Постанова № 27755753, 06.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2012 р. (11:18) Справа №2а-3085/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

секретар судового засідання Устінова І.В.,

за участю представника відповідача Володька В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Салгир 07"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішення, спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: Приватне підприємство «Салгир 07» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. про застосування до ПП «Салгир 07» суми штрафу за затримку сплати нарахованих податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю у повному обсязі; скасувати податкову вимогу № 1/167 від 28.07.2009р.; скасувати податкову вимогу № 2/226 від 26.10.2009р.; скасувати рішення ДПІ № 1470/6136/10/24-0 від 19.08.2010р. «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу»; зобов'язати ДПІ у Ленінському районі АР Крим зареєструвати відомості про припинення публічного обтяження на майно у ПП «Салгир 07» у 5-денний термін.

Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №19200004041503/08442 від 18.11.2010р. мотивовані тим, що викладені в акті перевірки №1933/1503/34781834 від 03.11.2010р. висновки про порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач зазначив, що після надсилання ним на адресу відповідача податкової декларації, 15-17 жовтня 2008р. були перераховані грошові кошти у розмірі 9494,72грн. на рахунки Бєлінської сільради в якості орендної плати за землю з юридичних осіб, однак меморіальні ордери безпідставно не були прийняті відповідачем до уваги. До того ж, зазначив, що вказане в акті перевірки податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009р., за несвоєчасність сплати визначених в якому податкових зобов'язань спірним податковим повідомленням-рішенням були застосовані штрафні санкції, оспорюється ПП «Салгир 07» в Окружному адміністративному суді АР Крим у справі № 2а-8622/09/5/0170, про що 21.07.2009р. відповідачу було направлено повідомлення, а відтак визначене в ньому податкове зобов'язання було неузгодженим та не могло братися до уваги при визначенні терміну прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань та розрахунку штрафних санкцій. Як наслідок, позивач вважає протиправними першу та другу податкові вімоги № 1/167 від 28.07.2009р. та № 2/226 від 26.10.2009р., адже відповідно до вимог п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями (надалі - Закон № 2181), вимоги надсилаються після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, але в даному випадку воно ще не було визначено судом. До того ж, на думку позивача, факт надсилання всіх вимог не на фактичну адресу ПП «Салгир 07» (м. Керч, вул. Вокзальне шосе, 131 «б»), а на юридичну адресу ( с. Багерове, АР Крим Ленінський район, вул. Миру, 20) є самостійною підставою скасування даних податкових вимог, адже в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Посадовою особою ПП «Салгир 07» значиться лише директор Надуда О.П., що мешкає за фактичною адресою, однак ніяких вимог від ДПІ про сплату узгодженого боргу він не отримував. У зв'язку з цим, вважає, що податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, встановлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків. В свою чергу, оскільки рішення ДПІ № 1470/6136/10/24-0 від 19.08.2010р. «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу» винесено на підставі помилкових даних у ДПІ про податковий борг ПП «Салгир 07» та помилково надісланих не на його фактичну адресу двох податкових вимог, то вказане рішення також підлягає скасуванню.

15.12.2011р. до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, якою позивач збільшив заявлені у позові позовні вимоги вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р. про накладення штрафних санкцій в розмірі 7193,44грн. за прострочку сплати в 694 календарних дня узгодженого податкового зобов'язання в сумі 35967,19грн. (а.с. 58) Вказані позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена у спірному податковому повідомленні-рішенні прострочка у 694 календарних дня свідчить про те, що підприємство не сплатило суму податку/зобов'язання за період на кінець вересня 2009р. в сумі 35967,19грн., однак на момент проведення камеральної перевірки заборгованість підприємства по сплаті орендної плати за землю за 2009р. була повністю ліквідована. До того ж, відповідач мав право на винесення повідомлення-рішення у строки, встановлені п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, тобто не пізніше 3 календарних днів, наступних на надходженням заперечень на акт.

У судовому засіданні 19.09.2012р. представник позивача надав заяву, де просив врахувати у судових витратах ПП «Салгир 07» оплату за проведення економічної експеризи в сумі 4904грн. (а.с. 107)

У судовому засіданні 02.10.2012р. представником позивача також була надана заява про включення до складу судових витрат 8219грн., в тому числі: проїздні витрати - 719,00грн. та правова допомога відповідно до договору про надання юридичних послуг № 2 від 10.03.2011р. - 7500грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у запереченнях проти адміністративного позову (а.с. 24). Зокрема, представник відповідача вважає, що позов ПП «Салгир 07»має бути залишений без розгляду, адже строк звернення до суду з позовом пропущено позивачем без поважних причин. При цьому пояснив, що повідомлення від 15.10.2010р. № 34781834 про запрошення посадових осіб ПП «Салгир 07»для проведення невиїзної документальної перевірки було направлено поштою на адресу місцезнаходження позивача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке було 15.10.2010р. вручено уповноваженій особі. На цю ж адресу були направлені акт невиїзної документальної перевірки від 03.11.2010р. № 1933/1503/34781834 (вручено уповноваженій особі Котляровій 06.11.2010р.) та податкове повідомленя-рішення № 0004041503/0 від 18.11.2010р. (вручено уповноваженій особі Котляровій 23.11.2010р.), а отже строк звернення до адміністративного суду з позовом про його скасування сплинув 23.12.2010р. Що стосується податкових вимог, то вони також були направлені поштою на адресу місцезнаходження позивача, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та вручені 26.09.2009р. та 17.11.2009р. відповідно також уповноваженій особі Котляровій, а отже строк звернення до адміністративного суду з позовом про їх скасування сплинув 30.08.2010р.

У судовому засіданні 02.10.2012р. представник відповідача надав пояснення на експертний висновок № 107 від 17.07.2012р., де не погодився з висновками експерта про неврахування платежів за меморіальними ордерами №528600062 від 15.10.2008р. та № 328800203 від 17.10.2008р. та пояснив, що у зв'язку з неправильним вказанням у даних меморіальних ордерах коду бюджетної класифікації, 17.06.2009р. ПП «Салгир 07» до ДПІ була надана заява про перерахування помилково сплаченої суми з коду доходу 13050200 на код доходу 13050500 в сумі 9404,72грн. за жовтень 2008р. із додаванням даних меморіальних ордерів, на підставі чого ДПІ до УДК у Ленінському районі було надано висновок № 352 від 18.06.2009р. про перерахування коштів у розмірі 9404,72грн. та згідно виписки УДК у Ленінському районі та копії картки особового рахунку позивача за 2009р., кошти у розмірі 9404,72грн. були зараховані 19.06.2009р. двома сумами, а саме 7324,95грн. та 2079,77грн. Заперечуючи по суті проти заявлених позовних вимог, відповідач у судовому засіданні 02.10.2012р. надав заперечення проти позову, де зазначив, що, як стало йому відомо з листа Бєлінської сільської ради вих. № 995 від 03.10.2008р., між ПП «Салгір 07» та даною радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 41 від 09.06.2008р. на 49 років, згідно з п. 9 якого сума орендної плати у 2008р. становить 28484,16грн., у 2009р. - 2057р.р. - 94947,20грн. на рік. Однак, у порушення ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю», ПП «Салгир 07» у місячний строк з дня виникнення права на земельну ділянку не надало до ДПІ в Ленінському районі податковий розрахунок орендної плати за землю на 2008р. та до 01.02.2009р. не надало податковий розрахунок орендної плати за землю на 2009 рік. У зв'язку з цим, за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ПП «Салгир 07» з питання повноти декларування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2008, 2009р.р. було складено акт від 17.06.2009р. № 2166/1503/34781834, яким встановлені порушення позивачем вимог ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 53154,60грн. Внаслідок цього податковим повідомленням-рішенням № 0001981503/0 від 30.06.2009р. ПП «Салгир 07» було визначено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 53154,60грн. за період з травня 2008р. по квітень 2009р. Також даним податковим повідомленням-рішенням № 0001981503/0 від 30.06.2009р. до ПП «Салгир 07» були застосовані штрафні санкції в розмірі 17932,81грн., у т.ч. по п.п. 17.1.1 Закону України № 2181- 340,00грн., по п.п. 17.1.2 Закону України № 2181 - 17592,81грн. Як зазначає відповідач, вказане податкове повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. було надіслане рекомендованим листом на адресу позивача та отримане ним 14.07.2009р., граничний термін сплати - 24.07.2009р. Відповідач пояснив, що до настання даного граничного терміну сплати будь-яких даних про судове оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення він не отримував, а тільки 18.09.2009р. до нього за вх. № 879 надійшла ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.2009р. у справі № 2а-8622/09/5/0170 за позовом ПП «Салгир 07» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. разом із копією позовної заяви від 31.07.2009р. Відповідач стверджує, що листом ДПА України від 26.03.2003р. № 4839/7/19-3117 був наданий Тимчасовий порядок відображення в обліку сум податкових зобов'язань, визначених податковими органами, щодо яких платники податків розпочали процедуру судового оскарження, однак під дію Тимчасового порядку підпадають виключно розраховані (донараховані) податковими органами суми податкових зобов'язань, оскаржені платниками податків у судовому порядку, по яких на момент звернення до суду не настав граничний строк сплати. При цьому, в цілях даного Порядку датою звернення вважається дата вхідної реєстрації заяви платника податків у суді або дата належним чином оформленого бланку опису вкладення, передбаченого для листів з оголошеною цінністю, згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1155. Таким чином, у зв'язку з відсутністю у розпорядженні ДПІ в Ленінському районі належних доказів звернення ПП «Салгир 07» до суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. до настання граничного строку сплати сум, донарахованих цим податковим повідомленням-рішенням, відсутні правові підстави для виключення таких сум податкового боргу з обліку відповідно до Тимчасового порядку. В свою чергу, відповідно до акту перевірки від 03.11.2010р. № 1933/1503/34781834 було встановлено порушення позивачем граничних термінів погашення узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0001981503/0 від 30.06.2009р. в частині сплати 40250,10грн. із затримкою від 160 до 419 днів, за що відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 і були податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2010р. № 0004041503/0 застосовані штрафні санкції на суму 20125,06грн., що складає 50% погашеної суми податкового боргу. З вищенаведених підстав відповідач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної перевірки, у зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування немає, як і немає підстав для задоволення решти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в Ленінському районі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про: скасування податкового повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. про застосування до ПП «Салгир 07» суми штрафу за затримку сплати нарахованих податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю у повному обсязі; скасування податкової вимоги № 1/167 від 28.07.2009р.; скасування податкової вимоги № 2/226 від 26.10.2009р.; скасування рішення ДПІ № 1470/6136/10/24-0 від 19.08.2010р. «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу»; зобов'язання ДПІ у Ленінському районі АР Крим зареєструвати відомості про припинення публічного обтяження на майно у ПП «Салгир 07» у 5-денний термін та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р. про накладення штрафних санкцій в розмірі 7193,44грн. за прострочку сплати в 694 календарних дня узгодженого податкового зобов'язання в сумі 35967,19грн., суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними вищевказані дії відповідача - Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям таких повідомлень-рішень, податкових вимог та вчиненням інших оскаржених позивачем дій.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Салгир 07» є юридичною особою з 07.12.2006р., що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ відділу статистики у Ленінському районі АБ № 408076 від 07.04.2011р. (а.с. 34)

Відповідно до даних ЄДР, місцезнаходженням підприємства є: 98227, АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул. Миру, 20.

03.11.2010р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Салгир 07» з питання дотримання граничних строків сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої було складено акт перевірки № 1933/1503/34781834 від 03.11.2010 року (а.с. 6-7).

Вказаний акт було направлено на адресу позивача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та вручено уповноваженій особі Котляровій 06.11.2010р.

Перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, узгоджене податкове зобов"язання у сумі 71087,41грн., визначене у податковому повідомленні-рішенні №0001981503 від 30.06.2009р. та граничний строк сплати якого становив 24.07.2009р., погашалось пізніше встановлених законодавством термінів, а саме: 31.12.2009р. у сумі 9494,72грн. (прострочка 160 днів), 15.06.2010р. у сумі 2715,61грн. (прострочка 326 днів), 15.06.2010р. у сумі 3319,70грн. (прострочка 326 днів), 17.06.2010р. у сумі 6892,99грн. (прострочка 328 днів) та 16.09.2010р. у сумі 17827,08грн. (прострочка 419 днів), за що п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.

Всього даною перевіркою встановлена несвоєчасність сплати визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0001981503 від 30.06.2009р. податкового зобов'язання в частині суми 40250,10грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені відповідачем в основу податкового повідомлення-рішення № 0004041503/0 від 18.11.2010р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 50% від суми погашеного боргу в розмірі 20125,06грн.

Вказане повідомлення-рішення також було направлено на адресу позивача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та вручено уповноваженій особі Котляровій 23.11.2010р.

Оцінюючи правомірність даного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено, що предметом проведеної 03.11.2010р. перевірки була виключно своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 71087,41грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0001981503 від 30.06.2009р.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням № 0001981503/0 від 30.06.2009р. ПП «Салгир 07» було визначено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 53154,60грн. за період з травня 2008р. по квітень 2009р., а також застосовані штрафні санкції в розмірі 17932,81грн., у т.ч. по п.п. 17.1.1 Закону України № 2181- 340,00грн., по п.п. 17.1.2 Закону України № 2181 - 17592,81грн.

В силу п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

П.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону визначає, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. було надіслане рекомендованим листом на адресу позивача та отримане ним 14.07.2009р., однак протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення процедуру апеляційного узгодження позивачем розпочато не було, з чого слідує, що визначене в ньому податкове зобов'язання стало узгодженим у день його отримання платником податків - 14.07.2009р., а отже відповідачем правильно визначено граничний термін сплати даного податкового зобов'язання у сумі 71087,41грн. - 24.07.2009р.

Разом з тим, відповідно до п. 1.20 Закону України № 2181 апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

В силу п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 даного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

При цьому, згідно з п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З огляду на те, що відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 даного Закону строк давності становив 1095 календарних днів, суд вважає безпідставними посилання ДПІ в Ленінському районі АР Крим на Тимчасовий порядок відображення в обліку сум податкових зобов'язань, визначених податковими органами, щодо яких платники податків розпочали процедуру судового оскарження, під дію якого підпадають виключно розраховані (донараховані) податковими органами суми податкових зобов'язань, оскаржені платниками податків у судовому порядку після набрання чинності Законом України N 397-IV, та по яких на момент звернення платника до суду не настав граничний строк їх сплати.

Судом встановлено, що 18.09.2009р. до відповідача за вх. № 879 надійшла ухвала Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.2009р. у справі № 2а-8622/09/5/0170 за позовом ПП «Салгир 07» про скасування податкового повідомлення-рішення №0001981503/0 від 30.06.2009р. разом із копією позовної заяви від 31.07.2009р.

П. 5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р., чинного під час спірних правовідносин, визначав, що у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Таким чином, відповідно до вимог Закону з цього часу визначене у податковому повідомленні-рішенні №0001981503/0 від 30.06.2009р. податкове зобов'язання стало неузгодженим.

Як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.10.2011р. по справі №2а-8622/09/5/0170, у задоволенні позову ПП «Салгир 07» до ДПІ в Ленінському районі АР Крим, за участю третьої особи - Бєлінської сільської ради, про скасування податкового повідомлення-рішення №0001981503/0 від 30.06.2009р., відмовлено.

Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011р.

Таким чином, процедура апеляційного узгодження була завершена 31.10.2011р.

П. 5.5. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р. визначає, що після закінчення процедури адміністративного та/або судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження) суми узгоджених податкових зобов'язань в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень (окремого реєстру, передбаченого останнім абзацом пункту 5.4) та нараховуються датою останнього дня граничного строку сплати до карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 N 342 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 за N 887/6078.

Як слідує з розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до акту перевірки від 03.11.2010р., погашення зобов'язань відбувалось 31.12.2009р, 15.06.2010р., 17.06.2010р. та 16.09.2010р., тобто під час процедури апеляційного узгодження.

Проте, з такими висновками ДПІ суд погодитись не може.

Так, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач відображені в акті перевірки від 03.11.2010р. кошти в оплату зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0001981503/0 від 30.06.2009р. не направляв, а відповідач під час процедури апеляційного узгодження зобов'язань не мав права спрямовувати кошти платника податків в рахунок їх погашення.

Суд вважає, що такі дії відповідача суперечать також наступним положенням законодавства України, чинного у період 2009-2010р.р.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до позивача про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю на суму 40250,10грн. відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2009-2010р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати визначених податковим повідомленням-рішенням №0001981503 від 30.06.2009р. податкових зобов'язань.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач заявив позовні вимоги лише про скасування податкового повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р., а вимоги щодо визнання його протиправним, як це передбачено для актів індивідуальної дії позивачем не заявлено, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача про неврахування відповідачем платежів за меморіальними ордерами №528600062 від 15.10.2008р. та № 328800203 від 17.10.2008р., адже, як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неправильним вказанням у даних меморіальних ордерах коду бюджетної класифікації, 17.06.2009р. ПП «Салгир 07» до ДПІ була надана заява про перерахування помилково сплаченої суми з коду доходу 13050200 на код доходу 13050500 в сумі 9404,72грн. за жовтень 2008р. із додаванням даних меморіальних ордерів, на підставі чого ДПІ до УДК у Ленінському районі було надано висновок № 352 від 18.06.2009р. про перерахування коштів у розмірі 9404,72грн. та згідно виписки УДК у Ленінському районі та копії картки особового рахунку позивача за 2009р. кошти у розмірі 9404,72грн. були зараховані 19.06.2009р. двома сумами, а саме 7324,95грн. та 2079,77грн.

До того ж, зарахування 19.06.2009р. вказаних платежів за меморіальними ордерами не досліджувалось під час проведення перевірки 03.11.2010р., з акту якої вбачається перша досліджена дата погашення - 31.12.2009р.

Оцінивши висновок судово-економічної експертизи № 107 від 17.07.2012р. в порядку ст. 86 КАС України, суд до уваги його не приймає, оскільки він, як доказ, не узгоджується з іншими письмовими доказами у справі та суперечить ним.

Як свідчать матеріали справи, 28.07.2009р. ДПІ в Ленінському районі АР Крим була виставлена перша податкова вимога № 1/167 на суму податкового боргу в розмірі 70797,62грн., яка була надіслана позивачу поштою та була отримана уповноваженим представником позивача Котляровою 26.09.2009р. (а.с. 8)

26.10.2009р. відповідачем була виставлена друга податкова вимога № 2/226 на суму податкового боргу в розмірі98142,41грн., яка була надіслана позивачу поштою та була отримана уповноваженим представником позивача Котляровою 17.11.2009р. (а.с. 9)

Оцінюючи правомірність винесення даних вимог, суд не вбачає підстав для їх скасування, з наступних підстав.

Як було встановлено вище, податкове повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по оплаті орендної плати за землю в загальному розмірі 71087,41грн., було узгоджене у день його отримання - 14.07.2009р., граничний термін сплати даного податкового зобов'язання у сумі 71087,41грн. становив 24.07.2009р., однак оскільки воно не було повністю сплачено станом на 28.07.2009р. (перший після закінчення граничного строку сплати день), відповідачем правомірно на підставі ст. 6 Закону № 2181 були надіслані податкові вимоги.

Так, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

При цьому, в силу п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 6.3.2 даного Закону у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Суд зауважує, що хоча станом на дату виставлення другої податкової вимоги - 26.10.2009р., в силу оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. в суді, визначене ним податкове зобов'язання і стало неузгодженим, однак п.п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 даного Закону визначає єдину підставу, коли податкові вимоги не надсилаються, а саме - коли заява подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (тобто, протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення), то це зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а також протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

В даному ж випадку позов про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001981503/0 від 30.06.2009р. було подано позивачем 31.07.2009р., тобто поза межами встановлених підпунктом 5.2.2 Закону строків.

Закон № 2181 не містить положень про те, що у разі оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку після закінчення граничного строку сплати зобов'язань податкові вимоги не надсилаються.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що факт надсилання всіх вимог не на фактичну адресу ПП «Салгир 07» (м. Керч, вул. Вокзальне шосе, 131 «б»), а на юридичну адресу ( с. Багерове, АР Крим Ленінський район, вул. Миру, 20) є самостійною підставою скасування даних податкових вимог, адже в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення, а оскільки посадовою особою ПП «Салгир 07» значиться лише директор Надуда О.П., що мешкає за фактичною адресою, який ніяких вимог від ДПІ про сплату узгодженого боргу не отримував, то вимоги винесені з порушенням закону.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Як свідчать матеріали справи, спірні податкові повідомлення-рішення та вимоги було надіслано відповідачем листами з повідомленнями про вручення за юридичною адресою підприємства та були отримані уповноваженою особою підприємства Котляровою.

П.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 не містить вимоги про те, що такі листи повинні вручатися виключно посадовій особі юридичної особи.

Порядок вручення листів з повідомленням про вручення врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою КМУ № 270 від 05.03.2009р.. відповідно до яких вони вручаються особисто адресату або уповноваженій особі.

За таких обставин, суд не вбачає порушень направлення рішень та вимог на адресу позивача.

Оцінюючи правомірність рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим №1470/6136/10/24-0 від 19.08.2010р. «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку в рахунок погашення його податкового боргу», судом враховано, що підставою його скасування позивачем зазначено виключно те, що воно винесено на підставі помилкових даних у ДПІ про податковий борг ПП «Салгир 07» та помилково надісланих не на його фактичну адресу двох податкових вимог, доводи про що було визнано судом необґрунтованими.

Суд вважає, що вказане рішення винесено з дотриманням вимог ст. 7 Закону України № 2181.

Суд також зауважує, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України № 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, в силу п.п. 8.2.1 право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (п. 8.2.2).

Згідно з п. 8.3 ст. 8 Закону податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Вичерпний перелік підстав та моменту, коли активи платника податків звільняються з податкової застави, наведено у п. 8.7.1 Закону, а саме з дня:

а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті);

б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом;

в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

е) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту;

є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;

з) прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Однак, жодного з таких документів позивачем суду не надано, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав для зобов'язання ДПІ у Ленінському районі АР Крим зареєструвати відомості про припинення публічного обтяження на майно у ПП «Салгир 07» у 5-денний термін.

Судом також встановлено, що 17.08.2011р. відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової звітності - розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (вх. ДПС № 10968 від 08.07.2009р.) за 2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 715/1503/34781834 від 17.08.2011р.

Перевіркою встановлено порушення ст. 57 Податкового кодексу України та ст. 17 Закону України «Про плату за землю», яке виразилося у порушенні граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, а саме: по граничному строку сплати 24.07.2009р. фактично сплачено 03.02.2009р. у сумі 11700,00грн. (прострочка 559 днів), по граничному строку сплати 24.07.2009р. фактично сплачено 23.02.2011р. у сумі 914,71грн. (прострочка 579 днів), по граничному строку сплати 30.07.2009р. фактично сплачено 26.05.2011р. у сумі 8352,48грн. (прострочка 665 днів), по граничному строку сплати 31.08.2009р. фактично сплачено 27.05.2011р. у сумі 1237,55грн. (прострочка 634 днів), по граничному строку сплати 30.07.2009р. фактично сплачено 27.05.2011р. у сумі 762,45грн. (прострочка 666 днів), по граничному строку сплати 31.08.2009р. фактично сплачено 06.07.2011р. у сумі 7000,00грн. (прострочка 674 дня), по граничному строку сплати 31.08.2009р. фактично сплачено 26.07.2011р. у сумі 877,38грн. (прострочка 694 дня), по граничному строку сплати 30.09.2009р. фактично сплачено 26.07.2011р. у сумі 5122,62грн. (прострочка 664 дня), за що ст. 126 Податкового кодексу України передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р. про накладення штрафних санкцій в розмірі 7193,44грн. за прострочку сплати в 694 календарних дня узгодженого податкового зобов'язання в сумі 35967,19грн. (а.с. 58)

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач зазначив, що на момент проведення камеральної перевірки заборгованість підприємства по сплаті орендної плати за землю за 2009р. була повністю ліквідована.

Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин та не спростував викладених в акті перевірки висновків відповідача про несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

До того ж, суд виходить з того, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки допущена позивачем затримка, відповідно до акту перевірки, складала понад 30 календарних днів, а позивачем не надано доказів вчасної оплати зобов'язань, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003931503 від 29.11.2011р.

Що стосується заяв позивача про включення до складу судових витрат ПП «Салгир 07» оплати за проведення економічної експертизи в сумі 4904грн., а також проїздних витрат на суму 719,00грн. та 7500,00грн. на правову допомогу, то у суду відсутні підстави розцінювати вказані заяви як позовні вимоги, які підлягають вирішенню при прийнятті судового рішення.

Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Також суд вважає, що відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як зазначено у ст. 90 КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Таким законом є Закон України від 20.12.2011, № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Крім того, в силу ст.ст. 91 та 92 КАС України, граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, а також граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано жодних доказів обґрунтованості розрахунку спірних витрат та вартості наданих послуг.

До того ж, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання юридичних послуг № 2 від 10.03.2011р., а не про надання правової допомоги.

Також позивачем не надано акт виконаних робіт по договору або будь-який інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує виконання договору про надання юридичних послуг № 2 від 10.03.2011р.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню лише щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. про застосування до ПП «Салгир 07» суми штрафу за затримку сплати нарахованих податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю.

У судовому засіданні, що відбулося 06.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 12.11.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим № 19200004041503/08442 від 18.11.2010р. про застосування до Приватного підприємства «Салгир 07» суми штрафу за затримку сплати нарахованих податкових зобов'язань по сплаті орендної плати за землю.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.