Постанова № 27749384, 07.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. 16 год.42 хв.Справа № 2-а-3280/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Кузьоми В.В., представника відповідача Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" (позивач, товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 0002441600 від 11.04.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 232475грн. та застосування штрафної санкції в сумі 116237,50 грн. за вересень 2011 року. Позивач посилається на те, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки позапланової перевірки, при проведенні якої було встановлено факт включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі первинних документів ПВКП "Аверс", які, на думку податкової інспекції, були оформлені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товарно-транспортні накладні були оформлені з порушенням Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів". Податкова інспекція, виходячи за межі своїх повноважень, визнала нікчемними укладені угоди з даним контрагентом на підставі відсутності ПВКП "Аверс" умов щодо ведення господарської діяльності. Позивач зазначає, що всі необхідні первинні документи були надані податковій інспекції на перевірку, заперечень щодо оформлення податкових накладних в акті відсутні. На час укладання угоди контрагент позивача ПВКП "Аверс" було платником ПДВ, у товариства не виникало сумніву щодо фіктивної діяльності даного підприємства, воно не ліквідовано, тому позивачем за наслідками укладеної угоди з купівлі дизельного пального, бензину А-95 законно було сформовано податковий кредит по декларації з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 232475,00 грн.

Представник позивача прибув в судове засідання, підтримав позовні вимоги.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (відповідач, ДПІ) заперечує проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю. Зокрема, ДПІ зазначає, що перевіряючи декларацію позивача ТОВ "Продексим, ЛТД" з ПДВ за вересень 2011 року та порівнюючи з даними системи "Автоматизованого співставлення розшифровок зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагента" за вересень 2011 року встановлено, що за операціями з контрагентом ПВКП "Аверс" позивач "Продексим, ЛТД" в декларації відніс суму податкового кредиту 232475 грн., а згідно даних системи розшифровок обсяг операції вказано 1 268017,50 грн., ПДВ 257203,50 грн. Оскільки ПВКП "Аверс" не має умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, господарські операції по постачанню дизельного палива та бензину А-95 визнані нікчемними. Податкова інспекція також зазначає про порушення ТОВ "Продексим, ЛТД" інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155 щодо форми 1-ТТН та наказу Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих та повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.1996 № 99, Закону України від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Спірне податкове повідомлення-рішення № 0002441600 від 11.04.2012 є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" є юридичною особою, платником податків, в тому числі податку на додану вартість, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні.

Податкове повідомлення-рішення № 0002441600 від 11.04.2012, яке слугувало зверненню ТОВ "Продексим, ЛТД" до суду з вказаним вище позовом, було прийнято за висновками позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Продексим, ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту при проведенні господарських операцій з ПВКП "Аверс" за період вересень 2011 року, про що складено акт від 23.03.2011 № 7/16-005/36236014.

Перевірка проводилась з відома керівника підприємства, на підставі наданих договорів № 12 від 20.09.2010, № 5 від 11.02.2011, видаткових накладних, отриманих податкових накладних по ПДВ, реєстрів отриманих податкових накладних за вересень 2011 року, отриманих від ПВКП "Аверс" у вересні 2011 року ТТН на відвантаження нафтопродуктів, платіжних доручень за вересень 2011 року по перерахуванню коштів ПВКП "Аверс" за нафтопродукти та договори ТОВ "Продексим, ЛТД" з продажу придбаного товару іншим підприємствам, а також податкову звітність з ПДВ та податку на прибуток, розрахунок форми 1ДФ за вересень 2011 року контрагента ПВКП "Аверс".

В даному акті перевірки зазначено, що у вересні 2011 року ТОВ "Продексим, ЛТД" згідно з договорами № 12 від 20.09.2010 та № 5 від 11.02.2011 придбав у ПВКП "Аверс" дизпаливо та бензин А-95 на загальну суму 1570491 грн., в т.ч. ПДВ 261748 грн. 50 коп. Нафтопродукти отримував Власенко В.В., керівник ТОВ "Продексім ЛТД".

В акті перевірки зазначено, що надані на перевірку ТТН не відповідають формі 1-ТТН "Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів", чим порушено інструкцію від 20.05.2008 № 281/171/578/155 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах організаціях України" та Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" від 06.04.2000 № 1644-ІІІ.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 232475 грн., яка сформована за податковими накладними ПВКП "Аверс".

Податковим ревізором-інспектором під час проведення даної перевірки було здійснено порівняння податкової звітності з ПДВ за вересень ТОВ "Продексім, ЛТД" та ПВКП "Аверс" з даними системи "Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", який зазначив (стор. 13 акту) про те, що виникла розбіжність між показниками вказаних підприємств у вигляді обсягу 22725,00 грн., ПДВ 4545,00 грн., що полягає у зазначенні ТОВ "Продексім, ЛТД" по операціям з ПВКП "Аверс" обсяг операції 1 286017,50 грн., ПДВ 257203,50 грн., а ПВКП "Аверс" зазначає за даними операціями показник обсягу 1308742,50 грн., ПДВ 261748,50 грн.

Таким чином, до складу податкового кредиту, який підлягає оподаткуванню за основною ставкою, ТОВ "Продексім, ЛТД" за даними Декларації з ПДВ за вересень 2011 року віднесено суму 232475,00 грн., а за даними системи "Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за вересень 2011 року по постачальнику ПВКП "Аверс" рознесено обсяг операції 1286017,50 грн., ПДВ 257203,50 грн.

При проведенні перевірки ревізор-інспектор використав дані податкової звітності ПВКП "Аверс" - декларацій по податку на прибуток за 3 кв. 2011 року, податкового розрахунку сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і суми утриманого з них податку форма 1ДФ, з якої встановив відсутність у юридичної особи складських приміщень, транспортних засобів, цистерн для зберігання ПММ для ведення господарської діяльності, відсутність необхідної кількості персоналу (працювало 3 особи). Як наслідок, ревізор - інспектор зазначає про порушення ТОВ "Продексім, ЛТД" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 665, ст. 656 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 232475 грн.

ТОВ "Продексім, ЛТД" оскаржувало прийняте рішення в адміністративному порядку, яке згідно рішення ДПС України від 23.07.2012 № 13077/6/10-2115 за наслідками розгляду скарги, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні від 11.04.2012 № 0002441600 залишено без змін.

Таким чином, виявлені порушення в акті перевірки ґрунтуються на встановленні фіктивній діяльності контрагента ПВКП "Аверс" та не відповідності ТТН законодавчим нормам в частині перевезення небезпечних вантажів, у зв'язку з чим суд вважає необхідним розглянути наявність чи відсутність права у ТОВ "Продексім, ЛТД" на формування податкового кредиту по операціям з ПВКП "Аверс" за наявності відповідних первинних бухгалтерських, податкових та інших документів.

Чинний Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 14.1.181 ст. 181 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

За п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ, в тому числі наявність правильно оформленої податкової накладної.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що в підтвердження факту поставки паливно-мастильних матеріалів позивач надав податковій інспекції всі первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові та видаткові накладні), претензій у податкової інспекції з питання складання цих документів немає. Таким чином, вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, є дійсними.

Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні на перевезення позивачу дизпалива та бензину А-95 не містять в собі порушення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, містять в собі повну інформацію щодо перевізників підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вантажоотримувача ТОВ "Продексім, ЛТД" в особі директора Власенко, вантажовідправника ПВКП "Аверс", їх посадових осіб які здали вантаж на перевезення та отримали вантаж, вид транспорту, найменування товару, вартість товару, підписи та печатки сторін. Податкова інспекція в акті перевірки зазначає про невідповідність наданих товарно-транспортних накладних вимогам законодавства (Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155), разом з тим не конкретизуючи в чому саме ці накладні складені невірно, чи мають ці недоліки суттєвий характер, або є такими, що не позбавляють ТТН юридичної сили. Відсутність в ТТН вказівки на те, які документи слідують з вантажем, на думку суду, не є підставою вважати товарно-транспортну накладну заповнену всупереч Правил № 363. Податковий орган мав можливість витребувати у перевізників документи на підтвердження якості товару або спростування факту перевезення дизпалива та бензину, але таких дій не вчинено, також суд приймає до уваги ту обставину, що перевірку господарської діяльності ПВКП "Аверс" у період вересень 2011 року не було проведено.

Наведені в акті перевірки позивача обставини діяльності його постачальника не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту позивачу. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд вважає висновки податкової служби щодо недійсності правочинів укладених між ТОВ "Продексим, ЛТД" та ПВКП "Аверс" необґрунтованими, оскільки частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочинів ухвалюється судове рішення.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Належне встановлення умислу можливе лише в межах кримінального процесу. Доказом вини може бути вирок суду постановлений у кримінальній справі або інше судове рішення, яке підтверджує вину особи. Разом з тим акт перевірки не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб ТОВ "Продексим, ЛТД" на порушення публічного порядку, не пояснює, в чому саме таке порушення полягає. Суд не надано вироку відносно керівників або інших посадових осіб ТОВ "Продексим, ЛТД" та ПВКП "Аверс". Відповідач керується в своєму акті перевірки щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів у контрагента позивача ПВКП "Аверс", що не може бути взято за основу визнання правочинів недійсними чи нікчемними.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, приміщень, чисельності персоналу, умови його транспортування. Положеннями законодавства, яке регламентує права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Тому правочини між позивачем та його постачальником є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Позивач та його постачальник були на момент вчинення поставок платниками ПДВ, претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які були сторонами правочину, укладеного між позивачем та ПВКП "Аверс", до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував. Крім того, ТОВ "Продексим, ЛТД" в подальшому реалізовувало отримане від ПВКП "Аверс" дизельне паливо ТОВ ТД "Горностаївський райагрохім", СТОВ "Птахівник", ДП "Агрофірма Рубанівська" ТОВ "Група компаній "Содружество" та інші, продовжуючи тим самим ведення своєї господарської діяльності та фіксування її результатів в податковій звітності. Позивач мав в оренді офісне приміщення, також уклав договір з ПП "Нафтовий союз" на відповідальне зберігання нафтопродуктів.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що господарські операції, вчинені позивачем, не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, ТОВ "Продексим, ЛТД" не допущено порушень вимог діючого законодавства під час формування податкового кредиту по операціям з ПВКП "Аверс".

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, висновки перевірки ґрунтуються на припущеннях податкової інспекції, а не достовірно встановлених фактах.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі. Позивачу відшкодовуються судові витрати з Державного бюджету. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД" задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 11.04.2012 № 0002441600.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ "Продексим, ЛТД" (вул. Порт-Елеватор, 5, м. Херсон, код ЄДРПОУ 36236014) витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 листопада 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1