Постанова № 27759953, 07.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2012 року 09:55 № 2а-12318/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Томилець Ю.Г. та представників: позивача -Мартинюка Л.А., відповідача - Харка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року № 0008272212, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України (далі -ДБК УС ВР України, позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року № 0008272212.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-12318/12/2670 призначено до судового розгляду на 17 жовтня 2012 року.

Згідно довідки від 17 жовтня 2012 року наступне судове засідання призначено на 07 листопада 2012 року.

07 листопада 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України (код за ЄДРПОУ 21586524) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 24 лютого 1994 року за № 107012000000012398. Вказаний комбінат розташований за адресою: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5.

ДБК УС ВР України взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10 серпня 1993 року за № 43528 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100015925 від 26 січня 2007 року ДБК УС ВР України є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 215865226650).

В період з 13 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України код за ЄДРПОУ 21586524 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВКФ Колос», код ЄДРПОУ 32845639 за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., за результатами якої складено Акт № 619/22-2/21586524 від 16 серпня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог:

- ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 1 057 967 грн., в т.ч. за квітень 2012 року - 1 057 967 грн.

21 серпня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 619/22-2/21586524 від 16 серпня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 28 серпня 2012 року № 6890/10/22-210, висновки, викладені в акті № 619/22-2/21586524 від 16 серпня 2012 року залишено без змін.

30 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 619/22-2/21586524 від 16 серпня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0008272212, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 322 459,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 057 967 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -264 492 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним, а висновки акту перевірки -необґрунтованими.

В своєму позові ДБК УС ВР України просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року № 0008272212.

Відповідачем подані заперечення проти адміністративного позову, в яких ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС просить в задоволенні позовних вимог ДБК УС ВР України відмовити в повному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ВКФ «КОЛОСС», в ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 16 грудня 2011 року між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (Генпідрядник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «КОЛОСС»(Субпідрядник), з іншої сторони, було укладено Договір субпідряду № 115/2011 (далі -Договір № 115/2011).

По умовам Договору № 115/2011, Субпідрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами виконати роботи по монтажу систем вентиляції і кондиціювання повітря та постачанню необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів та устаткування, на об'єкті: «Поточний ремонт приміщень будівель Генеральної прокуратури України по вул. Ісаакяна, 17 в м. Києві»та здати роботи Генпідряднику у встановлений строк відповідно до проектно-кошторисної документації, а Генпідрядник зобов'язується забезпечити Субпідряднику: фронт робіт на будівельному майданчику; врегулювати взаємовідносини з виконавцями суміжних робіт в питаннях черговості їх виконання; прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах та в строки, які вказані в Договорі № 115/2011.

Згідно з п. 8.1 Договору № 115/2011 загальна вартість робіт за цим Договором складає -2 573 336 грн. 98 коп., в тому числі ПДВ 20% - 428 889,50 грн.

05 квітня 2012 року між позивачем та його контрагентом було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 115/2011.

Вказаною додатковою угодою, в зв'язку із збільшенням обсягів виконання робіт, внесено зміни в п. 8.1 Договору № 115/2011, а саме: «Договірна ціна робіт за Договором № 115/2011 становить -5 914 162 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ -985 693 грн. 75 коп.

30 квітня 2012 року між Субпідрядником та Генпідрядником був підписаний Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року.

30 квітня 2012 року були виписані податкові накладні за №№ 9, 145 на загальну суму 3 407 642,06 грн., з неї ПДВ склав суму 567 940,35 грн.

Окрім цього, 18 квітня 2012 року між Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України (Покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «КОЛОСС»(Постачальник), був укладений Договір поставки № 27/04-2012 (далі -Договір № 27/04-2012).

По умовам Договору № 27/04-2012, Постачальник зобов'язується виготовити залізобетонні облицювальні плити (Товар) на об'єкт будівництва, зазначений в п. 2.2 Договору № 27/04-2012, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених Договором № 27/04-2012.

Поставка Товару здійснюється за умовами EXW-склад FCA (згідно правил Інкотермс, діючими на момент укладення Договору № 27/04-2012) шляхом самовивозу, за адресою складу Постачальника: м. Київ, вул. Ризька, 73Б, навантаженням на транспортний засіб Покупця (п. 2.1 Договору № 27/04-2012).

Товар за Договором № 27/04-2012 поставляється Покупцем на об'єкт будівництва «Реконструкції транспортної розв'язки на перетині бульвару Дружби Народів та Надніпрянського шосе у Печерському районі м. Києва»(п. 2.2 Договору № 27/04-2012).

28 квітня 2012 року Постачальником були виписані податкові накладні за №№ 10, 11 на загальну суму 1 202 791,68 грн., з неї ПДВ склав суму 200 465,28 грн.

30 квітня 2012 року Постачальником були виписані податкові накладні за №№ 13, 14, 15 на загальну суму 1 804 187,52 грн., з неї ПДВ склав суму 300 697,92 грн.

28.04.2012 року та 30.04.2012 року Постачальником були виписані рахунки на оплату №№ 1064, 1065, 1067, 1068, 1069 та видаткові накладні №№ 1064, 1065 від 28.04.2012 року, №№ 1067, 1068, 1069 від 30.04.2012 року на загальну суму 3 006 979,20 грн., з неї ПДВ склав суму 501 163,20 грн.

На підставі вказаних накладних, Товар було постановлено на пункт розвантаження: м. Київ, бульвар Дружби Народів та Надніпрянське шосе, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договори від імені ДБК УС ВР України підписані начальником комбінату Аніним В.І., а від імені ТОВ ВКФ «КОЛОСС»- директорами ОСОБА_1., ОСОБА_2

Також, дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ ВКФ «КОЛОСС»податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таких вироків відповідачем в судове засідання не надано.

З приводу наданих відповідачем письмових доказів, які, на його думку, свідчать про правомірність прийнятого рішення, суд зазначає, що вони є неналежними та недостатніми, з огляду на наступне.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ ВКФ «КОЛОСС»нікчемними в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 серпня 2012 року № 619/22-2/21586524 є висновки Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКФ «КОЛОСС»(код за ЄДРПОУ 32845639) з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р.»від 05 липня 2012 року № 289/22-05/32845639.

Дослідивши вказаний акт в судовому засіданні, судом встановлено, що висновки даного акту ґрунтуються на акті про незнаходження ТОВ ВКФ «КОЛОСС»за місцем реєстрації, складеному співробітниками податкової міліції.

Проте, вказана обставина не може свідчити про неможливість здійснення цим товариством фінансово-господарської діяльності, а засвідчує лише факт незнаходження його посадових осіб у певний час за місцем реєстрації платника податків.

Також, з Акту від 05 липня 2012 року № 289/22-05/32845639 вбачається, що були встановлені засновник товариства (ОСОБА_1.) та директор (ОСОБА_2.). При цьому, до висновку про ознаки «фіктивності»податковий орган приходить, виходячи з того, що директор «погано орієнтується в діяльності товариства», а засновник відмовився надавати будь-які пояснення.

Окрім цього, аналізуючи наданий відповідачем письмовий доказ, а саме Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВКФ «КОЛОСС»(код за ЄДРПОУ 32845639) з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р.»від 05.07.2012 р. № 289/22-05/32845639, суд приходить до висновку, що він жодним чином не доводить недобросовісність позивача та не свідчить про відсутність реальності господарських операцій.

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірок, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу, що позивач, як генпідрядник та покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків субпідрядником, постачальником, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ДБК УС ВР України з його контрагентом ТОВ ВКФ «КОЛОСС»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року № 0008272212, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України повністю задовольнити, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 серпня 2012 року № 0008272212.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 152,19 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 серпня 2012 року № 0008272212.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 152,19 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят дві гривні 19 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.11.2012 р.