96 коп. Відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 1 753 826 грн. 48 коп. На підтвердження викладеного відповідач долучив до матеріалів справи видаткові накладні, банківські виписки та платіжні доручення (а. с. 115-151)

В судовому засіданні 28.11.2012 року керуючись ст. 22 ГПК України представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу до неоспорюваної суми відповідачем -78 143 грн. 48 коп. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 10 000 грн. 00 коп. з ініціативи суду та прохання відповідача не заперечував. Просив позов задоволити із врахуванням зазначеної заяви.

Представник відповідача заяву позивача від 28.11.2012 року не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23 листопада 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕБАСТО УКРАЇНА ТЗОВ»та відповідачем - Дочірнім підприємством "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" був укладений договір №5-348/10 (далі договір, а. с. 7-8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору №5-348/10 від 23.11.2010 року.

Договір від 23.11.2010 року № 5-348/10 за правовою природою є договором поставки. Відносини сторін регулюються його умовами та ст. ст. 264 -271 ГК України, ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. п. 1.1, 1.3, 3.1, 3.4, 5.3, 8.1 договору позивач приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність відповідача товари виробничо-технічного призначення (далі -товар), а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Номенклатура, асортимент, вид товару, ціни, комплектність, кількість кожної партії товару та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Ціна товару визначається сторонами на момент підписання специфікації та підтверджується накладними, які оформляються позивачем на кожну партію товару. Строк проведення розрахунків відповідачем: 25% - передоплата від вартості партії товару, що постачається, протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку; 25% - відвантаження, решта 50% вартості партії товару -протягом 15-ти календарних днів з моменту одержання ним партії товару та видаткової накладної. У випадку порушення відповідачем строку оплати одержаного товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії даного договору не заявить в письмовій формі про намір його припинити, договір продовжує свою дію на наступний рік на тих самих умовах.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору та з врахуванням заяви представника позивача про те, що видаткові накладні №271 від 30.09.2011 року, №281 від 30.09.2011 року та довіреності до них зазначені в позовній заяві помилково позивач згідно договору передав відповідачу товар на загальну суму 1 832 005 грн. 96 коп. що стверджується видатковими накладними та довіреностями до них (а. с. 9-22, 35):

- №726 від 29.12.2010 року на суму 14 500 грн. 00 коп.,

- №263 від 21.09.2011 року на суму 127 309 грн. 28 коп.,

- №232 від 30.08.2011 року на суму 63 654 грн. 64 коп.,

- №51 від 18.01.2011 року на суму 408 429 грн. 84 коп.,

- №29 від 18.01.2011 року на суму 58 347 грн. 12 коп.,

- №718 від 24.12.2010 року на суму 413 936 грн. 32 коп.,

- №711 від 22.12.2010 року на суму 412 382 грн. 88 коп.,

- №321 від 30.09.2011 року на суму 286 445 грн. 88 коп.,

- №267 від 22.09.2011 року на суму 47 000 грн. 00 коп.

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

В порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 1 753 862 грн. 48 коп., що підтверджується банківськими виписками та платіжними доручення (а. с. 115-142).

В заяві від 28.11.2012 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині нарахування основного боргу та просить стягнути з відповідача 78 143 грн. 48 коп.

Заява підписана представником позивача Шнирем Я. Б, який діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю від 25.07.2012 року, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, приймається судом.

Відповідно до п. 4. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Основна заборгованість відповідача за договором №5-348/10 від 23.11.2010 року становить 78 143 грн. 48 коп. (1 832 005 грн. 96 коп. - 1 753 862 грн. 48 коп.) підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, судом встановлено та відповідачем не спростовано, що Дочірнє підприємство "Автоскладальний завод №1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" заборгувало Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА»78 143 грн. 48 коп. згідно видаткових накладних №51 від 18.01.2011 року, №29 від 18.01.2011 року.

Зазначена обставина підтверджується призначеннями часткових проплат відповідача.

Позивач згідно заяви від 15.11.2012 року (а. с. 95) просить стягнути з відповідача 17 840 грн. 00 коп. пені, 11 389 грн. 60 коп. втрат від інфляції та 8 105 грн. 00 коп. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВГСУ від 15.02.2012 року №5021/1596/2011).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 року №01-06/928/2012).

Нараховані позивачем 11 389 грн. 60 коп. втрат від інфляції за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року на суму боргу 233 393 грн. 48 коп. (233 393 грн. 48 коп. х 1.049 = 244 829 грн. 76 коп. - 233 393 грн. 48 коп.) підставні та підлягають до стягнення в силу ст.625 ЦК України.

З врахуванням часткових проплат платіжними дорученнями від 08.05.2012 року на суму 10 000 грн. 00 коп., від 14.06.2012 року на суму 25 250 грн. 00 коп. підставні та підлягають до стягнення 7 658 грн. 97 коп. річних за період з 03.02.2011 року по 08.11.2012 року:

- з 19.04.2012 року по 08.05.2012 року заборгованість відповідача становила 113 393 грн. 48 коп. (113 393 грн. 48 коп. х 3% / 365 х 20);

- з 09.05.2012 року по 14.06.2012 року з врахуванням проплати на суму 10 000 грн. 00 коп. заборгованість відповідача становила 103 393 грн. 48 коп. (103 393 грн. 48 коп. х 3% /365 х 37);

- з 15.06.2012 року по 08.11.2012 року з врахуванням проплати на 25 250 грн. 00 коп. заборгованість відповідача становила 78 143 грн. 48 коп. (78 143 грн. 48 коп. х 3% / 365 х 147).

Таким чином в позові на суму 446 грн. 03 коп. річних слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. П. 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строку оплати одержаного товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати.

Позивач з порушенням на 8 днів 6-місячного строку, встановленого ч. 2 ст. 232 ГК України, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17 840 грн. 00 коп. нараховану за період з 03.02.2011 року по 11.08.2011 року, проте розрахунки здійснив за 180 днів (233 393 х 15, 5% / 365 х 180), тому нарахована позивачем пеня в сумі 17 840 грн. 00 коп. є підставна та підлягає до стягнення.

Позивач в заяві від 28.11.2012 року та в судовому засіданні щодо зменшення штрафних санкцій на 10 000 грн. з ініціативи суду та прохання відповідача не заперечував.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. В силу п.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи оплату відповідачем поставленої за договором від 23.11.2010 року №5-348/10 продукції на 95,7%, проплату за товар, поставлений пізніше ніж за спірними накладними, що вплинуло на термін прострочення, відсутність значних збитків від прострочення платежу, беручи до уваги клопотання відповідача, відсутність заперечень представника позивача щодо зменшення розміру пені, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 10 000 грн. 00 коп. і стягнути її в розмірі 7 840 грн. 00 коп. (17 840 грн. 00 коп. - 10 000 грн. 00 коп.)

У зв'язку з цим в позові про стягнення 10 000 грн. 00 коп. пені слід відмовити.

Повноваження щодо зменшення розміру річних та інфляційних нарахувань у господарського суду відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року №01-06/1625/2011 " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року встановлено розмір ставок судового збору , зокрема, за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2012 року становила 1 073 грн. 00 коп. До позовної заяви додано платіжне доручення №ПН1239 від 04.10.2012 року про сплату судового збору в розмірі 4 661 грн. 00 коп., хоча судовий збір, виходячи з кінцевої ціни позову 115 478 грн. 08 коп. (78 143 грн. 48 коп. основного боргу + 11 389 грн. 60 коп. втрат від інфляції + 8 105 грн. 00 коп. річних + 17 840 грн. 00 коп. пені) становить 2 309 грн. 56 коп. (115 478 грн. 08 коп. х 2%).

Зайво сплачені 2 351 грн. 44 коп. судових витрат підлягають поверненню позивачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 2 300 грн. 64 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, п.4 ст. 80, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1»Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», вул. Рівненська, 42, м. Луцьк, код 21752230 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА», вул. Червонопрапорна, 28, м. Київ, код 33736534

- 78 143 грн. 48 коп. основного боргу, 7 658 грн. 97 коп. річних, 11 389 грн. 60 коп. втрат від інфляції, 7 840 грн. 00 коп. пені, 2 300 грн. 64 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 107 332 грн. 69 коп. (сто сім тисяч триста тридцять дві грн. 69 коп.).

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю«ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА», вул. Червонопрапорна, 28, м. Київ, код 33736534

- 2 351 грн. 44 коп. (дві тисячі триста п'ятдесят одна грн. 44 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №ПН1239 від 04.10.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 5004/1366/12).

4. В позові на суму 10 446 грн. 03 коп. відмовити.

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Волинської області.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

Складений 30.11.2012 року

Суддя А. М. Кравчук