Постанова № 27760015, 13.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2012 року 16:59 № 2а-12857/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Литвинця С.А., Деревка Ю.О., відповідача - Лисай О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 000002231, від 20 липня 2012 року № 0000412231, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ»(далі -ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ») з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва (далі -ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 000002231.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-12857/12/2670 призначено до судового розгляду на 10 жовтня 2012 року.

10 жовтня 2012 року у судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Оболонському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Оболонському у районі міста Києва Державної податкової служби та судове засідання відкладено до 31 жовтня 2012 року.

31 жовтня 2012 року протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог позивача, та в розгляді справи оголошено перерву до 06 листопада 2012 року, до 13 листопада 2012 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, свідків всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»(код ЄДРПОУ 35322510) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 13 серпня 2007 року. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА № 376120 ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»знаходиться за адресою: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 28.

ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»на момент перевірки перебуває на обліку у ДПІ у Оболонському районі м. Києва (згідно акта перевірки).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 526980 від 16 серпня 2012 року до видів діяльності ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»за КВЕД відноситься, зокрема: 65.21.0 Фінансовий лізинг, 65.12.0 Інше грошове посередництво, 65.23.0 Інше фінансове посередництво.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»(код за ЄДРПОУ 35322510) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 14.08.2007 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 03 квітня 2012 року № 82/22-30/35322510.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»до складу валових витрат віднесено вартість послуг на потреби не пов'язанні з веденням господарської діяльності, а саме шляхом укладення між ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»(Ліцензіат та/або Компанія з особливим призначенням) та ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій»(Ліцензіар та/або Сервіс») договору сервісера та права використання торговельної марки № 1 від 01.03.2008 року. Зокрема, операції з сплатою роялті відбулися між пов'язаними особами, де ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій»будучи власником торгової марки »та засновником ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», реалізовував облігації ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»з власним прибутком.

На підставі вищевикладеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС складено висновок про порушення ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»:

- п. 1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 ст.5, п. 16.15 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону України 12.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45 670, 00 грн., а саме ІІІ квартал 2011 року на суму 45 670, 00 грн., 2010 рік на суму 45 670, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 35 000, 00 грн. у І кварталі 2011 року;

- п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого знято збитки 2010 року які включені в другий квартал 2011 року у сумі 137 390, 00 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 10 079, 00 грн., за ІV квартал 2011 року 23 006, 00 грн.;

- п. 1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону України 12.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями), пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 288 314, 00 грн., а саме за ІІ квартал 2011 року у сумі 47 024, 00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 104 776, 00 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 136 514, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва 20 квітня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092231, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення п. 1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 ст.5, п. 16.15 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону України 12.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями), пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями збільшено ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 321 400, 00 грн., у тому числі 321 399, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України.

Рішенням ДПС у м. Києві № 4172/10/12-114 від 10 липня 2012 року, скарга ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 0000092231 скасовано в частині 23 549, 43 грн. податку на прибуток та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1, 00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»без задоволення.

20 липня 2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412231, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на підставі рішення ДПС у м. Києві № 4172/10/12-114 від 10 липня 2012 року за порушення п. 1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, п. 5.3 ст.5, п. 16.15 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (в редакції Закону України 12.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями), пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями збільшено ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 297 849, 57 грн., у тому числі 297 849, 57 грн. - основний платіж.

Рішенням ДПС України № 1389916/10-2115 від 13 серпня 2012 року, податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 0000092231 (з урахуванням рішення ДПС у м. Києві № 4172/10/12-114 від 10 липня 2012 року) залишено без змін, скарга ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та його скасування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»використовує торгову марку »в своїй господарській діяльності, що полягає в запозичені фінансових ресурсів, та має право враховувати витрати з нарахування роялті при визначенні об'єкта оподаткування.

А тому позивачем правомірно сформовано об'єкт оподаткування по фінансово-господарським операціям з ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», вказані відносини здійсненні в межах звичайної господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

До набуття чинності Податковим кодексом України, (чинний з 01.01.2011 р.) спірні правовідносини між ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі -Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку передбачено п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Зокрема, відповідно до пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом третім підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що п. 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Позивачем в підтвердження свої позиції надано Договір Сервісера та права використання торговельної марки № 1 від 01 березня 2008 року, укладений між Закритим Акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій»(далі -Ліцензіар та/або Сервісер) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ»(далі -Ліцензіат та/або Компанія з особливим призначенням), відповідно до вимог якого Ліцензіар (Сервісер) надає Ліцензіату (Компанія з особливим призначенням) за винагороду на строк дії цього Договору невиключну ліцензію на використання Торговельної марки на території України щодо усіх товарів і послуг, зазначених у Свідоцтві за класами МКТП, без прав передачі третім особам, з метою використання у своїй діяльності.

Ліцензіар (Сервісер) надає Ліцензіату (Компанія з особливим призначенням) згідно з Угодою купівлі-продажу прав вимог, а також супутні послуги з управління вказаною заборгованістю, що включає в себе: надання звітів про стан заборгованості за договорами, права вимоги за якими були продані (уступлені) Ліцензіату; відслідковування якості прав вимог; здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних із отриманням платежів від боржників, в тому числі здійснення претензійно-позовної роботи (п. 2.2 Договору).

Відповідно до вказаного Договору використання Торговельної марки -нанесення її на будь-який товар, для якого вона зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначенням Торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельна марка зареєстрована; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

На виконання вказаного договору позивачем надано суду: Додаткові угоди від 01 січня 2010 року, від 01 квітня 2011 року, від 01 липня 2011 року, від 01 жовтня 2011 року, титульної сторінки Рейтингового звіту випуску облігацій, дескноут облігацій для інвесторів, презентацію для інвесторів.

Дослідивши вказані докази суд приходить до наступного.

Згідно акту перевірки та в судовому засіданні було встановлено, що Богодухов Дмитро Олександрович директор ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» є генеральним директором ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» відповідно до протоколу загальних зборів учасників ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій»№ 10 від 01 вересня 2004 року.

Окрім цього, ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій»є засновником підприємства ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»зі 100 % часткою в статутному капіталі. Вказані товариства зареєстровані за одною юридичною адресою.

Відповідно до наданої позивачем Довідки про кількість працюючих в штаті підприємства та нараховану заробітну плату, працівники на підприємстві відсутні, заробітна плата не нараховується. Вказаною довідкою позивач також зазначає, що ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»є юридичною особою зі спеціальним призначенням, а тому не має та не може мати трудового колективу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно вказаного вище договору операції зі сплати роялті відбулися між пов'язаними особами, де ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій»є власником торгової марки T»за засновником ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», а тому реалізація облігацій останнього є власним прибутком ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій».

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ»має право враховувати витрати з нарахування роялті при визначенні об'єкта оподаткування, оскільки використовує торгову марку » в своїй діяльності, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з поданих позивачем податкових декларацій, що останнім було включено до складу валових витрат витрати на сплату роялті. Однак, відповідно до чинного законодавства України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати з нарахування роялті для їх використання в господарській діяльності платника податку.

З наданих позивачем документів суду, не доведено факту використання торгової марки «LeaselT»в діяльності ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ».

Таким чином, враховуючи, що витрати на сплату роялті не використовуються в господарській діяльності ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», суд приходить до висновку, що останнім неправомірно віднесено вказані витрати до валових, оскільки позивачем в своїй діяльності не використовується торгова марка », а її використання здійснюється на користь ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», тим самим збільшуючи йому прибуток.

А отже, договір Сервісера та права використання торговельної марки № 1 від 01.03.2008 р. є елементом ухилення від сплати податкового зобов'язання та не переслідує тої цілі з якою був укладений.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № 000002231, від 20 липня 2012 року № 0000412231 винесені податковим органом правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.11.2012 р.