Ухвала суду № 27751349, 27.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа №2а/1270/6732/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Лях О.П.,

суддів Гайдар А.В., Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання - Мартакові О.А.

за участю

представників позивача Сорока М.С., Черниш Г.П. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариста з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «Шериф» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6732/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «Шериф» «Служба охорони «Шериф» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «Шериф» (далі ТОВ «СО «Шериф») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби (далі Алчевська ОДШ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №445/231/339668402 від 23.02.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам між ТОВ «СО «Шериф» з контрагентами ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 31.07.2011, ПП «Інтенція» за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 та ПП «Прокард» за період з 01.01.2011 по 28.02.2011.

Позивач незгодний з винесеними відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними та протиправними, з огляду на наступне.

Між ТОВ «СО «Шериф» та контрагентами підприємствами ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Прокард» у період, який перевірявся, були укладені договори щодо постачання товарів, надання послуг (робіт) та інше. Позивач зі свого боку сплачував контрагентам ПДВ в ціні придбаних товарів, послуг та отримував від них податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити для сплати податку. Кожного разу позивач підписував акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи. При кожній з операцій покупцю ТОВ «СО «Шериф» було виписано і надано податкові накладні. Податковий кредит господарських операцій, які мали місце між ТОВ «СО «Шериф» і його контрагентами, сформовано у повній відповідності з чинним законодавством, не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Заявою від 08.10.2012 позивач уточнив позовні вимоги (т.1 а.с.128), зазначивши, що Алчевська ОДПІ в Луганській області на підставі акту перевірки №445/231/33968402 від 23.02.2012 та рішення ДПС у Луганській області від 24.07.2012 №19983/7/10-215 прийняла додатково податкові повідомлення-рішення від 21.09.2012 №0001402310 та №0001412310, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ №0000602310 від 12.03.2012 та №0000612310 від 12.03.2012, з урахуванням рішення ДПС у Луганській області від 24.05.2012 №7957/10-408, прийнятого за розглядом первинної скарги; а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 21.09.2012 №0001402310 .

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивує порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з 10.02.2012 по 16.02.2012, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «СО «Шериф» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Прокард», ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 23.02.2012 №445/231/33968402 (т.1 а.с.10-72).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 форми «Р» за №0000602310 про сплату позивачем податку на прибуток в сумі 148868 грн. та штрафу у розмірі 8765, 50 грн., а також за №0000612310 про сплату податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 146856 грн. та штрафу 1 грн. (т.1 а.с.7-8).

Оскаржувані повідомлення-рішення були винесені відповідачем з урахуванням рішення ДПС у Луганській області від 24.05.2012 №7957/10-408 (про збільшення суми штрафної (фінансової) санкції, визначеної в податковому повідомленні-рішенні від 12.03.2012 №0000612310 та скасування податкового повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 12.03.2012 №0000602310 в частині 8764,50 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції).

Як вбачається з акту перевірки, за її результатами встановлено порушення ТОВ «СО «Шериф»:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», згідно якого до складу валових витрат не відносяться витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ТОВ «СО «Шериф» занизило податок на прибуток всього в сумі 148868 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2011 року - 35058 грн., за 2-3 квартал 2011 року -113810 грн., 2 квартал 2011 року - 75757 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 148856 грн., у тому числі по періодах: за січень 2011 року - 18203 грн., лютий 2011 року - 19010 грн., березень 2011 року - 10678 грн., квітень 2011 року - 20525 грн., травень 2011 року - 22735 грн., червень 2011 року -22616 грн., липень 2011 року - 33089 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг),які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 зазначеного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Склад витрат та порядок їх визнання визначено ст.138 Податкового Кодексу України.

Згідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 передбачено, що при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України визначено порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постачання товарів і послуг між позивачем та його контрагентами: ПП «Прокард», ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» здійснювалося згідно договорів. Відповідно до умов договору №102114 від 01.02.2011 з ПП «Прокард», виконавець ПП «Прокард» зобов'язується виконати ряд визначених фактичних дій з метою пошуку в Донецькій та Харківській областях оптимального контрагента, готового придбати послуги з охорони об'єктів; сприяння замовнику в укладенні договору між ним та клієнтом (т.1 а.с. 149-150). Позивачем на підтвердження реальності здійснення зазначеної угоди надано суду аналітичний звіт маркетингових досліджень ринку охоронних послуг в Донецькій та Харківській областях ПП «Прокард» для ТОВ «СО «Шериф» згідно договору №102114 від 01.02.2011, акт здачі прийняття-робіт та податкову накладну (т.1 а.с. 151-154).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведена реальність здійсненої господарської операції, оскільки договір передбачає обов'язок ПП «Прокард» виконати дії з метою пошуку в Донецькій та Харківській областях оптимального контрагента (клієнта) для ТОВ «СО «Шериф», готового придбати послуги з охорони об'єктів, а не виконувати маркетингові дослідження ринку охоронних послуг. Жодних договорів із оптимальними контрагентами на підтвердження придбання послуг з охорони об'єктів у ТОВ «СО «Шериф» позивачем не надано, проти чого представники позивача не заперечували під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, між позивачем та ПП «Прокард» були укладені договори №401110 від 04.01.2011 на технологічне обслуговування систем відео нагляду на об'єктах, які охороняються ТОВ «СО «Шериф»; №411111 від 04.01.2011 на технологічне обслуговування радіостанцій, антенно-фідерних приладів, встановлених в приміщеннях офісу ТОВ «СО «Шериф», автомобілях; договір купівлі-продажу товару №401118 від 04.01.2011; договір №401113 від 04.01.2011, згідно якого ПП «Прокард» - виконавець приймає на себе зобов'язання виконувати у відповідності з технічними умовами роботи по технічному обслуговуванню ретрансляторів на об'єктах, які охороняються ТОВ «СО «Шериф» та договір №102115 від 01.02.2011 щодо технологічного ремонту ППК на охороняємих об'єктах. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано суду акти здачі прийняття, видаткові та податкові накладні, (т.1 а.с.155-189). В наданих позивачем актах здачі прийняття відсутня інформація, яка б розкрила зміст, місце та обсяг виконаних робіт. Доказів наявності у ТОВ «СО «Шериф» на об'єктах систем відео нагляду, автомобілів, де розташовані радіостанції тощо суду не надано.

При цьому, позивачем надано до матеріалів справи акти звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с. 160-161, 168), з яких вбачається, що у нього мається заборгованість перед ПП «Прокард» станом на 28.02.2011 в сумі 100239,7 грн. та станом на 31.01.2011 в сумі 49670 грн., тобто фактично позивачем не у повному обсязі здійснено оплату за надані послуги (станом на дату розгляду справи відповідні платіжні доручення позивачем не надано).

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ПП «Інтенція» були укладені наступні договори: №102120 від 25.07.2011 по ремонту автомобілів; №401118 від 01.04.2011 (договір купівлі-продажу); №401113 від 01.04.2011 по технологічному обслуговуванню ретрансляторів на об'єктах, які охороняються ТОВ «СО «Шериф»; №401110 від 01.04.2011 щодо технологічного обслуговування систем відео спостереження на об'єктах, які охороняються ТОВ «СО «Шериф»; №411111 від 01.04.2011 на технологічне обслуговування радіостанцій, антенно-фідерних устаткувань, встановлених в приміщені офісу ТОВ «CO «Шериф»; №102114 від 01.04.2011 по виконанню ряду визначених фактичних дій з метою пошуку в Донецькій та Харківській областях оптимального контрагента (клієнта), готового придбати послуги з охорони об'єктів та №102115 від 01.04.2011 по технологічному ремонту ППК на охороняємих об'єктах.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення зазначеної угоди надано суду податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт та ін. (т.2).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведена реальність здійсненої господарської операції з огляду на те, що за договором щодо виконання ПП «Інтенція» дій з метою пошуку в Донецькій та Харківській областях оптимального контрагента (клієнта) для ТОВ «CO «Шериф» позивачем не надано суду договорів із відповідними контрагентами на підтвердження придбання послуг з охорони об'єктів у ТОВ «CO «Шериф» (аналітичний звіт маркетингових досліджень судом оцінюється як неналежний доказ на підтвердження реальності угоди); доказів наявності радіостанцій, антенно-фідерних устаткувань, встановлених в приміщені офісу ТОВ «CO «Шериф» тощо.

Крім того, між ТОВ «CO «Шериф» та ТОВ «Оріал» були укладені договори: №40111/6 від 04.01.2011 щодо прийняття виконавцем на себе зобов'язань здійснювати доставку рахунків та збір актів виконаних робіт клієнтами замовника в м.Алчевськ та інших містах Луганської області на власному транспорті; №120111/1 від 06.01.2011 на здійснення ревізії технічного стану пістолетів; №40111/5 від 04.01.2011 щодо проведення занять по фізичній підготовці з особовим складом; №40111/4 від 04.01.2011 щодо проведення занять по теоретичній підготовці з особовим складом; №40111/2 від 04.01.2011 щодо здійснення хімчистки бронежилетів; №40111/1 від 04.01.2011 щодо здійснення хімчистки форменого одягу; №40118 від 04.01.2011 (купівлі-продажу систем відео спостереження, контролю доступу та охоронної сигналізації); №401117 від 04.01.2011 по здійсненню мийки автомобіля та чистки салону автомобіля; №401119 щодо надання послуг маркетингового характеру; №401121 від 01.07.2011 (покупа паперу, картону, книг, журналів та канцелярського приладдя); №401122 від 01.07.2011 по ремонту та технічному обслуговуванню апаратури для прийому, запису та відтворення звуку та зображення; №411112 від 04.01.2011 по технічному обслуговуванню оргтехніки.

На виконання укладених угод, позивачем надано суду наступну первісну документацію: податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, виписки по особовим рахункам, акти здачі-прийняття робіт (т.З- 4), аналітичний звіт маркетингових досліджень (т.З а.с.176-177, 183-184, 189-190, 195-196, 201-202) та ін.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок про відсутність наданих послуг із зазначеним контрагентом на підставі зазначеної первісної документації. Позивачем не надано плани проведення занять з особовим складом, список осіб (співробітників) ТОВ «CO «Шериф», які були присутніми на заняттях тощо; дозволи на використання або застосування зброї (пістолетів), відповідні документи, які надають право ТОВ «Оріал» здійснювати ревізію стану пістолетів; документи щодо наявності спецзасобів, автомобілів, оргтехніки та їх використання особовим складом ТОВ «CO «Шериф», відомості щодо видачі співробітникам канцелярських товарів, акти списань тощо. З наданих позивачем документів неможливо з'ясувати зміст, місце та обсяг виконаних робіт.

Крім того, деякі договори, укладені із різними суб'єктами господарювання - ПП «Інтенція», ПП «Прокард» та ТОВ «Оріал» є тотожними як за змістом, так і за предметом укладеного договору, мають однакові номери (наприклад договір №4011110 від 04.01.2011, укладений з ПП «Прокард» та договір №401110 від 01.04.2011, укладений з ПП «Інтенція»), проти чого не заперечували представники позивача в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що висновки податкового органу про безтоварність угод із зазначеними контрагентами зроблені на підставі необгрунтованих та недоведених припущень, та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не обґрунтованості вимог заявленого позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог - відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 статті 198, п.1 ч.1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «Шериф» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6732/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба охорони «Шериф» «Служба охорони «Шериф» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6732/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 28 листопада 2012 року.

Колегія суддів: О.П. Лях

А.В.Гайдар

М.М.Яковенко