Постанова № 27760802, 27.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5017/2114/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П.розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р.у справігосподарського суду Одеської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доОдеської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеського міського управління земельних ресурсівпровизнання недійсним договору на дольову участь у землекористуванні за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась з позовом до Одеської міської ради про визнання недійсним укладеного між сторонами договору №5567 на дольову участь у землекористуванні від 11.12.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2012р. у справі №5017/2114/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись прийнятими рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою та додатками до неї до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2008р. між Одеською міською радою та ПП ОСОБА_4 укладено договір №5567 на дольову участь у землекористуванні, відповідно до п. 1.1. якого міська рада на підставі ст. 12 Земельного кодексу України визначає дольову участь у землекористуванні, а землекористувач здійснює оплату за користування 13/100 частки земельної ділянки площею 886,55м2, що складає 115,25м2, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до плану земельної ділянки, який додається.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір на дольову участь у землекористуванні є по суті договором оренди землі, який є недійсним через відсутність передбачених ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі" умов щодо кадастрового номеру земельної ділянки, акту приймання-передачі об'єкта оренди та рішення орендодавця про передачу об'єкта в оренду. Крім того, невідповідність спірного договору вимогам закону, на думку позивача, полягає у тому, що ФОП ОСОБА_4, як платник єдиного податку, звільнена від сплати земельного податку.

Відмовляючи у задоволені позову, господарський суд попередніх інстанцій, з урахуванням положень ст. 203, 215, 627, 628 ЦК України та ч. 3 ст. 180 ГК України, дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору №5567 на дольову участь у землекористуванні від 11.12.2008р., оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На думку колегії прийняті у справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що позивачу на підставі свідоцтва про право власності САС 191330 від 17.09.2008р. належать вбудовані підвальні приміщення у багатоповерховому житловому будинку по вул. Мала Арнаутська № 94 в м. Одеса, частка яких у домоволодінні згідно розрахунку у справі складає 13/100.

Згідно п. 1.2 спірного договору, доля у землекористуванні визначається відповідно до "Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні в м. Одесі", затвердженого рішенням Одеської міської ради №702-ХХІІІ від 29.02.2000р. (далі Положення).

Пунктом 4.1 Положення передбачено, що розрахунок плати за долю в землекористуванні вбудованих, вбудовано-прибудованих приміщень здійснюється у розмірі земельного податку.

Натомість, як вбачається зі змісту пункту 2.1; 2.2 спірного договору та Протоколу узгодження від 10.11.2008р., плата за долю у землекористуванні визначена у вигляді орендної плати у розмірі 13 875,73 грн. на рік із розрахунку 5% від нормативної грошової оцінки дольової частки у землекористуванні.

Зазначені умови спірного договору перекликаються з п. 3.1 Положення, яким встановлено порядок розрахунку річної орендної плати у процентному співвідношенні до грошової оцінки земельної ділянки за користування земельними ділянками наданих під будівництво нових об'єктів, а також за користування земельними ділянками, на яких розташовані окремо стоячі будівлі, споруди і тимчасові об'єкти, та який в даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки сторонами у справі договір оренди земельної ділянки не укладався.

Таким чином, враховуючи, що ЗУ "Про оренду землі", ЗУ "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних відносин), Земельним та Цивільним кодексами України укладання договору про дольову участь у землекористуванні не передбачені, а сам спірний договір не є договором оренди земельної ділянки у розумінні наведених норм права, висновок господарського суду попередніх інстанцій щодо відповідності договору на дольову участь у землекористуванні, який місить елементи договору оренди, вимогам законодавства, колегія вважає помилковими.

Отже, оскільки судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2012р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.08.2012р. у справі №5017/2114/2012 скасувати.

Справу направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко