Ухвала суду № 27755645, 27.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Київ К-42354/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фірма «Львів-Петроль»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009

у справі № 22а-11711/08/9104

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фірма «Львів-Петроль»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Фірма «Львів-Петроль»(далі по тексту -позивач, ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 24.06.2008 позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 08.05.2008 № 0002551510/4/03482596/10804/10/15-118, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток в розмірі 100 018,53 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 постанову господарського суду Львівської області скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі та уточнені до неї ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 24.06.2008.

В запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ провела невиїзну перевірку ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль»щодо своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за І квартал 2007 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2007 № 2637/15-1/03482596.

Актом перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002551510/3/03482596/5567/10/15-118 від 05.03.2008, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток у розмірі 100 018,53 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", (далі по тексту - Закон) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який. наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до вимог п. 7.1 статті 7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року №110. платник податків має право виправити допущені та самостійно виявлені помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації до початку перевірки, у такому порядку: якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів. то такий платник зобов'язаний надіслати уточнений розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми не пізніше дня подання такого уточненого розрахунку.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до ДПІ було подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року. 26.06.2007 ним же було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 42943 за 1 квартал 2007 року. Згідно даних облікової картки платника податку на прибуток станом на 26.06.2007, враховуючи переплату в сумі 44 758,74 грн., яка обліковувалась в картці особового рахунку платника, по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2007 року виник податковий борг в сумі 10001850,26 грн. по терміну сплати 26.06.2007, який фактично погашено ЗАТ «Фірма Львів-Петроль»27.06.2007 уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2007 року № 42999.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фірма «Львів-Петроль»відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов