Постанова № 27755171, 05.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2012 р.

Справа №2а-10953/12/0170/3

(17:28) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим

до Комунального підприємства "Щолкіно-Азов"

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" про стягнення заборгованості у сумі 164813,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог п.1 ч. 1 ст. 4, п.2 ч. 1 ст. 6, ч.8 ст. 9 Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що КП "Щолкіно-Азов" знаходиться в стадії санації, у зв'язку з чим відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов" є юридичною особою, ЄДРПОУ 33490313, зарестровано 07.07.2005 р. Ленінською райдержадміністрацією АР Крим за адресою місцезнаходження: 98213, АР Крим, Ленінський р-н, м. Щолкіне, 3, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 441865, свідчить довідка з ЄДР.

КП "Щолкіно-Азов" є зареєстрованим у якості платника страхових внесків в органах Пенсійного фонду України з 18.07.2005 р.

Відповідачем до УПФУ в Ленінському р-ні поданий звіт про нарахування єдиного внеску за травень 2012 року, згідно з яким загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, складає 138254,15 грн., в тому числі, по рядку звіту 8.1 (р. 3.1.1 + р. 6.1.1 - р. 7.1.1 (36,76-49,7%) у сумі 113801,37 грн.

18.06.2012 р. УПФУ в Ленінському р-ну АР Крим на адресу КП "Щолкіно-Азов" на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" винесено рішення № 574 про застосування штрафу у розмірі 11877,61 грн. та нарахування пені у розмірі 39547,16 грн. за період з 20.04.11 р. по 07.06.12 р.

01.07.12 р. УПФУ в Ленінському р-ні АР Крим на адресу відповідача направлено вимогу № Ю118/11 про погашення заборгованості у розмірі 1410996,37 грн., що отримана відповідачем 10.07.12 р., про що в матеріалах справи наявна копія поштового повідомлення про вручення відправлення.

Згідно з матеріалами справи заборгованість відповідача становить 164813,35 грн., в тому числі: 113801,37 грн. єдиного внеску, 11555,17 грн. фінансових санкцій, 39456,81 грн. пені, що підтверджується розрахунками заборгованості відповідача, наданими позивачем в матеріали справи.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 3 статті 6 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якого є, зокрема, керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює реєстрацію та веде облік платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням сум єдиного внеску, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 у період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами, виступає як суб’єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України № 2464 від 07.08.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 12 Закону України № 2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичними, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України, у тому числі, щодо стягнення єдиного внеску, є публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому - числі, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким в даному випадку є календарний місяць.

Відповідно до ч. 12 Закону України № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, вважається недоїмкою (пункт 6 ч. 1 статті 1 Закону України № 2464), строк давності щодо стягнення якої не застосовується відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України № 2464.

Відповідно п. 6) ч. 1 ст. 13 Закону України № 2464 пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 10, 13 ст. 25 Закону України № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону України № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Розрахунками фінансових санкцій та пені, що наявні в матеріалах справи, підтверджується наявність недоїмки у позивача зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 164813,35 грн., в тому числі: 113801,37 грн. за основним платежем, 11555,17 грн. за фінансовими санкціями, 39456,81 грн. по сплаті пені.

Посилання відповідача на перебування в стані санації, що, на його думку, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить про протиправність нарахування позивачу фінансових санкцій; є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі страхових внесків, не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

28.09.2009 р. Господарським судом АР Крим порушено провадження у справі про банкрутство стосовно боржника - КП "Щолкіно-Азов"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.06.2010 р. відносно боржника - КП "Щолкіно-Азов" введено процедуру банкрутства - санацію.

Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали Господарського суду АР Крим від 17.11.2011 р. у справі № 2-17/5206-2009.

Відповідно до абз.6 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343 грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За змістом абз. 24 ст. 1 Закону України № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно з ч. 4 ст. 12 вказаного Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, є зупиненням виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію.

Згідно з положеннями чинного законодавства України про банкрутство порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Стосовно зобов’язань поточних кредиторів, які виникли під час перебування боржника в процедурі банкрутства, правила мораторію не застосовуються; по цих зобов’язаннях нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

З урахуванням матеріалів справи, зокрема: звіту відповідача про нарахування страхових внесків за травень 2012 року, рішення позивача № 574 від 18.06.2012 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, - вбачається, що вказана заборгованість відповідача виникла після порушення справи про банкрутства стосовно боржника КП "Щолкіно-Азов"; після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Тобто вказана заборгованість відповідача є грошовими зобов'язаннями відповідача, які виникли після введення мораторію.

Отже позивач діяв в межах владних повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України доказів сплати стягуваної суми заборгованості не надано.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Постанову складено у повному обсязі 05.11.12 р.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Щолкіно-Азов" (ЄДРПОУ 33490313) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим (ЄДРПОУ 22259945) 164813,35 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 01.08.2012 р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.