Ухвала суду № 27756633, 02.12.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №812/6908/12

Пр.№2/812/3242/12

Ухвала

Іменем України

08 серпня 2012 року м.Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, треті особи -Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОП «Запорізьке бюро технічної інвентаризації», -

в с т а н о в и в:

08 серпня 2012 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частину жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_1

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.119 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч.5 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

На підставі ч.4 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні -це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. На підставі ст.34 Закону України «Про нотаріат»видача свідоцтва про право на спадщину покладається на державні нотаріальні контори.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. На підставі п.23 вищезазначеної постанови свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з позовної заяви позивач звертається до суду з вимогою про визнання за нею в порядку спадкування права власності на 1/2 частину жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_1 однак жодних доказів неможливості оформлення спадщини через нотаріальну контору суду не надає. Відмова нотаріуса позивачем в оформленні спадщини на зазначене майно в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, позивачу необхідно обґрунтувати з наведенням доказів необхідність звернення до суду з заявою в позовному провадженні, неможливість оформлення права на спадщину через нотаріальну контору, для чого надати суду відповідні докази, а саме відмову нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину, або підстави при яких оформлення спадщини не можливо, для чого звернутися до нотаріальної контори за отриманням відмови або письмового роз'яснення.

Згідно ст.4 Закону України «Про нотаріат»нотаріус має право давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат»нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У разі коли нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, він не пізніш як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

За відсутності зазначених документів у суду немає достатніх підстав вважати вимоги позивачів підлягаючими розгляду в судовому порядку в позовному провадженні.

У разі усунення вищезазначених підстав, обґрунтування подачі заяви в позовному провадженні, а також зазначення умов та доказів неможливості одержання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі і у зв'язку з цим необхідності визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадщину в судовому порядку, позивачу слід доплатити, у разі такої необхідності, суму судового збору.

Так, згідно вимог ст.80 Цивільного процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності в порядку спадкування за законом на майно ціна позову складається з дійсної (ринкової) вартості майна на час звернення до суду.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»передбачено, що позовна заява -первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна.

Відповідно до підпункту «а»пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами

про захист права приватної власності»вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю -за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку вона може бути продана в даному населеному пункті чи місцевості на час розгляду справи.

Так як відповідно до ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України в позовній заяві щодо вимог майнового характеру обов'язково повинна бути зазначена ціна позову, тобто тягар доказування вартості спірного майна несе позивач, тому він повинен обґрунтувати у позовній заяві вказану ним ціну позову та надати суду відповідні докази цього.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення зазначених вимог позивач ніяких доказів вартості спірного майна на час звернення до суду не надав, ціну позову у позовній заяві не зазначив. З чого виходив позивач при визначенні ціни позову суду не зрозуміло.

Таким чином, позивачу в позовній заяві треба обґрунтувати подачу заяви в позовному провадженні, після чого вказати ціну позову -ринкову вартість 1/2 частини будинку (для чого звернутися до суб'єкта оціночної діяльності, який надасть висновок про вартість спірного майна) та згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», якщо в цьому виникне потреба, доплатити судовий збір, виходячи з реальної вартості спірного майна. У разі неможливості встановити точну ціну позову (ринкову вартість спірної частини будинку) позивач повинен надати суду докази цього та клопотання про визначення судом попереднього розміру судового збору. Також, у разі звільнення від сплати судового збору, позивач повинен в позовній заяві вказати підстави звільнення та надати докази на підтвердження цього.

Крім того, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/2 частину жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_1 Зважаючи на те, що поняття «будинок»та «домоволодіння»мають різне значення, тому позивачу необхідно конкретизувати в цій частині свої вимоги.

Відповідно до ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.118, 119-121 ЦПК України, суддя, -

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, треті особи -Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, ОП «Запорізьке бюро технічної інвентаризації», - залишити без руху.

Надати позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви -п'ять днів з дня отримання ним копії даної ухвали.

Роз'яснити позивачу, що якщо він у встановлений строк не усуне зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков