Ухвала суду № 27755716, 07.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2012 р. м. Київ К-3524/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року у справі №6/4-202/5022 (22-а-11233/08/9104) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільголовпостач»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа Тернопільське міське управління земельних ресурсів про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Тернопільголовпостач»(далі -ВАТ «Тернопільголовпостач», позивач) до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Тернопільська ОДПІ, відповідач), третя особа Тернопільське міське управління земельних ресурсів задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 03.12.2007 №0012162304/0/81311, про визначення ВАТ «Тернопільголовпостач», сум податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 152286,23грн. у т.ч. 101524,15грн. за основним платежем та 50762,08грн. за штрафними санкціями та №0000042401/0/81309 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1320,00грн., за відчуження активів, що перебували в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 11.01.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.05.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 13 Закону України від 03.07.1992 року №2535-XII «Про плату за землю»(далі Закон №2535-XII), пп. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181-III), ст.ст. 193, 194 Земельного кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ВАТ «Тернопільголовпостач»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2007, податковим органом було складено акт №10932/23-09/01882806 від 20.11.2007 року. На підставі акту відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 03.12.2007 №0012162304/0/81311, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 152286,23грн. (у т.ч. 101524,15грн. за основним платежем та 50762,08грн. за штрафними санкціями) та №0000042401/0/81309, яким до позивача на підставі п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст.17 Закону №2181-III застосовано штрафні санкції в розмірі 1320,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення ст.7 Закону №2535-XII, а саме, зменшено грошову оцінку земельної ділянки за рахунок зміни її функціонального використання, без дотримання законодавчо встановленого порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, що призвело до заниження належного до сплати земельного податку за період з грудня 2005 року по червень 2007 року (включно) на загальну суму 101524,15грн. Штрафні санкції до позивача застосовано за за порушення пп. 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №2181-III, а саме: відчуження активів (холодильної вітрини «Карпати»), що перебували в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковими повідомленнями - рішеннями №0000032304/0/9324, №0000042304/0/9325 від 18.02.2006 року, №0000032304/1/23925, №0000042304/1/23924 від 20.04.2006 року, №0000032304/2/40214, №0000042304/2/40213 від 03.07.2006 року, податковим органом визначено ВАТ «Тернопільголовпостач»податкові зобов'язання з податку на додану вартість та земельному податку, у зв'язку з чим виникло право податкової застави, про що він був повідомлений відповідачем шляхом надсилання податкових вимог №1/580-28378 від 19.04.2007 та №2/732-36584 від 24.05.2007 року. 23 та 27 квітня 2007 року, податковим керуючим проведено опис активів, на які поширюється право податкової застави, про що складено відповідні акти №29536/7/24-0143, №29537/7/24-0143 та №30504/7/24-0143.

Проте, постановою Господарського суду Тернопільської області від 06.10.2006 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2008 року, вищезазначені податкові повідомлення-рішення визнано нечинними, а тому з огляду на приписи п.п.5.2.4 п.5.2 ст. 5, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5, п.1.3 ст. 1 Закону №2181, вищевказані податкові зобов'язання залишились не узгодженими, а отже не можуть бути податковим боргом.

Таким чином, правові підстави проведення опису активів, на які поширюється право податкової застави у відповідача відсутні, оскільки, інших податкових зобов'язань (податкового боргу), на момент реалізації холодильної вітрини «Карпати»12.06.2007 року у позивача не було, а отже застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідно до Закону України «Про плату за землю», плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п.1, п.п.9 п. 5 Типового положення про міське (міст обласного та районного значення) управління (відділ) земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №200, управління (відділ), яке є

територіальним органом Держкомзему і підзвітне та підконтрольне Держкомзему і відповідно Республіканському комітету по земельних ресурсах Автономної республіки Крим, обласному головному управлінню земельних ресурсів, районному відділу земельних ресурсів, відповідно до покладених на нього завдань видає юридичним та фізичним особам довідки про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

З огляду на зазначене, перерахування позивачем суми податкового зобов'язання з плати за землю з урахуванням грошової оцінки земельної ділянки, визначеної в інформації Тернопільського міського відділу земельних ресурсів №5591/18/02 від 08.09.2004 є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв