Постанова № 27754460, 01.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2012 р. Справа №2а-11308/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- ОСОБА_2 довіреність №5252 від 24.10.12, представника відповідача - Шилін В.С., довіреність №13/10-0 від 01.03.12, адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 №0018381702,

Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 №0018381702.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2012, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість, акцизного податку та екологічного податку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 10.03.2005 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця- ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 №302956.

Згідно із свідоцтвом № 51949973 від 24.03.2005 фізична особа-підприємець - ОСОБА_3 з 24.03.2005 зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з 07.09.2012 по 20.09.2012 проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2012 №6192/17-2/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підприємцем до ДПІ у м. Сімферополі надано податкові розрахунки ф.№1-ДФ за 1-3 квартали 2011 року з неповними даними;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 13585,81 грн., у тому числі по періодах: у жовтні 2011 року на суму ПДВ 13585,81 грн..

На підставі даних акту перевірки позивачем 03.10.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 з податку на додану вартість у розмірі 16982,26 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 13585,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3396,45 грн..

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та встановлено наступне.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, у випадку підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

За період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1131377,00 грн..

Перевіркою визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено його завищення на суму 13585,81 грн..

Під час перевірки відповідачем були досліджені реєстраційні документи; декларації, звіти розрахунки по податках, зборах, обов'язкових платежів; податкові накладні, книга обліку доходів та витрат; накладні, рахунки; квитанції про сплату податків та зборів; відомості з бази даних ДРФО, договори фінансово господарської діяльності, первинні бухгалтерські документи; рух коштів по розрахунковим рахунках; трудові договори, відомості по нарахуванню заробітної плати; журнали РРО, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено наступне.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності: інші види оптової торгівлі, а саме оптово-торгівля дріжджами

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 орендує нежиле приміщення за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліной 11, що підтверджується договором оренди нежилого приміщення від 01.12.2007 №4/15 та від 01.12.2008 №1/3.

02.01.2009 позивачем був укладений договір №48 з ЗАТ "Ензим" поставки продукції, а саме дріжджів хлібопекарських згідно ТУ У 15.8-0383320-001-2008 "Дріжджі хлібопекарські пресовані", ТУ У 15.8-00383320-002-2008 "Дріжджі хлібопекарські сухі", концентрату дріжджового згідно з ТУ У 15.8-00383320-003-2008 "Концентрат дріжджовий", покращувачів для хлібобулочних виробів ТУ У 15.8-00383320-006-2007 "Покращувачі для хлібобулочних виробів", сумішей для приготування кондитерських кремів ТУ У 15.8-00383320-007-2008 "Концентрати харчові. Суміші для приготування кондитерських кремів", додаткової сировини та аксесуарів хлібопечення згідно умовам даного договору.

На підтвердження проведення господарської операції платнику податків видана видаткова накладна від 30.09.2011 №41307 на суму 81514,88; податкова накладна від 30.09.2011 №1678 на суму 81514,88 грн..

Оплата за отриманий товар проведена безготівковим шляхом 05.10.2011, що підтверджується випискою банку на суму 81514,88 грн. та 42234,00 грн.

Відповідач заперечує фактичне виконання вказаних операцій у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, які свідчать про те, що у жовтні 2011 року підприємцем отримано товар від ЗАТ "Ензим" на загальну суму ПДВ 13585,81 грн. (податкова накладна від 30.09.2011 №1678), використання вантажно-розвантажувальних робіт.

Суд не погоджується з висновком відповідача за наступними підставами.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.04 № 1955-ІV (зі змінами та доповненнями) факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Щодо ненадання товарно-транспортних накладних на переміщення товарів на склад позивача його постачальниками, то суд вказує, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Зазначеної думки підтримується ї Вищий адміністративний суд України в рішеннях по справам по справам К-15247/07, К-55094/09.

Разом з тим, в матеріалах справи є товарно-транспортна накладна від 30.09.2011 №41307, на якій зроблений підпис, дата, та печать про отримання товару від ЗАТ "Ензим" для постачання фізичною особою ОСОБА_3.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність ознак нікчемності у правочині, укладеному між ЗАТ "Ензим", оскільки вказаний правочин має реальний характер, був направлений на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

Таким чином висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 №0018381702 є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 08.11.2012.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.10.2012 №0018381702.

3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 169,82 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.