Постанова № 27759619, 20.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2012 р. (о 10:10) Справа №2а-12493/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

до Відкритого акціонерного товариства "Керчбудтранс"

про стягнення 54 543, 73 грн.

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби до Товариства Відкритого акціонерного товариства "Керчбудтранс" про стягнення податкового боргу у розмірі 54543,73 грн., а саме

- з податку на додану вартість - 3060,00 грн.,

- з земельному податку - 34828,58 грн.,

- з орендної плати з юридичних осіб - 16655,16 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що ВАТ "Керчбудтранс", станом на день звернення позивача з позовом, не сплачені узгоджені податкові зобов'язання, нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень з податку на додану вартість, визначені самостійно платником податків та контролюючим органом з земельного податку та з орендної плати з юридичних осіб та пені у загальній сумі 54543,73 грн., яка перетворилася у податковий борг платника податків, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.11.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач та відповідач явку представників не забезпечили, про місце, день та час слухання справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Керчбудтранс" є юридичною особою, яка зареєстрована 17.04.2006 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ВАТ "Керчбудтранс" зареєстровано платником податків у ДПІ в м. Керчі АР Крим, зокрема є платником податку на додану вартість, земельного податку та орендної плати з юридичних осіб.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ "Керчбудтранс" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 34 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом може бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, складає 54543,74 грн., у тому числі: з ПДВ -3060,00 грн., з земельного податку - 34828,58 грн., з орендної плати з юридичних осіб - 16655,16 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3060,00 грн., суд зважає на наступне.

Згідно п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт перевірки №49/15-02/01268609 від 05.07.2012 р.

За висновками акту перевірки встановлено порушення пп. 49.18.1 (49.18.2.) п. 49.18, ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1. ст. 203 розділу V Податкового кодексу України - неподання податкової декларації за березень 2012 року, граничний строк подання - 20.04.2012 р.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001061502 від 10.05.2012 р., відповідно до якого відповідачу визначена сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020 грн. згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Вказане податкове повідомлення рішення отримане відповідачем, про що свідчить відмітка посадової особи відповідача про отримання рішення на корінці податкового повідомлення - рішення.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за березень 2012 р.

Як вбачається з обліковій картки платника податків та доданих до справи документів відповідачу нараховані грошові зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями згідно п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України (за неподання декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 р.) у сумі 1020 грн., на підставі податкового повідомлення - рішення №0000781502 від 06.04.2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом застосовані штрафні санкції у сумі 1020 року відповідно до податкового повідомлення - рішення №0001061502 від 10.05.2012 р. як наслідок повторного виявлення протягом року порушення податкового законодавства з боку відповідача.

Суд зазначає, що при застосуванні розглядуваної законодавчої норми слід ураховувати, що передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України повторність може бути застосована лише до відносин, що мали місце на час дії цієї норми. Тому повторним для цілей застосування пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобов'язань, які мали місце з 1 січня 2011 року. Визначення податкових зобов'язань, здійснені до вказаної дати, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, до уваги братися не повинні.

Також не повинні братися до уваги повторні визначення податкових зобов'язань, що були здійснені хоча і після 1 січня 2011 року, але за протиправні діяння, які мали місце до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. Зазначене пояснюється тим, що підвищеної відповідальності за повторне вчинення того самого податкового правопорушення не було до набрання чинності Податковим кодексом України. Тому застосування повторності щодо діянь, вчинених до запровадження відповідних законодавчих норм (тобто до 1 січня 2011 року), незалежно від дати визначення відповідних податкових зобов'язань є зворотною дією, а тому, суперечить статті 58 Конституції України.

З урахуванням викладеного підвищена відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючими органами податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулися після 1 січня 2011 року та за умови, якщо всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 1 січня 2011 року.

Зазначена позиція визначена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11.

Крім того, Вищий адміністративний суд звернув увагу, що визначені розглядуваною законодавчої нормою санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Тому повторність визначення контролюючим органом протягом року суми податкового зобов'язання слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених, зокрема 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Тобто повторним у розумінні статті 120 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення, які повинні бути тотожними: або неподання податкової декларації з ПДВ, або податку на прибуток тощо.

У разі повторного визначення податкових зобов'язань за вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок виявлення неподання податкової декларації з податку на прибуток, а згодом протягом року через виявлення неподання декларації з податку на додану вартість) підвищений розмір відповідальності застосовуватися не повинен.

Судом встановлено, що відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000781502 від 06.04.2012 р. до відповідача вже булі застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 р.

Суд не оцінює правомірність визначення податковим органом суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000781502 від 06.04.2012 р., оскільки стягнення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням не є предметом спору.

Разом з тим, суд констатує, що податковим органом на підставі вказаного податкового повідомлення - рішення нараховані грошові зобов'язання за порушення податкового законодавства - не подання (несвоєчасне подання) декларації з податку на додану вартість, що, у подальшому, у разі повторного виявлення такого саме правопорушення протягом року, є підставою відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України для застосування до платника податків - правопорушника, підвищеної відповідальності.

Отже приймаючи до уваги, що до відповідача протягом року застосовані штрафні санкції за порушення податкового законодавства, а саме: за неподання декларації з податку на додану вартість, суд вважає, що позивачем правомірно застосовані норми ч. 2 п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України та правомірно визначений розмір штрафної санкції у сумі 1020 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт перевірки №72/15-02/01268609 від 07.06.2012 р.

За висновками акту перевірки ДПІ у м. Керчі ДПС встановлено порушення пп. 49.18.1 (49.18.2.) п. 49.18, ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1. ст. 203 розділу V Податкового кодексу України - неподання податкової декларації за квітень 2012 року, граничний строк подання - 21.05.2012 р.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001271502 від 07.06.2012 р., яким відповідачу визначена сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020 грн. відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Вказане податкове повідомлення рішення отримане відповідачем, про що свідчить відмітка посадової особи відповідача про отримання рішення на корінці податкового повідомлення - рішення.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за квітень 2012 р.

Судом встановлено, що податковим органом застосовані штрафні санкції у сумі 1020 року як наслідок повторного виявлення протягом року порушення податкового законодавства з боку позивача.

Враховуючи, що до відповідача протягом року застосовані штрафні санкції за порушення податкового законодавства, а саме: за неподання декларації з податку на додану вартість, суд вважає, що позивачем правомірно визначений розмір штрафної санкції у сумі 1020 грн.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідком якої складений акт перевірки №11/15-02/01268609 від 27.06.2012 р.

За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення пп. 49.18.1 (49.18.2.) п. 49.18, ст. 49 розділу ІІ, п. 203.1. ст. 203 розділу V Податкового кодексу України - неподання податкової декларації за травень 2012 року, граничний строк подання - 20.06.2012 р.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001531502 від 27.06.2012 р., яким відповідачу визначена сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1020 грн. відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Вказане податкове повідомлення рішення отримане відповідачем, про що свідчить відмітка посадової особи відповідача про отримання рішення на корінці податкового повідомлення - рішення.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не надана податкова декларація з ПДВ за травень 2012 р.

Судом встановлено, що податковим органом застосовані штрафні санкції у сумі 1020 року як наслідок повторного виявлення протягом року порушення податкового законодавства з боку позивача.

Враховуючи, що до відповідача протягом року вже були застосовані штрафні санкції за порушення податкового законодавства, а саме: за неподання декларації з податку на додану вартість, суд вважає, що позивачем правомірно визначений розмір штрафної санкції у сумі 1020 грн.

Судом встановлено, що податковий борг за податковими повідомленнями - рішеннями №0001061502 від 10.05.2012 р., №0001271502 від 07.06.2012 р., №0001531502 від 27.06.2012 р. у загальній сумі 3060 грн. відповідачем не сплачений, про що свідчить облікова картка платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази погашення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з земельного податку та з орендної плати з юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачені Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з 286.2. ст.. 86 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Нарахування орендної плати, зарахування її до бюджету здійснюється відповідно до вимог ст.ст.285-287 ПК України.

Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) від 24.01.2012 р. №90011512311, відповідно до якої платником податків самостійно визначені грошові зобов'язання за травень - серпень 2012 р. у загальній сумі 34737,52 грн. (щомісяця по 8684,38 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка податкової звітності, за наслідком якої складений акт перевірки №270/1501/01268609 від 08.05.2012 р.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення п. 57.1. ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України - порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку - за терміном сплати 30.01.2012р. грошові зобов'язання фактично сплачені 30.12.2011 р. - затримка - 334 дн., 30.01.2012 р. - затримка - 365 дн.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001411501 від 17.05.2012 р., яким відповідачу визначена сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00 грн. відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Вказане податкове повідомлення рішення отримане відповідачем, про що свідчить копія поштового повідомлення про отримання.

Відповідачем не надані докази своєчасної сплати самостійно визначеної суми грошових зобов'язань, отже, враховуючи, що акт перевірки є належним доказам на підтвердження порушення податкового законодавства з боку відповідача, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно визначена сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

За даними позивача податковий борг за податковим повідомленням - рішенням №0001411501 від 17.05.2012 р. відповідачем не сплачений, про що свідчить картка особового рахунку платника податків.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази погашення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням, не надано доказів погашення самостійно визначених грошових зобов'язань з земельного податку у сумі 34737,52 грн.

Крім того, згідно облікової картки платника податків відповідачу нарахована пеня у сумі 90,06 грн. за період 31.01.11 р. 29.01.2012 р.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу по піні у сумі 90,06 грн., суд зважає на наступне.

Відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом ( п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи з системного тлумачення наведених норм Податкового кодексу України, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення.

З особового рахунку платника податків за 2011 р. вбачається, що пеня нарахована контролюючим органом, на суму зменшення грошових зобов'язань шляхом подачі платником податків уточнюючої декларації №900442272 від 30.06.2011 р, у зв'язку з чим, за датою такого зменшення та на суму зменшення контролюючим органом нарахована пеня (на суму зменшення грошових зобов'язань у розмірі 971,08 нарахована пеня за період з 31.01.2011 р. по 30.01.2012 р. у сумі 90,06 грн.).

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу та зважає на наступне.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

А відтак для усунення помилок під час визначення грошових зобов'язань платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (декларацію), в якому може бути зазначено як збільшення грошового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні грошових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на подання уточнюючого розрахунку, яким усуваються зазначені помилки, а органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточнюючому розрахунку

Підпунктом 14.1.162. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Таким чином, виходячи з правової природи пені, остання є мірою відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, нарахування якої не передбачає з боку контролюючого органу проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом 87.1.ст 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм законодавець пов'язує погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна ані із зменшенням самостійно визначеної платником податків суми грошових зобов'язань.

А відтак подача уточнюючої декларації не є погашенням податкового боргу платником податків у розумінні норм пп. 14.1.152 п. 14.1. ст. 14, ст. 87, ст. 129 Податкового кодексу України, оскільки платник податків не погашає (не сплачує) податковий борг, а корегує грошові зобов'язання в сторону зменшення, тобто, фактично, усуває помилку при визначенні суми грошового зобов'язання.

При цьому, у даному випадку, платник податків не зменшує уточнюючою декларацією суму податкового боргу, оскільки такий борг взагалі не виник, так як сума грошового зобов'язання у сторону збільшення платником податків була визначена невірно.

Таким чином, у разі подання уточнюючої декларації відсутня протиправна поведінка платника податку, отже відсутні правові підстави для застосування до платника податку міри відповідальності, такої як нарахування пені.

А відтак, оскільки пеня нараховується лише на ті суми грошових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, то у тому випадку, коли платник, шляхом надання уточнюючого розрахунку, зменшив суму податкового зобов'язання (грошового зобов'язання), задекларовану раніше, така сума не підлягає сплаті в бюджет, відповідно на таку суму не нараховується пеня.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд вважає безпідставним нарахування контролюючим органом суми пені у зв'язку з поданням платником податків уточнюючої декларації, на суму такого уточнення.

Таким чином, судом повністю перевірений особовий рахунок відповідача та встановлено, що пеня у сумі 90,06 грн. розрахована невірно (на суму зменшення самостійно визначених грошових зобов'язань шляхом подачі уточнюючої декларації на суму такого уточнення), у зв'язку з чим, не підлягає стягненню.

Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) від 25.01.2012 р., відповідно до якої платником податків самостійно визначені грошові зобов'язання за травень - серпень 2012 р. у загальній сумі 16655,16 грн. (щомісяця по 4163,74 грн.).

За даним позивача податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 16655,16 грн. відповідачем не сплачений, про що свідчить картка особового рахунку.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 16655,16 грн.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 21.04.2009р. № 1/136 на суму 7248,56 гривень. Відповідачем зазначена вимога була отримана 21.04.2009 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці вимоги.

21.05.2009 р. податковим органом сформована друга податкова вимога №2/180 на суму податкового боргу у розмірі 15575,55 грн., яка була отримана платником податків, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінці вимоги.

З особової картки платника податків з податку на додану вартість, з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб вбачається, що податковий борг платником податків не погашено, а його розмір збільшився після надіслання (вручення) податкових вимог.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу не погашена та виникла після надіслання відповідачу вимоги 21.04.2009р. № 1/136 та від 21.05.2009р. №2/180.

Крім того, з моменту виставлення податковим органом вимог відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 20.11.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26.11.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Відкрите акціонерне товариство "Керчбудтранс" (ідентифікаційний код 01268609), податковий борг в сумі 54453,68 грн.

3. В іншій частині позову відмовити

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.