Постанова № 27749304, 30.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3368/2012

30 жовтня 2012 року 13год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В. С.

відповідача: представник Наконечний Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-ЦУКОР" до Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП «Овас-цукор» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гощанської МДПІ, відповідно до якого просить скасувати податкові повідомлення-рішення Гощанської МДПІ від 24.05.2012 року №0000232342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 37 711,25 гривень та №0000242342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 47 138,75 гривень.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача викладеними у акті перевірки № 168/2342/32522307 від 04.05.2012р. (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про нікчемність та безтоварність угоди укладеної між ПП «Овас-цукор» та ТОВ «Перун» щодо поставки кам'яного вугілля, з підстав наявності у ТОВ «Перун» ознак фіктивної господарської діяльності, в наслідок, яких відповідачем не було враховано первинні бухгалтерські документи, які відповідно до вимог законів України, надавали право позивачеві на віднесення витрат, пов'язаних із придбанням товару, до складу валових, а також подальшого формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що господарська операція з названим контрагентом є товарною та такою, що фактично виконувалась, при цьому в ході проведення перевірки Відповідачу були надані всі оригінали накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, які підтверджують дійсність, реальність та товарність проведених операцій. В підтвердження названих обставин позивач надав первинні і облікові документи, податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких здійснив формування сум податкового кредиту та товаросупровідні документи на переміщення придбаних у контрагента товарно-матеріальних цінностей. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та надав додаткові пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Просив позов задоволити.

Відповідач, згідно наданих суду заперечень, проти задоволення позову заперечував та зокрема зазначав, що господарські операції відображені у первинних документах позивача та обумовлених контрагентів є безтоварними, оскільки у названого контрагента відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності. Відтак, вважає, що позивач порушив пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7; пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 2. ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за названими операціями. Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Гощанською МДПІ в період з 19.04 по 25.04.2012 рок у було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Овас-цукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Перун». За результатами перевірки складено Акт №42/23-100/34438102 від 27.03.2011 року.

В вказаному акті перевірки, міститься висновок осіб, що проводили перевірку про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача та ТОВ «Перун».

Підставою для такого висновку про безтоварність операцій став акт перевірки ТОВ «Перун від 05.01.2012р. за № 07/23/21090355, що складений Дубенською ОДПІ Рівненської області, із змісту якого вбачається, що у названого суб'єкта господарювання відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності, а також названий суб'єкт на момент перевірки був відсутній за зареєстрованим місцезнаходженням.

На підставі обумовленого акту перевірки позивача, відповідачем 24.05.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000232342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 37 711,25 гривень (в тому числі за основним платежем - 30 169,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 524,25 грн.) та №0000242342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 47 138,75 гривень (в тому числі за основним платежем - 37 711,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 427,25 грн.).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем здійснено процедуру адміністративного узгодження визначених зобов'язань.

Проте, рішеннями ДПС у Рівненській області від 24.07.2012 року №13217/10-210/191 та ДПС України від 16.08.2012 року №437/0/61-12/102115 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача відповідно - без задоволення.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень судом враховано, що порядок формування сум податкового кредиту та формування складу валових витрат до 01.01.2011 року визначався Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В наведених спірних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки стверджується про порушення позивачем: пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7; пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. 2. ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік».

За змістом пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не належать до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені покупцем постачальникам товарів, робіт, послуг, однак не підтверджені відповідними податковими накладними, вантажно-митними деклараціями.

Аналогічні за своєю суттю, є і відповідні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які регламентували порядок формування валових витрат. А саме, ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону зауважує, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення витрат платника понесених до складу валових витрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

При цьому, названі норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказують на те, що єдиною підставою для неврахування сум податкового кредиту, а також сум витрат включених до складу валових витрат, є не підтвердження їх податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог), митними деклараціями й відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом також встановлено, що позивач, на підставі накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних, відніс до складу валових витрат суму витрат та до складу податкового кредиту суму ПДВ по операції з названим вище контрагентом. Оригінали таких документів були надані позивачем в ході проведення перевірки та перелічені у акті перевірки позивача (копії містяться в матеріалах даної справи).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються, відомостями відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) щодо реєстрації обумовлених контрагентів платниками податку на додану вартість.

Так, обставини щодо фактичного здійснення, реальності та товарності господарських операцій позивача з ТОВ «Перун», а також використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, в ході розгляду справи підтверджується: договором № 69 від 01.11.2010р. на поставку ТОВ "Перун" вугілля 138 т. для ПП «ОВАС-ЦУКОР» на загальну суму поставки 181015,20 грн. в т.ч. ПДВ 30169,20 грн.; видатковою накладною №П- 00001395 від 29.11.2010р. на передачу вугілля на загальну суму 90507,60 грн., в т. ч. ПДВ 15084,60 грн.; залізничною накладною №52967254 від 28.11.2010р. на перевезення вугілля (антрацид 69т); видатковою накладною №П-00001396 від 30.11.2010р. на передачу вугілля на загальну суму 90507,60 грн., в т.ч. ПДВ 15084,60 грн.; залізничною накладною №52967226 від 26.11.2010р. на перевезення вугілля (антрацид 69т); податковою накладною №1212 від 29.11.10р. на загальну суму 90507,60 грн., в т.ч. ПДВ 15184,60грн.; податковою накладною №1213 від 30.11.10р. на загальну суму 90507,60 грн., в т.ч. ПДВ 15184,60грн.; актом № СПТ - 000684 від 30.11.2010р. на списання вугілля (на 230 виробництво) згідно лімітно - забірної картки на одержання матеріальних цінностей (вугілля 138т); договором №350/17 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про надання послуг по перевезенню вантажів; додатковою угодою від 31.07.2009р. (до договору №350/17 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)") про зміну тарифу на перевезення вантажів; копією ліцензії ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» від 30.03.2010 р. на перевезення; товарно-транспортною накладною №ОЦ-0000244 від 26.11.2012 р.; товарно-транспортною накладною №ОЦ-0000245 від 26.11.2012 р.; товарно-транспортною накладною №ОЦ-0000246 від 26.11.2012 р; товарно-транспортною накладною №ОЦ-0000283 від 29.11.2012 р.; товарно-транспортною накладною №ОЦ-0000285 від 29.11.2012 р.; товарно-транспортною накладною №ОЦ-0000290 від 29.11.2012 р. згідно яких здійснено доставку із з/д станції м. Рівне до с. Бабин, Гощанського району; актом №ЄН-0000383 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2010 р. про надання транспортних послуг на перевезення вугілля; карткою рахунку: 203 за листопад 2010 р. ПП «Овас-цукор»; актом № СПТ - 000684 від 30.11.2010р. на списання вугілля (на виробництво - 230) згідно лімітно - забірної картки на одержання матеріальних цінностей (вугілля 138т); договором №14-КП/10 від 01.11.2010 р. поставки позивачем для ТОВ «Перун» цукру-піску на суму 181 015,20 грн.; податковою накладною №5-12 від 08.12.2010 р.; актом прийому передачі від 08.12.2010 р. по Договору №14-КП/10 від 01.11.2010 р.; протоколом зарахування зустрічних грошових вимог від 08.12.2010 р.

Надані до перевірки договори, первинні документи, податкові накладні, товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності позивачу були поставлені згаданим вище контрагентом та були використані в його господарській діяльності, а розрахунки за такі цінності позивач здійснив шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

При цьому, суми податку на додану вартість за накладними, отриманими від постачальника були включені до складу податкового кредиту, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

За таких обставин, позивач (на підставі вищевказаних норм права та обумовлених первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями позивача з ТОВ «Перун» до складу податкового кредиту та мав право на їх віднесення до складу валових витрат.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності перелічених господарських операцій на підставі висновків про відсутність у контрагента необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжності у формуванні ним сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагента не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданого контрагента позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача, щодо відсутності у контрагента позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

Окремо, слід зазначити, що перевірка платника податків податковим органом є нічим іншим як перевірка правильності відображення ним результатів своєї діяльності у відповідній податковій звітності (вставлення завищення або заниження конкретних показників у податкових деклараціях). Результатом перевірки, по суті, є наявність висновків податкового органу про необхідність відображення певних даних у визначених графах податкової декларації платника податку.

Поряд з тим, під час проведення перевірки та оформлення Акту ревізорами відповідача, також не дотримано вимог пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 згідно яких: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення перевірок, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

При цьому, слід також зауважити, що в ході перевірки не встановлено фактів відсутності чи ненадання всіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим вище контрагентом порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відтак, доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Перун» є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача.

Як наслідок, враховуючи викладене, слід дійти до висновку, що позивач, як покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року).

Така ж позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 09.01.2007 року та від 22.01.2009 року відповідно, зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. При цьому суд також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов позивача слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000232342 та №0000242342 від 24.05.2012 року Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-ЦУКОР" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 848,5 грн

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.