Постанова № 27758809, 03.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2012 р. (11:38) Справа №2а-2817/09/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Устінової І.В.,

представника позивача Соколова М.В., представника відповідача Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рисско" в особі Представництва товариство з обмеженою відповідальністю "РИССКО"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рисско» в особі Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисско» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0000131701/0 від 13.01.2009р. та №0000202301/0 від 13.01.2009р. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 9691/22-0/26584895 від 25.12.2008р. про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1, п.п. 5.3.5 п.5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР щодо заниження податку на прибуток на суму 192971грн., а також про порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, з урахуванням п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІY щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 70854,71грн., що були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, стверджує, що грошові кошти в сумі 4698061,74грн., у період з 2005р. по 2008р. перераховані юридичною особою - нерезидентом ТОВ «Рисско» на адресу свого представництва на території України з метою фінансування його функціонування, не є доходом такого нерезидента з джерелом його походження з України, оскільки такі кошти отримані представництвом не в результаті здійснення ним господарської діяльності, а в межах єдиного балансу юридичної особи - ТОВ «Рисско», до складу якого входить окремий баланс його представництва, у зв'язку з чим висновок про порушення Представництвом п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає чинному законодавству. Що стосується висновків про порушення п.п. 5.3.5 п.5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то позивач зазначив, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Таким чином, як стверджує позивач, загальна концепція даного Закону полягає у тому, що до складу валових витрат можуть бути віднесені ті витрати, які понесені платником податку на прибуток у зв'язку зі здійсненням господарської діяльносі. А оскільки Представництво не здійснює господарської діяльності на території України, то витрати, понесені Представництвом в межах затверджених нерезидентом - ТОВ «Рисско» кошторисів за рахунок грошових коштів, отриманих Представництвом від ТОВ «Рисско», не відповідають поняттю валових витрат. Не погодився позивач і з висновками відповідача про порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, з урахуванням п. 3.4 ст. 3, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому зазначив, що за нотаріальне посвідчення договорів оренди приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 останньому позивачем було сплачено суму в розмірі 401500,00грн., податки з якої приватним нотаріусом ОСОБА_3 сплачені самостійно, що підтверджується довідкою № 127/02-19 від 29.12.2008р.

Крім того, у поясненнях від 02.07.2009р. позивач зазначив, що безповоротна фінансова допомога, відповідно до абз. 2 п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначається як сума, передана платнику податку за договором дарування, інших подібних договорів, які не передбачають відповідної компенсації або повернення таких коштів або укладення таких угод, з чого, на думку позивача, слідує, що передача коштів без компенсації або повернення повинна здійснюватися на підставі цивільно-правових угод (договорів) та обов'язково факт такої передачі повинен бути обумовлений операцією, яка передбачає перехід права власності на такі кошти. Разом з тим, відповідно до п. 7 ст. 3 Господарського кодексу України відносини суб'єкта господарювання зі своїми структурними підрозділами є внутрішньогосподарськими відносинами та не можуть бути кваліфіковані як цивільно-правові відносини на підставі письмових або усних операцій. Таким чином, оскільки передача грошових коштів між нерезидентом-юридичною особою та її структурним підрозділом не ґрунтується на операції, яка передбачає передачу права власності на це майно (кошти), то ця операція не може брати участь у формуванні валового доходу платника на прибуток представництва ТОВ «Рисско». Позивач вважає, що операція перерахування ТОВ «Рисско», яке є резидентом Російської Федерації, фінансових ресурсів на поточний рахунок свого Представництва на території України для забезпечення його функціонування не відповідає ознакам господарської діяльності постійного представництва нерезидента, спрямованої на отримання доходу на користь ТОВ «Рисско».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (том 1 а.с. 93-94). Зокрема, пояснив, що проведеною ним плановою виїзною перевіркою представництва ТОВ «Рисско» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. було встановлено, що представництвом ТОВ «Рисско» (м. Сімферополь, Україна) було отримано від ТОВ «Рисско» (Росія) безповоротну фінансову допомогу у розмірі 710413,00грн., яку представництво ТОВ «Рисско» не включило до складу валових доходів у період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р., внаслідок чого встановлено заниження валових доходів за цей період на загальну суму 710413,00грн., чим було порушено п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку відповідача, прибуток постійного представництва нерезидента в Україні відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковується у загальному порядку, тобто за правилами, встановленими цим Законом, а саме - згідно зі ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду, визначеного ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на суму валових витрат, визначених ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно ст. 8 даного Закону. Крім того, відповідач вважає, що позивачем було завищено валові витрати за період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. на загальну суму 17351,00грн. з придбання за готівку цукерок, квітів, алкогольних напоїв та подарунків, чим було порушено п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не включається до складу валових витрат платника податку готівка, витрачена на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). У запереченнях на позов відповідач також зазначив, що представництвом ТОВ «Рисско» було завищено валові витрати за 2-й квартал 2006р. у сумі 18257,00грн. та за 3 квартал 2006р. у сумі 9101,00грн. внаслідок віднесення до валових витрат сум штрафів, сплачених до державного бюджету в сумі 18257,00грн. та до місцевого бюджету Сімеїзської селищної ради в сумі 9101,00грн., що є порушенням п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не включається до складу валових витрат сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів. Окрім вищевказаного, перевіркою було встановлено завищення валових витрат у період з 4-го кварталу 2006р. по 4-й квартал 2007р. на загальну суму 8560,00грн. внаслідок віднесення до валових витрат 100% вартості паливно-мастильних матеріалів при їх списанні, чим було порушено п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким включається до складу валових витрат платника податку 50% вартості витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оренду легкових автомобілів, а також завищення валових витрат на 14092,00грн. за рахунок віднесення до них витрат за оренду легкового автомобіля, що є порушенням п.п. 5.4.10 п. 5.4 вищевказаного Закону. І нарешті, що стосується податку з доходів фізичних осіб, то відповідачем зазначено, що платіжними дорученнями № 306 від 24.10.2007р. та № 308 від 25.10.2007р. позивачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 401500,00грн. за послуги приватного нотаріуса ОСОБА_3 по рахунку № 69 від 15.10.2007р., без утримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 70854,71грн., що є порушенням п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Приймаючи до уваги письмові заперечення на позов, розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача -Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рисско» є юридичною особою Російської Федерації, що підтверджується Статутом ТОВ «Рисско».

23.11.2005р. зареєстровано Представництво ТОВ «Рисско», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію та Довідкою ГУ статистики в АР Крим з ЄДРПОУ № 05.3-06.01/1926.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Положення про представництво ТОВ «Рисско» українське представництво ТОВ «Рисско» створене рішенням ТОВ «Рисско» від 07.12.2005р. Представництво не є юридичною особою.

Згідно з п. 1.5 Положення представництво здійснює свою діяльність відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Російською Федерацією, законодавством РФ. А також законодавством України в частині, що не суперечить законам РФ, статутам (або іншим статутним документам) Товариства та даним Положенням.

Суд зазначає, що Представництво ТОВ «Рисско» взято на облік платника податків в ДПІ в м. Сімферополі 21.12.2005р. за № 2739/10.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію постійного представництва як платника податку на прибуток від 21.12.2005р. Представництво ТОВ «Рисско» зареєстровано як платник податку на прибуток у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (том 1 а.с. 261)

28.11-11.12.2008р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена виїзна планова перевірка Представництва ТОВ «Рисско» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № 9691/22-012/26584895 від 25.12.2008р. (том 1 а.с. 12-33)

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1, п.п. 5.3.5 п.5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, яке виразилось у заниженні податку на прибуток на суму 192971грн., у т.ч.: за 1-й квартал 2006р. - в сумі 5819грн., за 2-й квартал 2006р. - в сумі 10021грн., за 3-й квартал 2006р. - в сумі 51014грн., за 4-й квартал 2006р. - в сумі 86292грн., за 1-й квартал 2007р. - в сумі 34040грн., за 4-й квартал 2007р. - в сумі 3258грн., за 2-й квартал 2008р. - в сумі 2527грн.;

- п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, з урахуванням п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІY, яке виразилось у заниженні податку з доходів фізичних осіб в сумі 70854,71грн.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки, Представництво ТОВ «Рисско» надало заперечення до нього, однак відповідно до листа ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за вих. № 522/10/23-2 від 09.01.2009р., ці заперечення не були взяті нею до уваги (том 1 а.с. 75-78, 79-82)

У зв'язку з цим, висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0000131701/0 від 13.01.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 212564,13грн., в тому числі 70854,71грн. основного платежу та 141709,42грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0000202301/0 від 13.01.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 289456,25грн., в тому числі 192970,83грн. основного платежу та 96485,42грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 10-11)

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0000202301/0 від 13.01.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 289456,25грн., в тому числі 192970,83грн. основного платежу та 96485,42грн. штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п. 3.1.1 акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. встановлено його заниження на суму 710413грн., яке виразилося у тому, що представництво ТОВ «Рисско» не включило до складу валових доходів у період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. суму отриманої від ТОВ «Рисско» (Росія) безповоротної фінансової допомоги у розмірі 710413,00грн., що є порушенням п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку відповідача, оскільки прибуток постійного представництва нерезидента в Україні відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковується у загальному порядку, тобто за правилами, встановленими цим Законом, то згідно зі ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду, визначеного ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на суму валових витрат, визначених ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 та 9 даного Закону.

Крім того, згідно з п. 3.1.2 акту перевірки, позивачем було завищено валові витрати за період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. на загальну суму 61470грн., в тому числі:

-на суму 17351,00грн. - за рахунок придбання за готівку цукерок, квітів, алкогольних напоїв та подарунків, чим було порушено п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не включається до складу валових витрат платника податку готівка, витрачена на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

- на суму 18257,00грн. за 2-й квартал 2006р. та на суму 9101,00грн. за 3 квартал 2006р. внаслідок віднесення до валових витрат сум штрафів, сплачених до державного бюджету в сумі 18257,00грн. та до місцевого бюджету Сімеїзської селищної ради в сумі 9101,00грн., що є порушенням п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не включається до складу валових витрат сплата штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів;

- на суму 8560,00грн. за період з 4-го кварталу 2006р. по 4-й квартал 2007р. внаслідок віднесення до валових витрат 100% вартості паливно-мастильних матеріалів при їх списанні, чим було порушено п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким включається до складу валових витрат платника податку 50% вартості витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оренду легкових автомобілів;

- на суму 14092,00грн. за рахунок віднесення до них витрат за оренду легкового автомобіля, що є порушенням п.п. 5.4.10 п. 5.4 вищевказаного Закону.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-Х11 (надалі - Закон № 1251) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251).

Згідно зі ст. 11 Закону № 1251 відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями (надалі- Закон № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У підпункті 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України № 334 закріплено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді та т.і.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено перевіркою, у період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. Представництво ТОВ «Рисско» отримало на розрахунковий рахунок у банку від головного підприємства ТОВ «Рисско» (Росія) суму для відшкодування витрат на утримання за кошторисом у розмірі 710413,00грн.

В акті перевірки відповідача вказано, що позивачем порушена норма, яка закріплена у пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України № 334, тобто до складу валового доходу не віднесені суми фінансування отримані від головного підприємства ТОВ «Рисско» (Росія) у розмірі 710413,00грн., що привело до заниження валового доходу, як доходу з інших джерел у вигляді одержаної платником податку суми безповоротної фінансової допомоги.

Суд вважає, що висновок відповідача про порушення останнім вказаної вище норми, закріпленої у п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України № 334, є помилковим та таким, що не базується на законі.

Відповідно до п.1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Виключний перелік доходів, які вважаються отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, наведено у п. 13.1 ст. 13 вищевказаного Закону, абзац «й» якого, зокрема, визначає, що доходами, отриманими нерезидентом з джерелом їх походження з України, визнаються інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Судом встановлено, що Представництво ТОВ «Рисско», в силу п. 1.1 Положення про представництво ТОВ «Рисско», є постійним відособленим структурним підрозділом засновника - ТОВ «Рисско», що наділено майном юридичної особи і діє на підставі Положення, яке затверджено рішенням учасника від 07.12.2005р.

Основними цілями створення та діяльності Представництва, в силу п. 2.1 Положення, є: розширення ділових зв'язків Товариства на території України, укріплення партнерських відносин юридичних та фізичних осіб, захист інтересів засновника на ториторії України, виконання функцій Замовника по будівництву об'єкта «еколого-туристичний центр» в смт. Паркове в АР Крим, взаємодія з органами місцевого самоврядування при вирішенні питань соціально-економічного розвитку відповідної території.

Крім того, згідно з п. 2.3 Положення для досягнення своїх цілей та завдань Представництво не веде комерційної діяльності від свого імені, а діє виключно від імені та за дорученням Товариства

Наведені функції та повноваження Представництва характеризують його діяльність саме як діяльність підготовчого та допоміжного характеру, а не як діяльність постійного представництва нерезидента, спрямовану на отримання доходу на користь ТОВ «Рисско».

Як було встановлено судово-економічною експертизою по даній справі, згідно з довідкою відділення № 3300 банку «Форум» № 112/330 від 16.02.2012р., Представництвом ТОВ «Рисско» 26.12.2005р. у Сімферопольській філії АКБ «Форум» був відкритий мультивалютний рахунок типу «Н» № 26005400000698 у гривнях та російськиї рублях.

Згідно з постановою НБУ № 492 від 12.11.2003р. «Про затвердженя Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземних валютах» поточний рахунок типу «Н» відкривається представництвами нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю.

В матеріалах справи містяться копії кошторисів витрат на утримання Представництва ТОВ «Рисско» за перевірений період (з листопада 2005р. по серпень 2008р.) (том 1 а.с. 107-135).

Також в матеріалах справи містяться копії договорів, укладених Представництвом ТОВ «Рисско» на виконання покладених на ним засновником завдань - виконання функцій Замовника по будівництву об'єкта «еколого-туристичний центр» в смт. Паркове в АР Крим, а також актів приймання-передачі робіт за вказаними договорами (том 1 а.с. 136-170, 171-221).

Експертом при співставленні кошторисів витрат на утримання Представництва ТОВ «Рисско» з виписками банку по вказаному рахунку встановлено, що всього за період з листопада 2005р. по 1 півріччя 2008р. надійшло коштів з призначенням платежу «Зарахування коштів для відшкодування витрат на утримання по кошторису витрат…» з указанням періоду в сумі 4 746 992,33грн., у бухгалтерському обліку вказані суми вдображені кореспонденцією ДТ 312 «Розрахунковий рахунок в іноземній валюті» - КД 48 «Цільове фінансування та цільові надходження». При співставленні сум, що надійшли на рахунок позивача, з даними у декларації з податку на прибуток, експертом було встановлено, що до складу валового доходу підприємством відображались не всі суми, що надійшли на утримання.

Норми матеріального права, які закріплені у пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 та у пп. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України № 334, не містять положень про те, що до складу валових доходів підлягають включенню «суми фінансування» або «відшкодування витрат на утримання представництва». Закон України № 334 взагалі не містить таких термінів як «суми фінансування» та відшкодування витрат на утримання представництва».

Безповоротною фінансовою допомогою згідно до абзацу другого пп. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України № 334 визнається сума коштів, яка передана платнику податку відповідно до договорів дарування, інших подібних договорів, які не передбачають відповідної компенсації або повернення таких коштів, або без укладення таких угод.

З аналізу даної норми Закону № 334 витікає, що передача коштів без компенсації або без повернення повинна здійснюватися на підставі цивільно-правових угод (договорів) та обов'язково факт такої передачі коштів повинен бути обумовлений операцією, яка передбачає за собою перехід права власності на такі кошти.

Відповідно до пункту 7 статті 3 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ) відношення суб'єкта господарювання з своїми структурними підрозділами є внутрішньогосподарчими відносинами і на цій підставі ці відносини не можуть бути кваліфіковані як цивільно-правові відносини на основі письмових або усних операцій.

До того ж, у п. 1.6 Положення встановлено, що Представництво ТОВ «Рисско» має власний баланс, який є частиною консолідованих балансів Товариства, розрахунковий та інші рахунки у банках, печатку, штампи.

Таким чином, оскільки передача грошових коштів між нерезидентом - юридичною особою і його структурним підрозділом не заснована на операції, яка передбачає передачу права власності на це майно (кошти), то вказана операція не може брати участь у формуванні валового доходу платника податку на прибуток - Представництва ТОВ «Рисско».

Дії по перерахуванню грошових коштів юридичної особи - нерезидента на користь свого відособленого підрозділу не можуть розглядатися як господарська діяльність, яка спрямована на отримання доходу на користь цієї особи та ці дії не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не призводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) економічна вигода - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використовування активів.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дає визначення терміну «дохід», тому, враховуючи положення пункту 1.43. ст. 1 Закону № 334, визначення терміну «дохід» в даному випадку, правомірно використовувати в значеннях, визначених національними положенням (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(З) БУ). «Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)» - п. 3 П(З) БУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом МФУ від 31 березня 1998 року № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. № 391/3684.

Згідно п. 5 П(З) БУ 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 року № 290 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999року за № 860/4153, «дохід визначається при збільшенні активу або зменшення зобов'язання, яким обумовлено зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».

Надходження від ТОВ «Рисско» грошових коштів на користь Представництва ТОВ «Рисско» не є доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги, одержаним нерезидентом з джерелом його походження з України, оскільки: таке надходження здійснюється в межах єдиного балансу підприємства - нерезидента, до складу якого входять і окремі баланси його структурних підрозділів; не спричиняє за собою зміни величини активів або зобов'язань підприємства; не тягне за собою ріст власного капіталу суб'єкта господарської діяльності - юридичної особи та її відособленого структурного підрозділу.

Не погоджується суд і з висновками відповідача про завищення позивачем за період з 21.12.2005р. по 30.06.2008р. валових витрат на загальну суму 61470грн. у порушення п.п. 5.3.5 п.5.3, п.п. 5.4.8 п. 5.4, п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже відповідно до п. 5.1 ст. 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а оскільки Представництво не здійснює господарської діяльності на території України, то витрати, понесені Представництвом в межах затверджених нерезидентом - ТОВ «Рисско» кошторисів за рахунок грошових коштів, отриманих Представництвом від ТОВ «Рисско», не є валовими витратами.

Як зазначено у висновку судово-економічної експертизи № 105 від 12.04.2012р. по даній справі, розбіжності з даними акту - 193 105грн. (153280грн. + 37 298грн. + 2 527грн.) у бік зменшення податку на прибуток утворилась: у сумі 134грн. - у бік зменшення за рахунок того, що представництвом нарахований у декларації прибуток у відсутність валових доходів та валових витрат, та в сумі 192971грн. в бік зменшення за рахунок розбіжностей за валовими доходами та витратами.

Всього, зависновками даної експертизи, наданими на дослідження документами донарахування податку на прибуток позивачу за період з 21.12.2005р. по 30.06.200р. наданими на дослідження документами не підтверджується (том 2 а.с. 22 зворот.)

Суд, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (виконувались арифметичні розрахунки, проводилась перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, здійснювалося співставлення поставки та оплати товарів, зіставлялися дані первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, зіставлялися дані первинних податкових документів та регістрів податкового обліку, зіставлялися дані податкового обліку та податкової звітності, зіставлялися дані податкового та бухгалтерського обліку), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав не довіряти даному висновку експерта.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними та допустимими доказами не доведено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено ним законно та обгрунтовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 289456.25грн., в тому числі 192970,83грн. основного платежу та 96485,42грн. штрафних санкцій, а отже податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0000202301/0 від 13.01.2009р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0000131701/0 від 13.01.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 212564,13грн., в тому числі 70854,71грн. основного платежу та 141709,42грн. штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п. 3.5.2.3 акту перевірки № 9691/22-012/26584895 від 25.12.2008р., висновки якого покладені в основу вищевказаного податкового повідомлення-рішення, в нарахуванні податку з доходу громадян виявлено помилку, яка виразилася у порушенні п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, з урахуванням п. 3.4 ст. 3, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та полягала у тому, що платіжними дорученнями № 306 від 24.10.2007р. та № 308 від 25.10.2007р. позивачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 401500,00грн. за послуги приватного нотаріуса ОСОБА_3 по рахунку №69 від 15.10.2007р. без утримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 70854,71грн.

Висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим при цьому, як слідує з її наступних пояснень по справі, грунтуються на наступному.

Як зазначено у п. 2.1 ст. 2 України «Про податок з доходів фізичних осіб», з наступними змінами і доповненнями, платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

При цьому, в силу п. 3.1 ст. 3 даного закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 даного Закону дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вищевказаного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 даного Закону податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В свою чергу, порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом, визначено ст. 8 даного Закону.

Так, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином, за висновком ДПІ, позивач, як подаковий агент, при виплаті доходу приватному нотаріусу ОСОБА_3 повинен був утримати податок з доходу фізичних осіб в сумі 70854,71грн., чого не зробив.

Суд, дослідивши обставини щодо оподаткування даної операції, з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що платіжними дорученнями № 306 від 24.10.2007р. та № 308 від 25.10.2007р. позивачем було перераховано приватному нотаріусу ОСОБА_3 по рахунку №69 від 15.10.2007р. за нотаріальне посвідчення 25.10.2007р. договорів оренди за реєстраційними номерами 633 та 634 401500,00грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб в сумі 70854,71грн.

Суд вважає, що такі дії позивача не порушують вимог Закону та не призвели до порушення бюджетних інтересів.

При цьому суд виходить з наступного.

П. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з наступними змінами і доповненнями, визначає, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

В силу п. 1.19 ст. 1 Закону самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

З наведених норм слідує, що нотаріус є самозайнятою особою та є самостійним платником податку з доходів фізичних осіб.

Ч. 2 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

При цьому, в силу ст. 32 даного Закону з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Таким чином, оподаткування приватних нотаріусів здійснюється відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Наказом ДПА України від 16.10.2003р. № 490 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, в якій підлягають обліку всі доходи (платежі), отримані приватним нотаріусом від фізичних і юридичних осіб за надані на їх замовлення послуги і здійснені нотаріальні дії, тобто щодо кожного клієнта.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Як вже було зазначено, згідно з п. 2.1 ст. 2 України «Про податок з доходів фізичних осіб», з наступними змінами і доповненнями, платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

При цьому, в силу п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 даного Закону достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 даного Закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Як свідчать матеріали справи, а також пояснив суду приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_3, сума коштів в розмірі 401500,00грн., що надійшла від Представництва ТОВ «Рисско», в повному обсязі була зарахована на його рахунок, у зв'язку з чим до реєстру для реєстрації нотаріальних дій ним була вписана повністю вся сума за підсумком 2007р., а 21.11.2007р. платіжним дорученям № 94 ним був сплачений авансовий платіж податку з доходу фізичних осіб від незалежної професійної діяльності в сумі 80000,00грн. до місцевого бюджету за місцем його реєстрації (том 1 а.с. 253, 255, 257)

Довідкою приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу №127/02-19 від 29.12.2008р. підтверджується, що податок з суми отриманого від позивача доходу приватним нотаріусом ОСОБА_3 сплачено самостійно станом на 01.01.2008р. (том 1 а.с. 49).

Крім того, довідкою ДПІ в м. Ялта АР Крим № 942 від 16.09.2009р. також підтверджується відсутність з боку даного нотаріуса станом на 16.09.2009р. заборгованості по сплаті податків та зборів перед бюджетом (том 1 а.с. 254).

За таких обставин справи, суд вважає, що донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 70854,71грн. по операції з виплати доходу приватному нотаріусу Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в розмірі 401500,00грн. призведе до подвійного оподаткування однієї і тієї ж операції, що є недопустимим в силу вимог податкового законодавства України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними та допустимими доказами не доведено, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено ним законно та обгрунтовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 212564,13грн., в тому числі 70854,71грн. основного платежу та 141709,42грн. штрафних санкцій, а отже податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0000131701/0 від 13.01.2009р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.07.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 09.07.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0000131701/0 від 13.01.2009р. та №0000202301/0 від 13.01.2009р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.