Постанова № 27748475, 23.11.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/8271/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №127/23-33352187 від 17.05.2012 та направлення акту перевірки на адресу інших органів державної податкової служби, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №127/23-33352187 від 17.05.2012 та направлення акту перевірки на адресу інших органів державної податкової служби.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ТОВ «Ваел Плюс» отримано наказ Ленінської МДПІ №124 від 24.04.2012 «Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Ваел Плюс» (код 33352187) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.12.2010 по 30.09.2011» разом з повідомленням №35 від 25.04.2012.

У зв'язку із втратою позивачем документів листом від 15.05.2012 за №1/1 ТОВ «Ваел Плюс» повідомило податкову інспекцію про втрату документів фінансово - господарської діяльності, у тому числі і за період, що перевірявся. Але не зважаючи на лист позивача від 15.05.2012 Ленінською МДПІ було проведено невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 17.05.2012 № 127/23-33352187. Висновками акту перевірки податковим ревізором встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства України, у результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 14 471 953,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 13 317 922,00 грн. Вказаний акт перевірки Ленінська МДПІ направила на адресу інших податкових інспекцій для врахування в роботі.

Позивач вважає дії Ленінської МДПІ по проведенню перевірки, встановленню висновків у акті перевірки, направлення акту перевірки іншим податковим інспекціям протиправними та такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України.

Просить визнати дії відповідача протиправними щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №127/23-33352187 від 17.05.2012 та направлення акту перевірки на адресу інших органів державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно;6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття

рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.02.2005 за № 1 382 107 0015 002925, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську та є платником податку на додану вартість.

24.04.2012 Ленінською МДПІ винесено наказ №124 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» (код за ЄДРПОУ 33352187) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 (а.с. 37, 38).

Згідно з п.п.20.1.4, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ваел Плюс» код за ЄДРПОУ 33352187 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт №127/23-33352187 від 17.05.2012 (а.с. 43-73).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

1) внаслідок порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п.3.1, п.4.1, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 14 471 953 грн.;

2) внаслідок порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п.3.1, п.4.1, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» встановлено відсутність документального підтвердження податкового кредиту в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 13 317 922 грн.

Відповідно до п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також отримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2. ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як встановлено у судовому засіданні, 24.04.2012 відповідачем на підставі п.п. 20.1.4, п. 20, ст. 20, п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого по ОВС СУ ДПС у Луганській області від 18.04.2011 прийнято наказ №124 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ваел-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року. (а.с. 18, 36).

Враховуючи вимоги, встановлені статтею 78 ПК України та наявність постанови слідчого по ОВС СУ ДПС у Луганській області від 18.04.2011, відповідач мав законні підстави для прийняття наказу від 24.04.2012 №124 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ваел Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року.

25 квітня 2012 року Ленінською МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС на адресу позивача було надіслано наказ від 24.04.2012 №124 та повідомлення від 25.04.2011 року за №35 про проведення перевірки (а.с. 39, 40).

Листом від 15.05.2012 за № 1/1 позивачем було направлено лист до податкового органу про втрату документів фінансово-господарської діяльності підприємства, в тому числі і по контрагентам за період 2010-2012 роки із посиланням на п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, який встановлює обов'язок для платника податку щодо відновлення втрачених документів протягом 90 календарних днів (а.с.20). Зазначений лист отримано відповідачем 16.05.2012, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції та підписом уповноваженої особи (а.с. 20).

У період з 03.05.2012 по 10.05.2012 Ленінською МДПІ у м.Луганську згідно із п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 24.04.2012 №124, та постанови старшого слідчого по ОВС СУ ДПС в Луганської області від 18.04.2012 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваел Плюс", код за ЄДРПОУ 33352187 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. За результатами перевірки 17 травня 2012 року Ленінською МДПІ у м.Луганську був складений Акт № 127/23-33352187 від 17.05.2012.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 85.1. ст. 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Кодексу).

Згідно п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 за №34/18772 (далі - Порядок №984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пункт 5 Порядку №984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається із акту перевірки від 17.05.2012 висновки, викладені в акті перевірки не підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно з якими факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Правові норми Податкового кодексу України та порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не надають право посадовим особам державної податкової служби здійснювати перевірки (робити висновки) без дослідження (надання) необхідних документів.

Крім того, відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, приховування об'єкта оподаткування, розкрадання, привласнення, описка, тощо).

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідачу на момент проведення перевірки було відомо, що первинна документація позивача за перевіряємий період була втрачена, а тому на момент перевірки первинні документи, підтверджуючі фінансово -господарську діяльність ТОВ «Веал Плюс» були відсутні, що підтверджується листом позивача від 15.05.2012 та актом перевірки від 17.05.2012. Наявність акту про відмову посадових осіб позивача від надання документів для проведення перевірки відповідачем не складено та не надано суду.

Такими чином, висновки акту перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням п. п. 1.7, 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Твердження відповідача у акті перевірки про ненадання підприємством під час перевірки документів суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

За приписами п.44.1, 44.3 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

16.05.2012 позивачем було повідомлено Ленінську МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС про втрату документів фінансово-господарської діяльності та необхідність їх відновлення протягом 90 календарних днів, що відповідає вимогам п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Крім того, за приписами п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України податковий орган вправі перенести термін проведення таких перевірок до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Під час судового розгляду справи представник відповідача не обґрунтував необхідність та правомірність своїх дій по проведенню перевірки позивача без документів фінансово-господарської діяльності за наявністю повідомлення платника про їх втрату та клопотання про поновлення.

Таким чином, суд вважає, що у порушення вимог п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України відповідач обмежив позивача в праві відновлення втрачених документів протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби та надати зазначені документи до перевірки.

Також, суд вважає хибним твердження відповідача, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції між ТОВ «Веал Плюс» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. А також висновок про встановлення відсутності у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).

В матеріалах справах відсутні докази того, що відповідач при проведені перевірки належним чином встановив відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, неможливість фактичного здійснення ТОВ "Ваел Плюс" господарських операцій. У судовому засіданні представник відповідача не обґрунтував та не надав належні суду докази на підтвердження встановлених висновків у акті перевірки та відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, а також неможливість фактичного здійснення ТОВ "Ваел Плюс" господарських операцій з контрагентами.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Під час розгляду справи, податковим органом не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні господарських договорів діяти з метою уникнути оподаткування фінансового-господарських результатів при виконання цих договорів та вчинення ним правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки,перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення за результатами розгляду акту перевірки від 17.05.2012 № 127/23-33352187 не приймалося.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи те, що податковим органом не було прийнято податкового повідомлення-рішення, яке пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, суд вважає, що вчинення податковим органом дій під час проведення перевірки, складання акту перевірки та направлення акту перевірки до інших органів держаної податкової служби не тягнуть за собою якихось юридичних наслідків для позивача, а є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права.

За змістом ст.94 КАС України розподіл судових витрат залежить від того, на чию користь ухвалене рішення. Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень в повному обсязі, то і присудження їй здійснених нею документально підтверджених витрат з Державного бюджету України не проводиться.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №127/23-33352187 від 17.05.2012 та направлення акту перевірки на адресу інших органів державної податкової служби відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 листопада 2012 року.

Суддя Н.В. Кравцова