Постанова № 27748653, 24.09.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2012 р. 12:45 Справа № 2а-1667/12/1470

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55300

доУправління пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області, пров. Каштановий, 7, смт. Арбузинка, Арбузинського району, Миколаївської області, 55300 Відділу ДВС Арбузинському районі Миколаївської області, пл. Центральна, 88, смт. Арбузинка, Арбузинського району, Миколаївської області, 55300 провизнання протиправною та скасування вимоги У № Ф 271 від 09.11.2010р. , постанови від 04.02.2011р. № 241411231,

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування вимоги УПФУ в Арбузинському районі Миколаївської області У № Ф -271 від 09.11.2010 року та постанови Відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції від 04 лютого 2011 року про відкриття виконавчого провадження № 24141231.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дії відповідачів вважає необґрунтованими, а вимогу У № Ф - 271 від 09.11.2010 року незаконною яка підлягає скасуванню.

Відповідач Управління пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області надав до суду заперечення в яких відповідач просить відмовити в задоволені позову, оскільки вимога про сплату боргу, винесена відповідно до вимог чинного законодавства

Відповідач Відділу ДВС Арбузинському районі Миколаївської області надав до суду заперечення, що виконавче провадження розпочато шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог чинного законодавства. Проти задоволення позову відповідач заперечує, оскільки, відсутні підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

30.05.2012 року позивач надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції від 04 лютого 2011 року про відкриття виконавчого провадження № 24141231.

В судове засідання представники сторін не з'явились, в зв'язку з цим справа розглядається у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, від 09.07.03 р. (далі Закон № 1058), страховими внесками визначено - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Статтею 5 Закону № 1058 встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону № 1058, коло платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно цим Законом.

Згідно з п. 1 ст. 7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України № 746/99 в:д 28.06.1999) являє собою нормативний акт, сфера дії якого розповсюджується на податкові правовідносини.

Тобто посилання позивача на Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 є безпідставними, оскільки питання щодо кола платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості цими внесками врегульоване саме Законом № 1058. З цього випливає, що Указ Президента вступає супереч з вимогами Закону № 1058. Загальновідомо, що при колізії положень, зазначених у законі та підзаконних нормативних актах, яким в даному випадку є Указ Президента, застосовується закон, як такий, що має вищу юридичну силу.

Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII є спеціальним законом з питань оподаткування, який не розповсюджуються на пенсійне законодавство. Тому посилання на норми цього законодавчого акту є недоречним.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 Господарський кодекс України визначено, що не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів (господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Підстав для застосування до спірних правовідносин норм, передбачених Господарським кодексом України немає, оскільки питання нарахування, обчислення та сплати страхових внесків в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування повністю врегульовано нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, від 09.07.03 р.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, від 09.07.03 р. (далі Закон № 1058), особами, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню (застрахованими особами) визначені фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний борговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058 застраховані особи, зазначені в п. З та 4 ст. 11 цього Закону є страхувальниками, а згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 - платниками страхових внесків.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 ці страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних та фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400), але не менше мінімального страхового внеску.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом № 1058. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 4 Закону № 400 для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, встановлена ставка внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 33,2 відсотки від фактичних витрат на оплату праці.

Згідно статті 19 Закону № 1058 для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Тобто, питання щодо порядку нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування (сплату єдиного податку), повністю врегульовано нормами Закону № 1058.

Відповідно до ст. 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати ( доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

На підставі пункту 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, у відповідності до п. 12 ст. 20 Закону № 1058, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У відповідності з п. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані о/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Територіальні органи Пенсійного фонду України на підставі ст. 106 Закону № 1058 та п. 8 іструкції № 21-1 надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Управлінням ПФУ в Арбузинському районі Миколаївської області 09.11.2012 р. було виставлено вимогу про сплату недоїмки № Ф -271 на суму 695,46 грн.

Таким чином, при прийнятті вимоги про сплату недоїмки № Ф -271 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі не підлягають присудженою на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 69, 71, 86, 159-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволені позову відмовити.

2. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня проголошення/отримання її копії. Апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар