Постанова № 27748341, 24.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-2457/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 12-15 год. адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Будреаль»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання -Ківачука Д.В.,

представників:

позивача -Ципарської Л.І., Бистрицької Н.В.,

відповідача -Івашкіна О.В.

Приватне підприємство «Будреаль»звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000530222 від 09.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250 697,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), на загальну суму 250 698,00 грн., в частині 212 058,69 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у січні 2011 року сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_4, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому порушення законодавства ФОП ОСОБА_4 чи її контрагентами, на думку позивача, не могло слугувати достатньою підставою для висновку про протиправність формування такого податкового кредиту.

Позивач також вказує, що податковий кредит за квітень та травень 2011 року ним сформовано на підставі накладних виданих Товариством з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс», однак під час перевірки перевіряючим надавалися копії вказаних податкових накладних, при цьому оригінали податкових накладних у нього не витребовувалися. Позивач зазначає, що на час проведення перевірки у нього були в наявності податкові накладні видані Товариством з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс»на суму податкового кредиту -175 514,36 грн., а тому, на його думку, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту на вказану суму є необґрунтованим.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивачем включено до податкового кредиту у січні 2011 року, суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, які не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Також відповідач зазначив, що позивач включив до податкового кредиту в квітні та травні 2011 р. суми ПДВ на підставі копій податкових накладних, виданих ТОВ «Лафарж Гіпс»за відсутності їх оригіналів.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які позов підтримали у повному обсязі. Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 24.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 30.10.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 31.05.2012 р. по 21.06.2012 р. посадовими особами ДПС у Кіровоградській області спільно з посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказів ДПС у Кіровоградській області №229 від 16.05.2012 р., №286 від 13.06.2012 р. та направлень №267, 268, 269, 270 від 31.05.2012 р. проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Будреаль»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт №57/22-60/36514174 від 25.06.2012 року, висновками якого, зокрема, є порушення ПП «Будреаль», на думку відповідача, п.3, п.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 250 697,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року на суму 36 544,00 грн.; за квітень 2011 року - 90 112,00 грн.; за травень 2011 року -124 041,00 грн. (а.с.11-33, Т.1).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000530222 від 09.07.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 250 697,00 грн. основного платежу та нараховано 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.34, Т.1).

Судом встановлено, що 21.02.2011 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит у розмірі 84 761,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 36 544,04 грн. за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4, в тому числі: 4 465,88 грн. за податковою накладною №12 від 14.01.2012 р.; 5 666,66 грн. за податковою накладною №14 від 17.01.2011 р.; 18 279,91 грн. за податковою накладною №17 від 18.01.2011 р.; 8 131,58 грн. за податковою накладною № 19 від 19.01.2012 р. (а.с.72-77, 84-89, 252-253, Т.1).

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС вважає, що податкові накладні №12 від 14.01.2011 р., №14 від 17.01.2012 р., №17 від 18.01.2011 р. та №19 від 19.01.2011 р. видані ФОП ОСОБА_4 за господарським операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Зазначені податкові накладні отримані ПП «Будреаль»від ФОП ОСОБА_4 за господарськими операціями з поставки будівельних матеріалів згідно договору №1/03/01/10 від 03.01.2010 року (а.с.71, Т1.).

Зі змісту видаткових накладних №АС-000012 від 14.01.2011 р., №АС-000014 від 17.01.2011 р., №АС-000017 від 18.01.2011 р. та №АС-000019 від 19.01.2012 р. встановлено, що ФОП ОСОБА_4 поставило ПП «Будреаль»будівельні матеріали на загальну суму 219264,24 грн., в тому числі ПДВ в сумі 36 544,03 грн. (а.с.44-48, Т.2).

Оплату вартості виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується виписками за особовим рахунком ПП «Будреаль»(а.с.79-82, Т.1, 176-178, Т.2).

Відповідно до п.3.1 договору №1/03/01/10 від 03.01.2010 року постачання здійснюється транспортом постачальника.

Представником позивача до суду надано нотаріально посвідчену заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у якій остання підтвердила факт постачання ПП «Будреаль»у січні 2011 р. будівельних матеріалів на суму 219 264,24 грн., в тому числі ПДВ -36 544,03 грн. та повідомила, що на підтвердження даної господарської операції нею видавалися податкові накладні №12 від 14.01.2011 р., №14 від 17.01.2012 р., №17 від 18.01.2011 р. та №19 від 19.01.2011 р. Також ОСОБА_4 повідомила, що поставка придбаних будівельних матеріалів здійснювалася транспортом постачальника, однак усі первинні документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій вилучені податковою міліцією (протокол обшуку від 14.11.2011 р.) (а.с.81, 82-87, Т2).

08.10.2012 р. ДПС у Кіровоградській області листом від 08.10.2012 р. №4284/10/09-019 на запит суду повідомила, що в ході розслідування кримінальної справи №11-0417 працівниками податкової міліції 14.11.2011 р. проведено обшук в офісному приміщенні ТОВ «Ріне»за адресою: м. Кіровоград, вул. Комарова, 66-В. в результаті якого були вилучені первинні бухгалтерські документи ТОВ «Ріне»і ФОП ОСОБА_4, однак серед них відсутні товарно-транспортні накладні (а.с.94, Т.2).

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.п.2.2. Статуту Приватної фірми «Будреаль», предметом діяльності позивача є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами (а.с.103-109, Т.1).

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що будівельні матеріали придбані позивачем у ФОП ОСОБА_4 у подальшому ним реалізовано контрагентам-покупцям, в обґрунтування чого до суду надано видаткові накладні (а.с.49-74, Т.2).

Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач у січні 2011 р. сформував податковий кредит в розмірі 36 544,03 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ФОП ОСОБА_4, яка на момент їх виписки була зареєстрована платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мала обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за січень 2011 р. за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_4 став висновок Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про те, що господарські операції за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. щодо придбання ФОП ОСОБА_4 товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу нею товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які, на думку податкового органу, економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Суд вважає таку позицію Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС безпідставною, оскільки покупець не може нести відповідальність у випадку порушення податкового законодавства своїм контрагентом (продавцем). Натомість, у разі якщо ж такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС, під час проведення перевірки, дійшла висновку про те, що господарські правовідносини позивача з ФОП ОСОБА_4 мають протиправним характер, а правочин, на підставі якого здійснювалися зазначені господарські операції щодо поставки будівельних матеріалів, є нікчемним оскільки вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно з ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4 Суду також не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні придбаних будівельних матеріалів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією Приватного підприємства «Будреаль»щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2011 року на суму 36 544,03 грн.

Судом також встановлено, що позивачем 18.05.2011 року до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 240 371,00 грн. до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 90 111,59 грн. за взаємовідносинами з Товариством з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс», в тому числі: 6 809,37 грн. за податковою накладною №2152 від 05.04.2011 р., 2 500,24 грн. за податковою накладною №2151 від 05.04.2011 р., 5 749,35 грн. за податковою накладною №2168 від 06.04.2011 р., 5 107,05 грн. за податковою накладною №2178 від 07.04.2011 р., 6 912,33 грн. за податковою накладною №2207 від 08.04.2011 р., 6 760,70 грн. за податковою накладною №2268 від 13.04.2011 р., 5 904,08 грн. за податковою накладною №2453 від 15.04.2011 р., 5 213,39 грн. за податковою накладною №2457 від 15.04.2011 р., 6 486,57 грн. за податковою накладною №2556 від 20.04.2011 р., 5 866,05 грн. за податковою накладною №2604 від 22.04.2011 р., 7 375,79 грн. за податковою накладною №2678 від 26.04.2011 р., 5 440,32 грн. за податковою накладною №2705 від 28.04.2011 р., 6 118,28 грн. за податковою накладною №2708 від 28.04.2011 р., 6 964,65 грн. за податковою накладною №2709 від 28.04.2011 р., 6 903,42 грн. за податковою накладною №2789 від 29.04.2011 р. (а.с.98-100, 223-237, Т.1, а.с.136-138, Т.2).

Згідно з поданою позивачем 17.06.2012 р. податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2011 року, сума задекларованого податкового кредиту у звітному періоді становить 271 031,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 124 041,08 грн. за взаємовідносинами з Товариством з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс», в тому числі: 6 667,32 грн. за податковою накладною №2954 від 05.05.2011 р., 6 563,86 грн. за податковою накладною №2956 від 05.05.2011 р., 6 498,49 грн. за податковою накладною №2997 від 06.05.2011 р., 6 302,88 грн. за податковою накладною №2998 від 06.05.2011 р., 6 302,88 грн. за податковою накладною №3000 від 06.05.2011 р., 6 302,88 грн. за податковою накладною №2999 від 06.05.2011 р., 6 526,38 грн. за податковою накладною №3066 від 11.05.2011 р., 6 900,48 грн. за податковою накладною №3135 від 12.05.2011 р., 4 926,30 грн. за податковою накладною №3188 від 16.05.2011 р., 6 738,08 грн. за податковою накладною №3190 від 16.05.2011 р., 6 498,45 грн. за податковою накладною №3229 від 17.05.2011 р., 6 527,63 грн. за податковою накладною №3235 від 18.05.2011 р., 3 715,20 грн. за податковою накладною №3460 від 20.05.2011 р., 2 439,01 грн. за податковою накладною №3461 від 20.05.2011 р., 6 708,38 грн. за податковою накладною №3462 від 20.05.2011 р., 6 582,88 грн. за податковою накладною №3465 від 20.05.2011 р., 6 667,32 грн. за податковою накладною №3503 від 23.05.2011 р., 7 009,99 грн. за податковою накладною №3504 від 23.05.2011 р., 7 195,05 грн. за податковою накладною №3532 від 24.05.2011 р., 6 967,62 грн. за податковою накладною №3531 від 24.05.2011 р. (а.с.35-40, 57-70, 101-102, 238-251, Т1, а.с.133-135, Т.2).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивачем до складу податкового кредиту за травень віднесено 38 638,31 грн. без наявності оригіналів податкових накладних №2954, 2956 від 05.05.2011 р., №2997, 2999, 2998, 3000 від 06.05.2011 р., виданих ТДВ «Лафарж Гіпс», а тому податкове повідомлення-рішення 0000530222 від 09.07.2012 р. в цій частині позивачем не оскаржується. При цьому, представник позивача повідомив, що на час розгляду справи у ПП «Будреаль»є в наявності оригінали зазначених податкових накладних №2954, 2956 від 05.05.2011 р., №2997, 2999, 2998, 3000 від 06.05.2011 р.

Також представник позивача зазначив, що всі інші податкові накладні видані ТДВ «Лафарж Гіпс»на підставі яких у квітні та травні 2011 р. позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 175 514,36 грн., на час формування податкового кредиту, а також під час проведення перевірки були у ПП «Будреаль»в оригіналах, однак перевіряючі не вимагали надання їм саме оригіналів вказаних податкових накладних.

В судовому засіданні оглянуто оригінали зазначених податкових накладних виданих ТДВ «Лафарж Гіпс»на загальну суму 175 514,36 грн.

Відповідачем не надано до суду доказів витребування під час проведення перевірки у ПП «Будреаль»оригіналів податкових накладних по взаємовідносинах з ТДВ «Лафарж Гіпс»та доказів відмови позивача у наданні перевіряючим оригіналів вказаних податкових накладних відповідно до яких ПП «Будреаль»сформовано податковий кредит у квітні та травні 2011 р. на суму 175 514,36 грн., відтак, суд вважає недоведеним посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з формуванням податкового кредиту саме за копіями податкових накладних без наявності оригіналів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до умов договору №116 від 04.01.2011 р., укладеного між ПП «Будреаль»(покупець) та Закритим акціонерним товариством «Лафарж Гіпс»(постачальник), останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність покупця будівельні матеріали, асортимент яких визначався згідно із специфікаціями (а.с.110-121, Т.1).

Зі змісту видаткових накладних встановлено, що ТДВ «Лафарж Гіпс»у період з квітня по травень 2011 року поставило ПП «Будреаль»будівельні матеріали на загальну суму 219 264,24 грн., в тому числі ПДВ в сумі 214214,79 грн. (а.с.10-43, Т.2).

Оплату вартості виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується виписками за особовим рахунком ПП «Будреаль»за період з 05.04.2011 р. по 24.05.2011 р. (а.с.170-189, Т.1).

Окрім того, ТДВ «Лафарж Гіпс»листом від 11.09.2012 р. №01/01-1386 на запит суду повідомило, що між ЗАТ «Лафарж Гіпс»(на даний момент -товариство з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс», яке утворене шляхом перетворення ЗАТ) та ПП «Будреаль»дійсно був укладений договір поставки №116 від 04.01.2011 року на виконання умов якого здійснювалися поставки будівельних матеріалів (гіпсокартону, будівельних сумішей, профілів тощо), при цьому, перевезення придбаних товарів здійснювалося на підставі укладених договорів із транспортно-експедиційними компаніями (а.с.9, Т.2).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність формування ПП «Будреаль»податкового кредиту у квітні та травні 2011 р. в частині віднесення до його складу суми 175 514,36 грн. за податковими накладними, виданими ТДВ «Лафарж Гіпс», в тому числі: 90 111,59 грн. у квітні 2011 р. та 85 402,77 грн. у травні 2011 р.

У відповідності до абз.2 п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час проведення перевірки, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як встановлено судом, позивачем у травні 2011 р. безпідставно сформовано податковий кредит в частині віднесення до його складу ПДВ в розмірі 38 638,31 грн. на підставі копій податкових накладних, отриманих від ТДВ «Лафарж Гіпс», тобто допущено порушення вимог п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, а, відтак, Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС правомірно застосовано відносно ПП «Будреаль»штрафні (фінансові) санкції в розмір 1,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції щодо правомірності збільшення ПП «Будреаль»грошового зобов'язання з ПДВ на суму 212 058,39 грн., зважаючи на те, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операції Приватного підприємства «Будреаль»з ФОП ОСОБА_4 і ТДВ «Лафарж Гіпс»та встановлено наявність у позивача на час формування податкового кредиту за квітень і травень 2011 р. оригіналів податкових накладних на суму 175 514,36 грн., суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 р. 36 544,03 грн., за квітень 2011 р. 90 111,59 грн. та за травень 2011 р. 85 402,77 грн., тобто в сумі 212 058,39 грн. (36 544,03 грн. + 90 111,59 грн. + 85 402,77 грн.), а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000530222 від 09.07.2012 р. в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212 058,39 грн. основного платежу підлягають задоволенню. Натомість, позовні вимоги в частині скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині 0,30 грн. основного платежу (212 058,69 грн. -212 058,39 грн.) та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000530222 від 09 липня 2012 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Будреаль»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250 697,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212 058,39 грн. основного платежу.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт