Постанова № 27748696, 17.10.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2012 р. 11:00 Справа № 2а-1098/12/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження,

за позовомПриватного акціонерного товариства "Санта Україна", вул. А. Чернецького, 108, м. Первомайськ, Миколаївської області, 55200

доПервомайської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївської області, 55213

треті особиПриватне підприємство "Санта - Марина", вул. Куйбишева, 31, смт. Криве Озеро, Кривоозерського району, Миколаївської області, 55104 Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика Галина" вул. Богдана Хмельницького, 32, м. Переяслав-Хмельницький, Київської області, 08400 Приватне акціонерне товариство "Миколаївінодяг" вул. Новосельська, 3, м. Миколаїв, 54002 проскасування податкового повідомлення - рішення №00000422 від 17.02.2012р., №00000322 від 17.02.2012р.,

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 17.02.12 №00000322 та №00000422.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач неправомірно прийняв рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та застосував штрафні санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей, оскільки за поставлений товар валютну виручку отримував, як позивач, так і інші учасники угоди з нерезидентом, які фактично виготовляли товар.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач у встановлений законом строк не отримав валютну виручку, а інші учасники не були ним заявлені, як переробники. За таких обставин відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Треті особи письмово надали пояснення та докази надходження на їхні рахунки салютних коштів.

До початку судового засідання представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи без їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України - до особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Санта-Україна" зареєстроване, як юридична особа, та є платником податків.

30.01-3.02.12 відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача, щодо наявності (відсутності) дебіторської заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам.

8.02.12 за наслідками перевірки відповідачем було складено акт №109/22/00309571, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено ч.3 ст.6 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.95 №327/95-ВР (далі Закон №327), встановлено порушення 90-денного строку зарахування валютної виручки починаючи з моменту митного оформлення готової продукції від фірми B&M CLOTHING COMPANY SP.Z.O, Польща по контракту на переробку давальницької сировини №71/2007 від 20.09.07 в сумі 4 989 Євро та від компанії Kirsten Mode Desing Gmbh&Co.KG, Німеччина по контракту на переробку давальницької сировини №101/2009 від 28.04.09 в сумі 12 435 Євро; п.1 ст.9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.93 (далі Декрет №15-93), ненадання в управління Національному банку України в Миколаївській області декларації "Про валютні цінності, доходи та мано, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" станом на декларування, на 1.07.11, 1.10.11 та 1.01.12.

14.10.11 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00000422, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 111 406,13грн.;

№00000322, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей в сумі 1 020грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач уклав з фірмою B&M CLOTHING COMPANY SP.Z.O, Польща, контракт на переробку давальницької сировини №71/2007 від 20.09.07, та за інвойсом №10 від 2.03.11 відвантажив нерезиденту продукцію вартістю 4 989 Євро.

Позивач уклав з компанією Kirsten Mode Desing Gmbh&Co.KG, Німеччина, контракт на переробку давальницької сировини №101/2009 від 28.04.09, та за інвойсом №11 від 12.03.11 відвантажив нерезиденту продукцію вартістю 12 435 Євро.

Відповідач вважає, що оскільки у встановлений законом строк позивач не отримав від нерезидента на свій рахунок валютні кошти за відвантажену продукцію, до нього були застосовані санкції (пеня та штраф) передбачені ч.3 ст.6 Закону №327 та п.1 ст.9 Декрету №15-93.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №327 у разі коли розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини провадяться в іноземній валюті, вона підлягає зарахуванню на рахунок українського виконавця в уповноваженому банку України у 90-денний строк починаючи з моменту митного оформлення готової продукції або погашення векселя (письмового зобов'язання) залежно від того, яка з цих операцій була проведена раніше.

Позивач не заперечив з приводу правильності розрахунку застосованих санкцій, його заперечення стосуються лише правомірності їх застосування.

Позивач зазначає, що ним у рамках вказаних зовнішньоекономічних контрактів були укладені додатково трьохсторонні угоди з підприємствами, які фактично перероблювали (виконували роботи з пошиву одягу) давальницьку сировину для нерезидента.

Так на виконання контракту на переробку давальницької сировини №71/2007 від 20.09.07 укладеного позивачем з B&M CLOTHING COMPANY SP.Z.O, Польща, між позивачем, нерезидентом та ПП "Санта Марина" укладено трьохсторонній договір №125/10 від 22.12.10, відповідно до якого ПП "Санта Марина" надавало послуги з пошиву швейних виробів із давальницької сировини на суму 4 989 Євро.

На виконання контракту на переробку давальницької сировини №101/2009 від 28.04.09 укладеного позивачем з Kirsten Mode Desing Gmbh&Co.KG, Німеччина, між позивачем, нерезидентом іншими контрагентами укладені наступні трьохсторонні договори: №124/2010 від 14.12.10 з ТОВ "Швейна фабрика Галина"; №101/2009 від 28.04.09 з ПАТ "Миколаївіндодяг"; №125/10/2 від 22.12.10 з ПП "Санта Марина", відповідно до яких вказані контрагенти надавали послуги з пошиву швейних виробів із давальницької сировини на суму 12 435 Євро.

Позивач та треті особи надали суду докази, що вказані валютні кошти у повній сумі надійшли на їхні рахунки в межах 90-денного строку встановленого ч.3 ст.6 Закону №327. Позивач вважає, що відповідачем не прийнято до уваги вказані обставини, і як наслідок неправомірно прийняті рішення.

Відповідач не заперечує, проти того, що валютні кошти надійшли контрагентам позивача, але вважає, що кошти повинні були надійти позивачу, оскільки він є стороною у зовнішньоекономічних контрактах, він відвантажував на адресу нерезидентів товар, та тільки він, а не інші контрагенти, вказаний у ВМД, як відправник, також у ВМД казані зовнішньоекономічні контракти позивача з нерезидентами, а не трьохсторонні договори на які посилається позивач.

Відповідно до п.2.2 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України №609 від 13.09.03 (далі Порядок №609), для отримання дозволу заявник режиму та, за наявності, переробник подають окремі заяви митним органам, визначеним у пункті 2.1 цього розділу. Якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться переробником (переробниками), то заявником режиму в заяві мають бути зазначені відомості про всіх переробників, які будуть здійснювати переробку чи окремі операції з переробки, в тому числі зберігання товарів, що розміщуються в митний режим переробки, та продуктів переробки, а також відомості про дозволи, надані цим переробникам.

Виходячи з приписів вказаної норми та аналізуючи трьохсторонні договори позивача: №125/10 від 22.12.10 з ПП "Санта Марина", №124/2010 від 14.12.10 з ТОВ "Швейна фабрика Галина", №101/2009 від 28.04.09 з ПАТ "Миколаївіндодяг", №125/10/2 від 22.12.10 з ПП "Санта Марина" суд зазначає, що вказані контрагенти здійснювали переробку товарів, що розміщуються в митний режим переробки. Таким чином суд вважає, що контрагенти позивача повинні були бути заявлені позивачем, як переробники.

Крім того у відповідності до абз.4 п.4.2 Порядку №609, позивач повинен був надати митному органу копії договорів з переробки товарів, укладених між заявником режиму і переробником (переробниками), якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів на митній території України здійснюватимуться переробником, та дозвіл на виконання окремих операцій із переробки товарів.

Позивачем не дотримані вказані вимоги Порядку №609, доказом цих порушень є акт Миколаївської митниці від 3.02.12 №0003/12504000000/0000309571, позапланової виїзної документальної перевірки позивача.

Виходячи з цього суд вважає, що ПП "Санта Марина", ТОВ "Швейна фабрика Галина" та ПАТ "Миколаївіндодяг" не є переробниками давальницької сировини в розумінні Закону №327 та Порядку №609, а таким переробником є позивач.

Таким чином суд вважає, що оскільки переробником давальницької сировини, тобто українським виконавцем є позивач, то валютні кошти повинні були бути зараховані на його рахунок в уповноваженому банку України у 90-денний строк починаючи з моменту митного оформлення готової продукції.

Отже, оскільки валюта не була зарахована у строк передбачений ч.3 ст.6 Закону №327 на рахунок позивача, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до нього штрафні санкції та прийняв рішення.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей в сумі 1 020грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до п.1 ст.9 Декрету №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Отже, обов'язковому декларуванню підлягає майно резидентів, тобто майно яке належить резиденту. Суд вважає, що продукція, яку позивач відвантажив нерезиденту не належить позивачу, це майно є продуктом переробки сировини, яка належить нерезиденту, перебувала в Україні під митним контролем, та як наслідок майно отримане від переробки сировини теж належить нерезиденту. Позивач не відвантажував нерезиденту власного майна, а повертав йму продукт переробки сировини.

Таким чином, оскільки у позивача відсутнє майно яке перебуває за межами України, суд вважає, що відповідач неправомірно застосував до позивача санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по справі присудити на користь позивача в частині задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 17.02.12 №00000322.

3. Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Санта-Україна" судові витрати у розмірі 10,20 грн. з Державного бюджету України.

4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар