Постанова № 27749121, 16.07.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2478/12

"16" липня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю представника позивача Чорної Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Збаразького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Збаразький районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 2779,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2011 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_2 В подальшому Збаразьким районним центром зайнятості при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявлено, що відповідач отримувала доходи від ПАТ КБ «Приватбанк»відповідно до умов цивільно-правового договору, про що свідчать відповідні відомості Державної податкової адміністрації України та управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі. Тобто ОСОБА_2 у розумінні статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»відносилась до категорії зайнятого населення на момент надання їй статусу безробітної та незаконно отримала суму матеріального забезпечення. За період з 15.09.2011 року по 06.01.2012 року ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 2779,85 грн., яка підлягає поверненню на підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11. 2000 року № 307.

Відповідачу направлена претензія про повернення допомоги по безробіттю, проте сума виплаченої допомоги не перерахована Збаразькому районному центру зайнятості. Відтак, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 допомогу по безробіттю у розмірі 2779,85 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судові засідання призначені на 04.07.2012 року, 13.07.20012 року, в дане судове засідання не прибула, хоча у розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 18, 26), телефонограмою (а. с. 36) причини неприбуття до суду не повідомила, заперечень проти позову не подала.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, адміністративну справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 08.09.2011 року звернувся до Збаразького районного центру зайнятості і 15.09.2011 року отримала статус безробітного, що підтверджується її заявою та персональною карткою № 190800411090800003 від 08.09.2011 року (а. с. 5-6), витягом з наказу позивача про прийняті рішення по ОСОБА_2 від 15.09.2011 року № НТ110915 (а. с. 13). Відповідно до поданої відповідачем заяви від 15.09.2011 року про надання їй статусу безробітної, остання повідомляла, що не працює за цивільно-правовим договором або трудовим договором (угодою, контрактом) за сумісництвом, самостійно не забезпечує себе роботою, займаючись індивідуальною трудовою діяльністю, не зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності.

Чортківським районним центром зайнятості ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю, протягом періоду з 15.09.2011 року по 06.01.2012 року їй виплачено матеріальне забезпечення у розмірі 2779,85 грн. відповідно до довідки позивача № 202 від 14.06.2012 року (а. с. 7).

Згідно з витягом з наказу про прийняті рішення по ОСОБА_2 від 20.01.2012 року № НТ120120 останню знято з обліку та припинено з 06.01.2012 року виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з самостійним працевлаштуванням (а. с. 13).

Судом також встановлено, що спеціалістом Збаразького районного центру зайнятості згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, проведено звірку даних Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України) та управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі по застрахованій особі ОСОБА_2, про що складено акт № 48 від 14.05.2012 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а. с. 9).

Перевіркою встановлено, що за даними ДПА України та управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі відповідач отримувала доходи у ПАТ КБ «Приватбанк»протягом третього-четвертого кварталу 2011 року. Дані обставини підтверджуються витягом з бази даних обміну інформацією з ДПА України, з якого слідує, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у третьому та четвертому кварталах 2011 року отримала дохід відповідно до умов цивільно-правового договору (а. с. 10), листом управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі від 10.05.2012 року № 2157/02 про те, що відповідачу у період з 08.09.2011 року по 06.01.2012 року виплачено дохід ПАТ КБ «Приватбанк»(а. с. 11), індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_2 від 28.12.2011 року (а. с. 12). Зокрема, з таких відомостей Пенсійного фонду України вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) протягом періоду з 15.09.2011 року по 30.11.2011 року виплачував ОСОБА_2 дохід, що враховується для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у вересні 2011 року в сумі 144,00 грн., жовтні 2011 року -1254,32 грн., листопаді 2011 року -3224,00 грн., з якого сплачені відповідні страхові внески.

У зв'язку з наведеними обставинами, Збаразьким районним центром зайнятості прийнято наказ від 15.05.2012 року № НТ120515 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 за період з 08.09.2011 року по 06.01.2012 року в розмірі 2779,85 грн. (а. с. 13 зворот), та направлено відповідачу відповідний лист від 16.05.2012 року № 06/588 про повернення коштів (а. с. 8), який вручено особисто ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 14). На момент звернення до суду такі вимоги щодо перерахування коштів не виконані. Наказ Збаразького районного центру зайнятості від 15.05.2012 року № НТ120515 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, відповідачем не оскаржений.

Відповідно статті 18 Закону України «Про зайнятість»від 01.03.1991 року, № 803-XII з змінами і доповненнями (далі -Закон № 803-XII) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Серед іншого, державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову; та має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати (абзац дев'ятий пункту 1, абзац дев'ятий пункту 2 статті 19 Закону № 803-XII).

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (стаття 2 Закон № 803-XII).

Статтею 25 даного Закону передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року, № 1533-III з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 1533-III) визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Розмір допомоги по безробіттю визначений у статті 23 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136 (далі -Порядок № 307).

Пунктом 5.5 Порядку № 307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні позивачем перевірки достовірності даних, які були підставою для надання ОСОБА_2 з 15.09.2011 року статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, встановлено отримання останньою від КБ ПАТ «Приватбанк»винагороди за цивільно-правовою угодою протягом періоду з 15.09.2011 року по 30.11.2011 року, тобто в період одержання допомоги по безробіттю. Здійснення відповідачем іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами та отримання винагороди за таку роботу є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та її стягнення з моменту виникнення цих обставин відповідно до пунктів 5.5, 6.14 Порядку № 307.

Разом з тим, суд зауважує, що Збаразький районний центр зайнятості вживав всі заходи для отримання достовірної та достатньої інформації щодо виплати КБ ПАТ «Приватбанк» доходу ОСОБА_2, звернувшись безпосередньо до банку з листом від 08.05.2012 року № 06/561 (а. с. 29). З відповіді КБ ПАТ «Приватбанк»від 25.05.2012 року № 30.1.0.0/2-20120521/037 вбачається, що з ОСОБА_2 був укладений договір про банківське обслуговування, в рамках договору банком запропоновано відповідачу залучати нових клієнтів. Такий договір банк не відносить до трудового договору та не вважає договором цивільно-правового характеру, а кваліфікує такі правовідносини як публічну обіцянку винагороди, проте не заперечує проти виплати доходу ОСОБА_2

Відповідно до статті 1144 Цивільного кодексу України особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.

В даному випадку з листа КБ ПАТ «Приватбанк»від 25.05.2012 року № 30.1.0.0/2-20120521/037 слідує, що з ОСОБА_3 був укладений цивільно-правовий договір, тобто виконавець за договором (відповідач по справі) був персоніфікований, конкретно визначений та проявив волевиявлення на укладення такого договору, що не відповідає умовам, за яких виникає право в особи на винагороду при публічній обіцянці. Крім того, виконання (надання) робіт (послуг) носило не разовий, а тривалий характер.

На думку суду, отримання відповідачем винагороди за надання інформації, необхідної для випуску банківського продукту та для залучення нових клієнтів, є здійсненням іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю та підставою для стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростувала доводи адміністративного позову, не надала доказів про повернення виплаченого матеріального забезпечення, а тому, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Збаразького районного центру зайнятості допомогу по безробіттю у розмірі 2779 (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 85 коп. на р/р № 37171300901198, УДК України в Тернопільській обл., МФО 838012, одержувач Збаразький районний центр зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2012 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.