Постанова № 27748662, 05.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року 2а-5102/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод"доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001241600.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача, пов'язані з відмовою у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року податковою звітністю, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та є такими, що порушують його права як платника податків. У свою чергу, висновки податкового органу стосовно неподання позивачем вказаної податкової декларації є помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

05 листопада 2012 року представники сторін заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" є юридичною особою, що зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 25.07.2004 року, про що внесено запис № 13371050002000003. Як платник податків перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2012 року позивачем до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року. Декларацію подано особисто платником податку до органу державної податкової служби, що підтверджується відміткою (штампом) відповідача.

Листом від 14.09.2012 року № 1510/10/18-008 податковий орган повідомив позивача про те, що подана декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення і не визнана контролюючим органом як податкова звітність, оскільки у порушення норм пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України не містить обов'язкових реквізитів (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням платника податків). Тому податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, реєстраційний номер 5890, не визнано як податкову звітність та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

У подальшому, 19 вересня 2012 року позивачем повторно подано до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року. Декларацію подано особисто платником податку до органу державної податкової служби, що підтверджується відміткою (штампом) відповідача.

Проте, 20.09.2012 року листом № 1971/10/18-008 відповідач повідомив позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року не імпортується до електронних баз податкової звітності у зв'язку з направленням повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2011 року Іванківською МДПІ Київської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод", про що складено акт від 16.10.2012 року №523/15/33011077.

Під час перевірки відповідачем виявлено порушення вимог п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001241600.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. Податковим кодексом України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у статті 48 Податкового кодексу України.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в пунктах 49.8 - 49.14 статті 49 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

В силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2012 року і відмови у її прийнятті відповідач, зокрема, відповідач зазначив порушення платником податку положень пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, що виявилось у поданні звітності з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності в частині відсутності обов'язкових реквізитів, а саме: направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням платника податків.

Як вбачається з пояснень відповідача, викладених в письмових запереченнях, фактично податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за серпень 2012 року не визнано як податкову звітність з тих підстав, що згідно службової інформації, зокрема, довідок податкової міліції про встановлення місцезнаходження платника податків, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" не знаходиться за юридичною адресою: смт. Іванків, вул. Поліський шлях, 5. У зв'язку з наведеним, податковим органом направлено державному реєстратору повідомлення форми № 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та внесено відповідне відображення до стану платника податків у бази даних.

Суд звертає увагу на ту обставину, що фактично податковим органом не визнано декларацію позивача як податкову звітність лише з тих підстав, що згідно даних службової інформації підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не надало документи до перевірки. З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що посилання позивача на дані бази автоматизованих систем, наявних у податкового органу, згідно яких ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод" має стан платника "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням платника податків", не є належним та допустимим доказом, що підтверджує відсутність підприємства за юридичною адресою, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявні у матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 03.09.2012 року, 14.09.2012 року, 19.09.2012 року та станом на 17.10.2012 року не містять записів про відсутність за юридичною адресою ТОВ "Ізюмський оптико-механічний завод", натомість статус відомостей про юридичну особу є підтвердженим.

Крім того суд зазначає, що наявність позивача за місцезнаходженням підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що факт наявності інформації в автоматизованих базах даних податкового органу про відсутність платника податків за юридичною адресою не може бути підставою для відмови у прийнятті податкової звітності, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Як вже зазначалось судом, форма податкової декларації має містити всі обов'язкові реквізити, за відсутності яких документ не буде вважатися податковою декларацією. Пунктом 48. 3 статті 48 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, зокрема, місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Разом з цим, серед підстав для невизнання податкової звітності, визначених пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, відмінність стану платника податків від основного або направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням платника податків, відсутні.

Отже, дії відповідача щодо відмови у прийнятті вказаної податкової звітності є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Як зазначалось вище, відповідачем було протиправно відмовлено в прийнятті податкової декларації з ПДВ за серпень 2012 року, а тому суд приходить до висновків, що Іванківська МДПІ Київської області ДПС неправомірно застосувала до Позивача штрафну (фінансову) санкцію за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, оскільки Позивачем подано до податкового органу зазначену вище декларацію, як того вимагає Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0001241600.

За таких обставин, оскаржуване рішення суд вважає таким, що не відповідає правовим нормам, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0001241600.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод" сплачений судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.