Постанова № 27758834, 25.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2012 р. (12:30) Справа №2а-5994/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії»

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» про стягнення 497640,00 грн. адміністративно - господарських санкцій за робочі місця, не зайняті інвалідами у 2011 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, позивачем не сплачені самостійно розраховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 497640,00 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, про що надав суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року зі змінами та доповненнями джерелом сплати штрафу є прибуток, а на підставі річного звіту і згідно даних бухгалтерського обліку за результатами діяльності за 2011 рік КРВ «ВПВКГ м. Євпаторія» отримало збитки в сумі 3 млн. 759 тис. 458 грн. Таким чином, підприємство, що не має у звітному періоді прибутку, звільняється від сплати зазначених санкцій.

Також відповідач зазначає, що відповідно до наказу № 48 від 30.03.2011 року на підприємстві створено 13 робочих місць для працевлаштування інвалідів і до Євпаторійського міського центру зайнятості направлений звіт про наявність робочих вакансій. Обов'язок з виявлення інвалідів, що бажають працювати і здатних реалізувати свої здібності на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладена на місцеві органи соціального захисту населення, а взаємодія з працевлаштування інвалідів здійснює міський центр зайнятості. Органами соціального захисту населення м. Євпаторії і Євпаторійським міським центром зайнятості у 2011 році на підприємство не направлялися інваліди для працевлаштування.

Як зазначає відповідач, немає доказів й того, що інваліди самі у 2011 році зверталися на підприємство з метою працевлаштування та їм було відмовлено.

У судовому засіданні 23.07.2012 року представником відповідача надані пояснення до заперечень, відповідно до яких відповідач зазначає, що згідно вказівок Верховного Суду України до правопорушень із застосування штрафних санкцій за не створення робочих міць для інвалідів слід застосовувати ч. 1 та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України. Позиція Верховного Суду України із застосування даної статті господарського кодексу України така: якщо господарюючий суб'єкт прийняв всі передбачені законом заходи для працевлаштування інвалідів, але з незалежних від нього причин інваліди не були працевлаштовані, то він звільняється від відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Як зазначає відповідач у поясненнях, КРП «ППВКГ м. Євпаторія» у 2011 році зареєструвалося у Фонді соціального захисту інвалідів за місцем реєстрації, створив робочі місця для інвалідів і з моменту створення цих місць щомісячно подає звіти про наявність на підприємстві вакантних місць для інвалідів центру зайнятості м. Євпаторія.

В судове засідання 25.07.2012 року сторони явку своїх представників не забезпечили.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - поштовою кореспонденцією. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у відсутність його представника не надсилав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 7 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 зі змінами та доповненнями ( далі - Закон № 875) визначено, що порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності зазначеного Фонду соціального захисту інвалідів визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 року за № 528/19266 (далі - Положення № 129).

Відповідно до пункту 1 Положення № 129 Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України.

Згідно пункту 4 Положення № 129 основними завданнями Фонду є:

1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів;

2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Згідно з п. 12 Положення № 129 для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів № 81 від 26.05.2011 року (далі - положення № 81).

Пунктом 1 Положення № 81 встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонд соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п. 2 Положення № 81 відділення Фонду є правонаступником Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу.

Згідно з п. 16 Положення № 81 відділення є юридичною особою, та реалізує завдання, визначені пунктом 4 Положення, до яких належать участь у межах своєї компетенції в реалізації на території Автономної Республіки Крим заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Отже, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, яке визнано урядовим органом державного управління.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань, викладених у пункті 5 Положення № 129 Фонд соціального захисту інвалідів наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Таким чином, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами є органом виконавчої влади та, відповідно, суб'єктом владних повноважень.

Частинами 9, 10 статті 20 Закону № 875 встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Таким чином, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є органом державної влади, яке у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку частиною 9 статті 20 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 31.01.1992 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 № 638939 (а.с.33), довідкою АБ № 4207805 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.34).

Таким чином, Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та умови участі суб'єктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 875).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 3 ст. 19 Закону № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 20 Закону № 875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007р. № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за № 117/13384, затверджено форму звітності № 10-ПІ.

Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Судом встановлено, що Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» використовує найману працю, та відповідно до Закону має подавати Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за вх. № 2852 від 23.02.2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» складає 403 особи, фонд оплати праці становить 15427000,00 грн., середньорічна заробітна плата - 38280,00 грн. (а.с.7).

В звіті зазначено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону складає - 16 осіб, фактично працевлаштовано - 3 особи, сума адміністративно-господарських санкцій визначена в розмірі 497640 грн.

Судом встановлено, що відповідач повинен був самостійно до 15.04.2012 року сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 497640 грн. за 13 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними, але цього зобов'язання у встановлений строк не виконав.

Досліджуючи питання правомірності застосування до Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» адміністративно-господарських санкцій за неправцевлаштування у 2011 році потрібної кількості інвалідів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем до матеріалів адміністративної справи надані документи бухгалтерської звітності, зокрема, звітна податкова декларація з податку на прибуток № 9015124419 від 07.02.2012 року за 2011 рік, відповідно до якої у рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування» зазначено суму 29 354 119 грн., а у рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» зазначено 33 113 577 грн. Таким чином, відповідно до показників звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік № 9015124419 від 07.02.2012 року збитки Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» за 2011 рік склали 3 759 458 грн. (33 113 577 грн. - 29 354 119 грн.).

Враховуючи викладене, суд приходи до висновку у 2011 році Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» за показниками поданої бухгалтерської та податкової звітності є збитковим.

Однак суд зазначає, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто, Підприємство не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві, або від відсутності прибутку на підприємстві.

Частиною 3 ст. 20 Закону № 875 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому ч. 5 ст. 20 Закону № 875 визначено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Питання застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року у судовій практиці адміністративними судами досліджувалося Вищим адміністративним судом України. За результатами вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року Вищим адміністративним судом України було складено Довідку від 23.08.2004 року (далі - Довідка від 23.08.2004 року).

У пункті 3.7 довідки Вищого адміністративного суду України від 23.08.2004 року зазначено, що визначаючи порядок сплати штрафних санкцій за рахунок прибутку роботодавця або ж його майна, законодавець не встановив належний механізм реалізації зазначеної норми. Так, чинною нормою не встановлено хто і який орган визначає факт відсутності прибутку у роботодавця та орган, який в примусовому порядку звертає стягнення на майно роботодавця за умови відсутності у нього прибутку, при цьому без відповідного рішення.

Таким чином, Закон № 875 не ставить в залежність сплату санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а визначає лише порядок сплати штрафних санкцій.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не врегульоване питання звільнення від обов'язку сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування необхідної кількості інвалідів на підприємстві у разі відсутності на даному підприємстві прибутку та у разі якщо це підприємство є взагалі збитковим.

Закон № 875 захищає права інвалідів саме шляхом обов'язку підприємств працевлаштувати необхідну кількість інвалідів, а у разі їх не працевлаштування - накладення на підприємство адміністративно - господарських санкцій. Штрафні санкції є альтернативним зобов'язання роботодавця, який повинен або дотриматися норматив з робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції.

Що стосується посилання відповідача на те, що обов'язок з виявлення інвалідів, що бажають працювати і здатних реалізувати свої здібності на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладена на місцеві органи соціального захисту населення, а взаємодія з працевлаштування інвалідів здійснює міський центр зайнятості, органами соціального захисту населення м. Євпаторії і Євпаторійським міським центром зайнятості у 2011 році на підприємство не направлялися інваліди для працевлаштування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч. 2 ст. 18 Закону № 875).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону № 875).

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома (ч. 4 ст. 18 Закону № 875).

Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою (ч. 5 ст. 18 Закону № 875).

Статтею 181 Закону № 875 визначено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. При відсутності такої інформації, органи, визначені статтею 18 Закону не можуть скористатися своїми правами. Водночас, суд зазначає, що результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.

Із аналізу нормативно-правових актів щодо повноважень відповідних органів, суд дійшов висновку, що суб'єкти, визначені статтею 18 Закону, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Штрафні санкції, відповідно до статті 20 Закону, роботодавці зобов'язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статтях 18 та 181 Закону № 875.

Зазначена думка викладена Вищим адміністративним судом України у п. 3.3 Довідки від 23.08.2004 року.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у п. 3.3 Довідки від 23.08.2004 року зазначає, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Однак ні зазначеною нормою, ні Законом не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що Законом № 875 обов'язок працевлаштування необхідної кількості інвалідів покладений саме на підприємство, на якому ця необхідна кількість інвалідів повинна бути працевлаштована, а на Державну службу зайнятості покладений обов'язок сприяння господарюючим суб'єктам у працевлаштуванні інвалідів.

Стосовно посилання відповідача на необхідність при визначенні адміністративно - господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів застосовувати норми ст. 218 Господарського кодексу України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

Суд зазначає, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Суд враховує можливість звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій суб'єкта господарювання у разі виконання ним у повному обсязі всіх залежних від нього дій, що направлені на уникнення настання наслідків, що зумовлюють нарахування штрафних санкцій.

Досліджуючи застосування Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» всіх необхідних заходів для працевлаштування у 2011 році на підприємстві потрібної кількості інвалідів, судом встановлено наступне.

Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» відповідно до Довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 09.03.2011 року № 7/5634 зареєстроване у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 09.03.2011 року за № 01/109/358 (а.с.61), тоді як відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 638939 зареєстроване виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим у якості юридичної особи 31.01.1992 року (а.с.33).

Відповідачем наказом № 41 від 23.03.2011 року було створено комісію з метою організації робочих місць та працевлаштування інвалідів, якій було доручено розробку та затвердження характеристик створених місць (а.с.64), створені характеристики робочого місця для інвалідів (а.с.65-73), до Євпаторійського міського центру зайнятості з березня по грудень 2011 року подавався Звіт про наявність вакансій (а.с.74-168).

Процедура реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів визначена у Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року (далі - Порядок).

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців. Для реєстрації роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 3 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

Судом встановлено, що відповідачем недотриманий вставлений чинним законодавством обов'язок реєстрації у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів до 1 лютого, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 року зі змінами та доповненнями підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Судом встановлено, що на виконання зазначених норм, Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» до Євпаторійського міського центру зайнятості були подані Звіти про наявність вакансій на кожне створене місце для працевлаштування інваліда не зайняте ним за станом на 30.03.2011 року (9 звітів) (а.с.160-168), за станом на 11.04.2012 року (10 звітів) (а.с.150-159), за станом на 10.05.2011 року (9 звітів) (а.с.141-149), за станом на 10.06.2011 року (10 звітів) (а.с.131-140), за станом на 11.07.2012 року за (10 звітів) (а.с.121-130), за станом на 10.08.2011 року (10 звітів) (а.с.111-120), за станом на 09.09.2011 року (9 звітів) (а.с.102-110), за станом на 10.10.2011 року (9 звітів) (а.с.93-101), за станом на 10.11.2011 року (10 звітів) (а.с.83-92), за станом на 08.12.2011 року (9 звітів) (а.с.74-82).

Суд зазначає, що відповідачем не подані Звіти про наявність вакансій на кожне створене місце для працевлаштування інваліда не зайняте ним за січень та лютий 2011 року.

Крім того, суд зазначає, що законодавець не ставить обов'язок подання роботодавцем щомісяця до місцевих центрів зайнятості адміністративних даних у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів в залежність від реєстрації його у територіальному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» не у повному обсязі виконані необхідні заходи щодо працевлаштування потрібної кількості інвалідів на підприємстві.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 497640,00 грн. адміністративно - господарських санкцій за робочі місця, не зайняті інвалідами у 2011 році, обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» 497640,00 грн. адміністративно - господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році (одержувач: Держбюджет м. Євпаторія; 50070000; банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 37940108, р/р 31213230700015, призначення платежу: 50070000;01; адміністративно - господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2011 рік).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.