Постанова № 27748848, 23.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3816/2012

23 жовтня 2012 року 17год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Михалевич Н. О., Скарбарчук О. А.

відповідача: представник Лящук Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фермерське господарство "Чемерис К. В. " до Гощанська МДПІ Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Чемерис К.В." звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гощанської МДПІ Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011910 від 25.07.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві зазначав те, що податковим керуючим не прийнято до уваги, що заставлене майно - зерно використане як насіння для посіву в зв'язку з його непридатністю до зберігання. Також зазначає що податковий орган зробив помилковий висновок, що сплата комісійної винагороди банку за перерахування податкових платежів є порушенням умов податкової застави.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, вмотивовуючи свою позицію відсутністю станом на дату проведення перевірки частини майна фермерського господарства, відчуженого без згоди податкового органу, яке перебувало у податковій заставі, хоча погашення податкового боргу не відбулось.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.11.2011 року податковим органом згідно акту про опис майна у податкову заставу № 8 було проведено опис майна Фермерського господарства "Чемерис К.В." а саме кукурудзи у кількості 61 т.

07.07.2012 року Гощанською МДПІ Рівненської області Державної податкової служби проведено перевірку стану збереження майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За результатами перевірки складено акт № 444\19\35845961 від 07.07.2012 року, в якому зафіксовано порушення Фермерського господарства "Чемерис К.В." пункту 92.1, 92.2 статті 92 Податкового кодексу України щодо відсутності частини майна (кукурудзи), що перебувала у податковій заставі, оскільки 15,112 т. кукурудзи було списано буз згоди податкового органу і вона була відсутня на складі. Також встановлено використання 502 грн. від продажу майна що перебувало в посадковій застав на сплату комісії банку, а не в погашення податкового боргу.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000011910 від 25.07.2012 року, яким Фермерському господарству "Чемерис К.В." визначено суму штрафу за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби у розмірі 23170 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 89 ПКУ право податкової застави виникає у разі несплати строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначені платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеної строку (п.89.1.1ст.89).

З урахуванням положень 89 ПКУ право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні та оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п. 89.3 даної статті майно, на яке поширюється право податкової застави оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що мас податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Пунктом 1.3 Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1039 від 24.12.2010 року, визначено, що метою проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є встановлення фактичної (фізичної) наявності у платника податків такого майна та документального підтвердження його руху за даними бухгалтерського та податкового обліку, що ведеться платником податків.

Згідно з актом про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, що перебуває у податковій заставі №444\19\35845961 від 07.07.2012 року податковим керуючим виявлено відсутність частини майна (кукурудзи), що перебувала у податковій заставі за актом опису майна від 02.11.2011 року № 8 - на складі господарства були відсутні 15,112 т. які були списані без згоди податкового органу.

Акт перевірки №444\19\35845961 від 07.07.2012 року та пояснення представника відповідача суд вважає належними та достатніми доказами на підтвердження зафіксованої в акті відсутності 15,112 т. кукурудзи та реалізації предмета податкової застави без згоди податкового органу з огляду на наступне.

Пунктом 3.7 Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, визначено, що за результатами проведеної перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, складається акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Якщо платник податків не погоджується з фактами, зазначеними в акті проведеної перевірки, такий платник може на окремому аркуші висловити свої зауваження, що є невід'ємною частиною даного акта.

В матеріалах справи відсутні зауваження голови Фермерського господарства "Чемерис К.В." до акту перевірки № №444\19\35845961 від 07.07.2012 року. Посилання представників позивача, що здійснене позивачем списання зерна яке було в податковій заставі на добриво не слід розцінювати як відчуження податкової застави оцінюються судом критично з огляду на їх недоведеність та невідповідність іншим обставинам справи. Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що акт списання предмета податкової застави в зв'язку з непридатністю зроблено позивачем самостійно без участі податкового органу, до податкового органу позивач не звертався за дозволом на таке списання.

Згідно з пунктом 2.8 Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, перевірка стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, може проводитись шляхом візуального контролю за наявності у такого платника майна і стану його збереження, а також шляхом документального підтвердження (перевірка відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку та іншої інформації) наявності такого майна, його руху та стану збереження на момент проведення перевірки.

Вказаною нормою передбачено можливість здійснення податковим керуючим перевірки стану збереження майна шляхом його візуального контролю. З огляду на це та враховуючи відсутність у позивача документів, які б підтверджували фактичну наявність кукурудзи на складах фермерського господарства, її кількість, якість, вартість, станом на дату проведення перевірки, зазначення податковим керуючим в акті перевірки ваги списаної кукурудзи, яка була відсутня, не суперечать вимогам податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що податковий керуючий при визначенні факту неправомірного відчуження позивачем предмету податкової застави - кукурудзи в кількості 15,112 т зафіксованої в акті № №444\19\35845961 від 07.07.2012 року перевірки стану збереження майна Фермерського господарства "Чемерис К.В.", яке перебуває у податковій заставі, діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення 0000011910 від 25.07.2012 року, в цій частині суд виходить з наступного.

Пунктом 92.1 статті 92 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 92.3 статті 92 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

В ході судового розгляду встановлено відсутність у Фермерського господарства "Чемерис К.В." станом на дату проведення податковим керуючим перевірки - 07.07.2012 року частини кукурудзи, яка перебувала у податковій заставі, хоча податковий борг господарством погашений не був. Кошти від відчуження кукурудзи в кількості 15,112 т не спрямовані на погашення податкового боргу. Твердження представників позивача про фактичне використання списаної кукурудзи на добриво не звільняють позивача від обов'язку замінити вказаний предмет застави іншим, або коштами погасити відповідну частину податного боргу.

Пунктом 89.7 ст. 89 ПКУ встановлено, що заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби.

Проведеною перевіркою було встановлено відсутність описаного майна та території Фермерського господарства "Чемерис К.В.". Платник податків в період з 03.11.2011 року по 03.07.2012 року реалізував частину описаного під заставу зерна кукурудзи в кількості 15,112 т, на суму 22668 грн.

Відповідно до п.92.1 ст. 92 ПКУ платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Таким чином, суд в цій частині погоджується з висновком податкового керуючого про порушення Фермерським господарством "Чемерис К.В." статті 92 Податкового кодексу України при списанні та відчуженні зерна кукурудзи в кількості 15,112 тон.

Відповідно до статті 124 Податкового кодексу України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України передбачено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

На підставі акту перевірки відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000011910 від 25.07.2012 року яким визначено суму штрафу за відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби у розмірі 22688 грн. по факту відчуження 15,112 т кукурудзи.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Водночас позовні вимоги про скасування штрафних санкцій в розмірі 502 грн. суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення. Суд виходив із такого.

Відповідно до п.92.1 ст. 92 ПКУ платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Кошти отримані від реалізації зерна Фермерським господарством "Чемерис К.В." в сумі 50715,94 грн., були спрямовані на погашення податкового боргу платника податків, 15600,15 грн. - на виплату заробітної плати.

В акті про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 07.07.2012 року відповідачем зазначено, що фермерським господарством порушено п.92.1, п.92.2 ст.92 Податкового кодексу України оскільки 502,25 грн. були сплачені банкам як комісійна винагорода. В той же час Гощанською МДПІ Рівненської області Державної податкової служби не враховано, що зазначена комісійна винагорода сплачена банкам під час сплати податкового боргу. Без сплати комісійної винагороди банки не здійснили перерахування грошових коштів до бюджету.

Сплата податкового боргу шляхом внесення готівки через банківські установи була здійснена за ініціативою податкового органу. Так, податковим органом було вилучено готівку з каси фермерського господарства на підставі актів вилучення готівки на суму 39300 грн. Суд бере до уваги також ту обставину, що частину готівки в тому числі і комісійну винагороду при сплаті податків в банківські установи було сплачено через працівника податкової інспекції - податкового керуючого Ничипорчук Н.В. що підтверджується копіями квитанцій досліджених судом. Наведене свідчить, що здійснити переказ грошових коштів спрямованих на погашення податкового боргу податків без сплати комісії банку неможливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до закріпленого у ст. 11 КАС України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 502 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було всебічно, повно та об'єктивно досліджено всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності застосування фінансових санкцій у відношенні до Фермерського господарства "Чемерис К.В." в розмірі 502 грн.

Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011910 від 25.07.2012 року в частині застосування штрафної санкції в сумі 502,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Присудити на користь позивача Фермерського господарства "Чемерис К. В." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 грн. 02 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.