Постанова № 27760869, 27.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5009/2104/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г.- головуючого,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В. (доповідач),

за участю: представників позивача -Кудрі Ю.Ю., відповідача -Грекової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запоріжкокс"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.09.2012та рішеннягосподарського суду Запорізької області від 31.07.2012у справі№5009/2104/12 господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ХОРС"доПублічного акціонерного товариства "Запоріжкокс"простягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "ХОРС" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" про стягнення 279 026,53грн., з яких: 266433грн. - сума боргу, 1865,03грн. - інфляційні, 3022,01грн. - 3% річних, 7706,49грн. - проценти за користування грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2012 у справі №5009/2104/12 (суддя:Носівець В.В.) позовні вимоги ТОВ "Об'єднання "ХОРС" були задоволені частково. Стягнуто з ПАТ "Запоріжкокс" на користь позивача 3% річних у розмірі 3 013,75 грн., інфляційних у розмірі 1 865,03 грн., судового збору у розмірі 5 426,32 грн. В частині стягнення основного боргу у розмірі 266 433,00 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2011 у справі №5009/2104/12 (судді: Радіонова О.О., Зубченко І.В., Бойко І.А.) ) рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних у розмірі 3 013,75 грн., інфляційних у розмірі 1 865,03 грн. та судового збору у розмірі 5 426,32 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005 у справі №5/5/213 було затверджено мирову угоду, укладену боржником - Відкритим акціонерним товариством "Запоріжкокс" (змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Запоріжкокс") та кредиторами у справі про банкрутство (39 самостійних юридичних осіб), в тому числі Товариством з обмеженою відповідальність "Об'єднання "Хорс" (а.с.17-21).

Пунктом 6 Мирової угоди встановлено, що кредитори надають боржнику відстрочку погашення заборгованості з грошових зобов'язань терміном до 01.01.2011.

Для погашення заборгованості з грошових зобов'язань, зазначених у п. 4 даної Мирової угоди, в сумі 203 520 471,45 гривень (двісті три мільйони п'ятсот двадцять тисяч чотириста сімдесят одна гривня сорок п'ять копійок) кредитори після закінчення відстрочки погашення грошових зобов'язань, надають боржникові розстрочку на 5 (п'ять) календарних років, починаючи с 01.01.2011 до 01.01.2016.

Відповідно до Графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів, що є Додатком №1 до Мирової угоди, загальна сума боргу ВАТ "Запоріжкокс" перед Товариством з обмеженою відповідальність "Об'єднання "Хорс" складає 1 332 162,95 грн.(а.с.21).

Згідно графіку погашення боржником грошових вимог кредиторів сума щорічного платежу протягом одного календарного року з 01.01.2011 по 31.12.2014 ТОВ "Об'єднання "Хорс" складає 266 433,00 грн.( № 23 Додатку № 1 до Мирової угоди).

Відповідно до п. 9 Мирової угоди у зв'язку з погашенням боргу в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кожного з кредиторів, а також з урахуванням імовірності ведення листування з питань виконання даної Мирової угоди, кожний із кредиторів зобов'язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту затвердження даної Мирової угоди господарським судом направити на адресу боржника лист із вказівкою повних банківських реквізитів, за якими необхідно перераховувати грошові кошти по даній Мировій угоді, а також повної поштової адреси, що є місцезнаходженням кредитора, і по якій боржником буде здійснюватися листування з питань виконання даної Мирової угоди.

Вищевказаний лист повинний бути підписаний уповноваженим представником кредитора і містити застереження про те, що він направлений з метою виконання умов даної Мирової угоди. У випадку зміни організаційно-правової форми, найменування, коду кредитора в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, банківських реквізитів або місцезнаходження кредитора, він протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту настання таких змін зобов'язується сповістити про це боржника в письмовій формі.

Згідно з п. 10 Мирової угоди, у випадку невиконання або неналежного виконання кредитором вимог п.9 даної Мирової угоди боржник здійснює погашення грошових зобов'язань і направляє поштову кореспонденцію на підставі наявних у нього даних про кредитора.

У такому випадку боржник не несе відповідальність за можливий збиток (матеріальний і нематеріальний), що може бути заподіяний кредиторові у зв'язку з використанням боржником недостовірних даних, необхідних при перерахуванні грошових коштів на поточний рахунок кредитора або при направленні поштової кореспонденції.

Пунктом 17 Мирової угоди сторонами узгоджено, що у випадку невиконання боржником Мирової угоди кредитори можуть висунути свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому даною Мировою угодою з урахуванням часткового погашення боргу. При порушенні провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, по яким була укладена дана Мирова угода, визначається в межах, передбачених даною Мировою угодою.

Оскільки відповідач в обумовлені Мировою угодою строки, не виконав свої зобов'язання, чим порушив умови Мирової угоди, позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом порушених своїх прав та законних інтересів про стягнення з ПАТ "Запоріжкокс" 279 026,53 грн. з яких: 268 298,03грн. борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 022,01грн. -3% річних та 7 706,49грн. процентів за користування грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем в розмірі 266 433,00 грн. була сплачена 06.06.2012 з огляду чого, суд першої інстанції обгрунтовано припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України з віднесенням на відповідача судових витрат, оскільки спір доведений до суду з його вини ( а.с. 38).

Крім того, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивачем були заявлені вимоги про стягнення 1 865,03 грн. інфляційних втрат та 3 022,01 грн. 3% річних.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є невірними, перерахувавши заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції, з чим також погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що до стягнення підлягає 3 013,75 грн. 3% річних; сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період складає 1 869,30 грн.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище викладене, постанова апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті судами у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішенні та постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2012 та рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2012 у справі №5009/2104/12 - залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.