Постанова № 27759968, 21.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2012 року 10:07 № 2а-12854/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Петрук Л.Ю., Карбовської О.М., Оверчук І.П., Сурменка А.А., Васильєвої О.В., відповідача - Диби Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2012 року № 0008772203, № 0008782203, № 0008762203, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»(далі -ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2012 року № 0008772203, № 0008782203, № 0008762203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-12854/12/2670 призначено до судового розгляду на 10 жовтня 2012 року.

10 жовтня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 31 жовтня 2012 року та до 21 листопада 2012 року.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 37100448) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 26 квітня 2010 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 649246). Вказане товариство розташоване за адресою: 01133, місто Київ, вул. Щорса, будинок 31.

ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28 квітня 2010 року за № 55641 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100282501 від 06.05.2010 року ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»є платником податку на додану вартість з 06 травня 2010 року (індивідуальний податковий номер 371004426557).

До видів діяльності ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»за КВЕД-2005 відповідно до Довідки серії АА № 624987 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В період з 20 липня 2012 року по 16 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»код за ЄДРПОУ 37100448 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено Акт № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року.

Плановою виїзною перевіркою ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»встановлені наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями);

- пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 2 801 328 грн., у тому числі за 2-4 квартали 2011 року в сумі 2 677 123 гри., за 1 квартал 2012 року в сумі 124 205 грн.,

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. у сумі 32 800 322 грн.,

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду за березень 2012 року у сумі 669 159 грн.

30 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 06 вересня 2012 року № 7256/10/22-310, висновки, викладені в акті № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року залишено без змін.

11 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі акта перевірки № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008772203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями); пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 800 322 грн., з якої сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 32 800 322 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн.

11 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі акта перевірки № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008782203, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 ст. 58 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 669 159 грн., з якої сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість складає 669 159 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -0 грн.

11 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі акта перевірки № 645/22-3/37100448 від 23 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008762203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 p. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями); пп. пп. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. 138.10.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 2 832 380 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 801 328 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -31 052 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача та вважає оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню повністю.

В обґрунтування заявлених вимога, позивач, зокрема вказує на те, що він не є виробничим підприємством та визначало собівартість придбаних та реалізованих товарів відповідно до п. 138.6 ПК України, а саме визначало собівартість реалізованих товарів відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Адміністративні витрати, витрати на збут та витрати на виробництво продукції (які відсутні на підприємстві позивача) -це, на думку позивача, різні види витрат.

Позивач вважає, що одні і ті ж елементи витрат (заробітна плата, оренда, амортизація) можуть бути серед кожного із наведених видів витрат, але порядок їх обліку, як в бухгалтерському, так і в податковому є зовсім різний.

Елементи виробничих витрат формують собівартість виробництва товарів (продукції). Елементи адміністративних витрат та витрат на збут ніколи ні за якими правилами як бухгалтерського, так і податкового обліку не можуть формувати собівартість виробничу або собівартість придбаних товарів. Елементи витрат адміністративного характеру та збутового характеру є витратами періоду, в якому вони понесені.

Всі ці витрати стосуються та відносяться тільки до того періоду, за який вони нараховані.

А тому, на думку позивача, для витрат, які знімає відповідач та відносить до майбутніх періодів, таке віднесення є неможливим, адже ніякого відношення такі майбутні періоди не мають до поточних витрат позивача, які здійснені за поточний місяць діяльності.

Позивач вважає, що витрати на придбання послуг за утримання спільних частин приміщення, за сервісні послуги, за експлуатаційні витрати, за операційні послуги, за послуги з утримання, напряму пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Також, позивач не погоджується із зменшенням суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду, у розмірі 669 159,00 гривень.

В своєму позові позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2012 року № 0008772203, № 0008782203, № 0008762203.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»відмовити.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 5.1 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Приписами пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються:

- загальновиробничі витрати: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»; з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно зі статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими Міністерством фінансів України нормативами (пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 ПК України);

- витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України).

У відповідності до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, суд зазначає наступне.

Я встановлено матеріалами перевірки, ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»не включило до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат, понесених позивачем на оренду приміщень для розташування магазинів, на амортизаційні відрахування (основні засоби, які використовуються вмагазинах), на оплату праці та відрахувань до соціальних фондів працівників які працюють в магазинах.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 pоку № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248: витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань; витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені; витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», згідно якого первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; сум ввізного мита; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

У зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України з 01.08.2011 року згідно з п. 2 р. II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення податкового законодавства України»від 07.07.2011 року № 3609-VI податкові норми змінено, а саме: оновлений п. 138.8 Податкового кодексу України відносить загальновиробничі витрати до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг разом з прямими витратами (матеріальними, на оплату праці та послуги, амортизацією та іншими прямими витратами).

Також, у зв'язку з вищезазначеними змінами, пп. 138.10.1 Податкового кодексу України виключено.

Виходячи із зазначеного, відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.6, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України (зі змінами та доповненнями) не включено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на загальну суму 55 773 916 грн., в тому числі: за 2-4 квартали 2011 року - 42 125 249 грн., за 1 квартал 2012 року - 13 648 667 грн. понесених позивачем на оренду приміщень, на оплату праці та відрахувань до соціальних фондів, на амортизаційні відрахування.

У зв'язку з невірним формуванням собівартості придбаних (виготовлених) товарів позивачем не отримано дохід від реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в порушення п. 138.4 ст. 138 ПК України (зі змінами та доповненнями) адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати, фінансові витрати, від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду не мають право визначатись витратами у 2-4 кварталах 2011 року та за 1 квартал 2012 року, а визначаються витратами тих звітних періодів, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто в наступних періодах.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що позивачем занижено задекларовані товариством показники у рядку 02 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)»по операціям з продажу товарів в роздрібній торгівлі фізичним особам за ціною нижче собівартості.

Приписами пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З урахуванням того, що покупці (одягу, білизни, взуття, аксесуарів) - фізичні особи не є платниками податку на прибуток за ставками 23% - 21%, то підприємству, що здійснює продаж, слід відображати дохід від реалізації товарів з урахуванням звичайних цін.

Згідно первинних документів, перевіркою було встановлено, що позивач реалізовував товар (одяг, білизну, взуття, аксесуари) за цінами менше рівня собівартості товарів.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємства»(далі - ПБО 19), затвердженого наказом Мінфіну України від 7 липня 1999 року № 163 визначено, що справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Визначення справедливої вартості - ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку), виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»(далі - ПБО 9), затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 р. № 246 визначено, що чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізації.

Крім того, відповідно ст. 1 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 року № 698-XII (із змінами та доповненнями) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Отже, позивач має право у своїй господарській діяльності використовувати вільні, договірні ціни, або передавати у власність товари роботи, послуги безкоштовно.

При цьому у податковому обліку, щоб не занизити дохід за операцією з продажу фізичним особам, які не є платниками податку на прибуток за ставками 23% - 21%, платнику податків слід установити (визначити) звичайну ціну товару, що продається (передача у власність).

Як встановлено під час перевірки, визначення обсягу реалізації (у податковому обліку з метою оподаткування) товару (одягу, білизни, взуття, аксесуарів) проводилось за цінами, які є нижчими за фактичну собівартість (ціни придбання), що приводить до зменшення бази оподаткування по податку на прибуток.

Перевіркою встановлено, що за результатами роботи за 2-4 квартали 2011 року - за 1 квартал 2012 року діяльність підприємства позивача збиткова (об'єкт оподаткування від'ємний у розмірі 32 800 322 грн.), яка не призвела до отримання прибутку.

Таким чином, в порушення пп. 153.2.1, пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України (зі змінами та доповненнями), позивачем занижено дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) від продажу товару (одягу, білизни, взуття, аксесуарів) фізичним особам по цінах нижчих за собівартість, на загальну 6 877 443 грн., в тому числі: за 2-4 квартали 2011 року - 4 372 547 грн., за 1 квартал 2012 року - 2 504 896 грн.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що між ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»(Орендар) та Орендодавцями були укладені договори оренди, згідно яких, в тому числі, покриваються видатки на утримання спільних частин, сервісні послуги, експлуатаційні витрати, операційні послуги, послуги утримання торгових центрів, що охоплюють видатки Орендодавця.

Для здійснення діяльності в роздрібній торгівлі позивач використовує тільки орендовану площу приміщення, де розташовує свої магазини в яких здійснює реалізацію товарів (одягу, білизни, взуття, аксесуарів).

Як встановлено перевіркою, згідно документів наданих до перевірки (оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») та даних наведених в додатку № 10.1, 10.2, 10.3 позивач безпосередньо сплачував кошти та отримував документи від підприємств (не Орендодавців), які надавали послуги охорони та прибирання орендованих приміщень (магазинів).

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності з п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 p. № 318 (із змінами та доповненнями), витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно наданих до перевірки документів, податковим органом встановлено, що послуги на утримання спільних частин, на сервісні послуги, на експлуатаційні витрати, на операційні послуги, на послуги утримання, отримані від Орендодавців, не використовувались у власній господарській діяльності. Вищевказані операції не призвели до отримання доходу ТОВ «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА».

Таким чином, в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 283/97 ВР (із змінами та доповненнями), пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України (зі змінами та доповненнями) позивачем завищено витрати на вартість послуг по утриманню спільних частин, сервісних послуг, експлуатаційних витрат, операційних послуг, послуг утримання, отриманих від Орендодавців по Договорам оренди на загальну суму 3 345 794 грн., в тому числі: за І кв. 2011 р. на суму 566 455 грн., за II кв. 2011 р. на суму 700 189 грн., за III кв. 2011 р. на суму 701 892 грн., за ІV кв. 2011 р. на суму 723 988 грн., за І кв. 2012 р. на суму 653 270 грн.

Також, в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України (зі змінами та доповненнями) позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 669 159 грн.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0008772203, № 0008782203, № 0008762203 від 11 вересня 2012 року ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЛОН ФЕШН УКРАЇНА»відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.11.2012 р.