Постанова № 27748175, 20.11.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 2а-2694/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Мельничуку Є.С.

за участю: представників позивача - Давимука В.Я., Тершак Б.А., представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:

Колективного науково-виробничого підприємства «Нафтогазтехсервіс»

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000592203 та №0000582203 від 03.08.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне науково-виробниче підприємство «Нафтогазтехсервіс» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень №0000592203 від 03.08.2012 року та № 0000582203 від 03.08.2012 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем безпідставно визначено суму грошових зобов'язань згідно оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки висновки акту перевірки, яка була здійснена ДПІ у м. Івано-Франківську не відповідають фактичним обставинам, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та ПП ОСОБА_3 Зокрема, зазначає, що висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року є безпідставним, оскільки віднесення вказаних сум здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі належним чином оформлених актів виконаних робіт та первинних документів, які підтверджують виконання господарських зобов'язань між сторонами. Таким чином, вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених вимог, мотивоване тим, що обліковані позивачем господарські операції не спрямовані на реальне настання наслідків, а такі операції з боку ПП ОСОБА_3 пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам. В судові засідання, які відбулись 06.11.2012 року та 20.11.2012 року представники відповідача не з'явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали. За таких обставин, з врахуванням того, що ДПІ у м. Івано-Франківську є суб'єктом владних повноважень, судом продовжено розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, допитавши свідків, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Колективне науково-виробниче підприємство «Нафтогазтехсервіс» зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.04.1995 року. Відповідно до свідоцтва №12847070, виданого ДПА в м. Івано-Франківську, зареєстроване, як платник податку на додану вартість (а.с. 48).

В період з 03.07.2012 року по 09.07.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка КНВП «Нафтогазтехсервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного, податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012 р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 20 липня 2012 року складено акт №5686/22-3/НОМЕР_2 (а.с. 13-43).

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 - XIV (із змінами та доповненнями), п.2.4, 2.15,2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 в частині здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання документів та складення документів на операції, що порушують публічний порядок, і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам.

- порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 281667,00 грн.

- пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме віднесення КНВП «Нафтогазтехсервіс» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 723117,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього в сумі 225333,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 12500,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 50333,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 162500,00 грн.

За результатами перевірки, на підставі вищезгаданого акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000592203 від 03.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 225333,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 56333,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000582203 від 03.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 281667,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 70417,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що оскільки контрагентом позивача - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, в зв'язку з відсутністю за місцем знаходження, не підтверджено факт здійснення робіт у відповідності до укладеного договору із КНВП «Нафтогазтехсервіс» №1-П від 01.11.2010 року є безпідставним формування позивачем податкового кредиту та віднесення до валових витрат сум по операціях згідно вказаного договору. Крім цього, в акті міститься посилання на показання фахівців у сфері геології, які на думку відповідача підтверджують безтоварність операцій, згідно зазначеного договору. Також, в акті перевірки з посиланням на безтоварність операцій зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 225 333,00 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та необґрунтовано віднесено до валових витрат кошти сплачені за надані послуги фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

При дослідженні господарських операцій позивача судом встановлено наступне.

01.11.2010 року між КНВП «Нафтогазтехсервіс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір №1-п, предметом якого було виконання робіт з опрацювання виробничо-технологічних даних нафтогазових родовищ України згідно завдань (а.с. 50).

На підтвердження виконання зазначеної угоди позивачем надано суду копії первинних документів за жовтень-грудень 2010 року, зокрема: акти виконаних робіт, копії податкових накладних (т.1 а.с. 113-132), а також докази вчинення розрахунків за виконані роботи (т.1 а.с. 60-83).

Всього за період, який перевірявся, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 надано послуг КНВП «Нафтогазтехсервіс» згідно вищезгаданого договору, в четвертому кварталі 2010 року на суму 1126667,00 грн.

Враховуючи вказану суму наданих послуг, податковим органом зроблено висновок, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суму сплачених коштів за надані послуги у вказаному розмірі, відповідно занижено розмір податку на прибуток розмірі 281667,00 грн. та безпідставно сформовано податковий кредит в розмірі 225333,00 грн.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 у відповідності до договору №1-п від 01.11.2010 року слід зазначити наступне.

Окрім встановленого факту наявності первинної документації, яка підтверджує факт виконання робіт, слід зазначити, що податковим органом при проведені перевірки та формуванні висновків не враховано, що договірні взаємовідносини між позивачем та фізичною особою - підприємцем відбувались протягом тривалого часу, що передував періоду, який перевірявся. Зокрема, сторонами договору протягом 2006-2009 років укладались угоди та надавались послуги, що підтверджує їх системний характер.

У відповідності до довідки від 03.12.2010 року Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №20095/23-1/НОМЕР_2 «Про результати документальної невиїзної перевірки КНВП «Нафтогазтехсервіс» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 року» податковим органом встановлено, що останнім надавались послуги позивачу у вказаному періоді, які були ідентичні послугам, наданим у відповідності до договору №1-П від 01.11.2010 року (т. 1 а.с. 52-58). Зокрема, податковим органом встановлено з посиланням на угоду від 08.06.2008 року, що приватний підприємець ОСОБА_3 здійснював копіювання, електронну обробку, в т.ч сканування оцифрування каротажних діаграм, даних сейсмічних, геолого-геофізичних досліджень свердловин, систематизацію вихідної інформації для формування баз даних родовищ корисних копалин, а також сервісно-комп»ютерне забезпечення обробки та оформлення геолого-геофізичної інформації відповідно до оперативних завдань та за матеріалами наданими замовником. Результати робіт надавались приватним підприємцем ОСОБА_3 на електронних носіях. Вказаною довідкою підтверджено та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських правовідносин КНВП «Нафтогазтехсервіс» та ПП ОСОБА_3, а також не встановлено розбіжностей у відомостях платників податків. Будь-яких порушень податкового чи іншого законодавства при здійсненні господарських операцій вказаною перевіркою не встановлено.

Також слід зазначити, що послуги, які надавались протягом вказаних періодів надавались в рамках науково-дослідних робіт, які виконував позивач, на замовлення підприємств паливно-енергетичного комплексу України.

Вказані обставини, також підтверджуються наданими позивачем документами, зокрема, в матеріалах справи міститься затверджена першим заступником голови Державної геологічної служби та погоджена членом правління НАК «Нафтогаз України» Програма на виконання робіт за темою «Вивчення особливостей геологічної будови, напрямків та об»єктів пошуків родовищ вуглеводнів в межах слабо вивчених територій і стратиграфічних комплексів нафтогазоносних басейнів України», яка містить відповідне геологічне завдання та плановий кошторис витрат (т.1 а.с. 135-137).

У відповідності до експертного висновку Державної комісії з експертизи геологічних проектів та кошторисів №196-Тн від 19.03.2008 року, кошторисно-фінансові розрахунки за статтями вартості витрат на проведення науково-дослідних робіт за темою виконанні за нормативними показниками витрат НДДКР. Вказаною кошторисною документацією передбачено, зокрема, витрати на роботи, які виконують сторонні підприємства, установи, організації в розмірі 5024,94 тисяч гривень. З метою реалізації вказаної програми між позивачем та НАК «Нафтогаз України» та ДП «Науканафтогаз» були укладені відповідні договори №4/10 від 30.08.2010 року та №14/979/10.с-571/15 від 07.10.2010 року відповідно (т.1 а.с. 154-161). При цьому, КНВП «Нафтогазтехсервіс» було погоджено із ДП «Науканафтогаз» залучення третіх осіб, як співвиконавців для виконання умов договору, що підтверджується відповідними листами (т. 1, а.с. 162, 163).

Як встановлено із пояснень представників позивача, а також свідчень ПП ОСОБА_3, наданих у судовому засіданні, укладення договору №1-П від 01.11.2010 року та виконання робіт згідно нього, здійснювалось для забезпечення виконання вищевказаних договорів із НАК «Нафтогаз України» та ДП «Науканафтогаз».

При цьому, слід зазначити, що претензії зі сторони ДП «Науканафтогаз» до позивача щодо неналежного виконання договірних умов відсутні, що підтверджується актом №1-98-с від 10.11.2010 року та додатковою угодою №1 від 17.01.2011 року (т. 1 а.с. 164, 165). Відсутні також претензії по закінчених і зданих роботах у НАК «Нафтогаз України». З матеріалів справи встановлено, що 8-9 грудня 2010 року відбулось засідання секції Науково-технічної ради Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з питань геологорозвідувальних робіт на нафту і газ. Згідно порядку денного на вказаному засіданні також розглянуто питання по розгляду звіту по завершеній роботі «Вивчення особливостей геологічної будови, напрямків та об'єктів пошуків родовищ вуглеводнів в межах слабо вивчених територій і стратиграфічних комплексів нафтогазоносних басейнів» (виконавець - КНВП «Нафтогазтехсервіс»). За результатами засідання прийнято рішення вважати результати роботи такими, що відповідають умовам договору та звіт прийнято (т.1 а.с. 133, 134).

За таких обставин, висновки податкового органу щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_3, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки податковий орган дійшов висновку щодо порушення позивачем ст. 228 Цивільного кодексу України.

Згідно з роз'ясненнями Вищого адміністративного суду України, викладеними в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину відповідно ст.228 Цивільного кодексу України є встановлення наявності умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, який виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, шляхом ухилення від сплати податку, зменшення бази оподаткування чи отримання безпідставної майнової вигоди тощо. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України факт наявності умислу в однієї чи обох сторін на вчинення протиправного господарського зобов'язання, яке суперечить інтересам держави та суспільства, повинен підтверджуватись належними доказами.

На думку суду, доказами наявності протиправного умислу, в даному випадку, можуть бути, зокрема, матеріали кримінальної справи або вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, матеріали документальної позапланової виїзної перевірки КНВП «Нафтогазтехсервіс», зокрема, акт №5686/22-3/НОМЕР_2 від 20.07.2012 року, були предметом дослідчої перевірки, яку проводив ГВПМ ДПІ у м. Івано-Франківську, за результатами якої прийнято постанову №91 від 06.09.2012 року «Про відмову в порушенні кримінальної справи», з мотивів не встановлення умисного ухилення службовими особами КНВП «Нафтогазтехсервіс» від сплати податків, а також відсутності факту фактичного ненадходження коштів до бюджету та державних цільових фондів (т.2, а.с.57). Посилання відповідача на існування іншої кримінальної справи щодо посадових осіб позивача, не приймається судом до уваги, оскільки предметом розгляду даної адміністративної справи є оскарження податкових повідомлень - рішень винесених згідно акту перевірки №5686/22-3/НОМЕР_2 від 20.07.2012 року, який і був предметом дослідчої перевірки згідно постанови №91 від 06.09.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000592203 від 03.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 225333,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 56333,00 грн., слід зазначити наступне.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що наявність у платника податків всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування податкового кредиту. Доведеність безпідставності такого формування можливе, якщо податковим органом встановлено та доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як зазначалось вище, для підтвердження факту виконання умов договору та надання послуг, позивачем надано належним чином оформлені копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 підтвердив факт надання послуг позивачу у відповідності до договору №1-П від 01.11.2010 року, а також підтвердив факт підписання відповідних актів виконаних робіт та податкових накладних.

Слід зазначити, що на момент надання послуг та видачі податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видано відповідні свідоцтва, що не заперечується податковим органом.

Таким чином, за умови, що податковим органом не доведено, що відомості, які містяться в документах, які стали підставою для формування податкового кредиту, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також відсутності доказів, що відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, позивачем правомірно сформовано податковий кредит у 4 кварталі 2010 року з врахуванням здійснених господарських операцій із ПП ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене, а також обставини встановлені при розгляді справи, які свідчать про хибність висновків зафіксованих у акті перевірки, податкове повідомлення-рішення №0000592203 від 03.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 225333,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 56333,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000582203 від 03.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 281667,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 70417,00 грн., слід зазначити наступне.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку на прибуток до бюджету на час виникнення правовідносин був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи зі змісту п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю, слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Так, положеннями п. 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат сум, які сплачені, як оплата вартості послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат.

Крім цього, пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин, з врахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, податкове повідомлення-рішення №0000582203 від 03.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 281667,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 70417,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням викладеного, оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000592203 від 03.08.2012 року та № 0000582203 від 03.08.2012 року. не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0000592203 від 03.08.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0000582203 від 03.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь КНВП «Нафтогазтехсервіс» сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 23.11.2012 року.