Постанова № 27747620, 03.08.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2012 р.

Справа №2а-7870/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

голосуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання – Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим до Издательства «Сонат» про стягнення заборгованості.

Обставини справи: Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Издательства «Сонат» (далі відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкцій та пені у сумі 245 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та мотивовані тим, що відповідачем не сплачені у повному обсязі у встановлені законодавством строки страхові внески, у зв’язку з чим недоїмка за листопад-грудень 2010 року складає 118,58 грн., а також несплачені застосовані штрафні санкції та нарахована пеня відповідно до рішень від 16 травня 2011 року у розмірі 126,42 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином – шляхом направлення на його адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованою кореспонденцією судової повістки. Однак, документи повернулись до суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”.

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №145492 (а.с.7), та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим за реєстраційним номером 14-02-624, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.8).

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. №1058-IV, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами (далі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до вимог Закону № 1058-IV, відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Статтею 17 Закону № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі-Інструкція), передбачено, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування платники сплачують до Пенсійного фонду України в установлені строки та в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч. 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для підприємств є календарний місяць.

Відповідно до наданих відповідачем звітів, ним самостійно розраховані суми страхових внесків за листопад 2010 року в розмірі 68,30 грн. (а.с.13) та за грудень 2010 року в розмірі 68,30 грн. (а.с.11).

Зазначена сума страхових внесків відповідачем була частково сплачена у сумі 18,02 грн., про що свідчить розрахунок суми позовних вимог (а.с.4).

Таким чином, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків за листопад-грудень 2010 року у розмірі 118,58 грн.

Частиною 2 статті 106 Закону № 1058-IV встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 3 статті 106 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №Ю-578 від 01 лютого 2011 року про сплату недоїмки у сумі 118,58 грн., яка була отримана уповноваженою особою відповідача 14 лютого 2011 року (а.с.12).

Згідно до п. 2, 3 ч. 3 ст. 106 Закону №1058-IV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 106 Закону №1058-IV страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача у встановленому законом порядку не оскаржена, заборгованість у добровільному порядку відповідачем у повному обсязі не сплачена.

Відповідач не надав суду доказів оскарження вимоги або погашення заборгованості у повному обсязі, у той час як відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень 2010 року у розмірі 118,58 грн. є обґрунтованими та в цій частині підлягають задоволенню, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені у розмірі 126,42 грн., то у їх задоволенні суд відмовляє з наступних підстав.

Пункт 2 частини 9 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачав, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 р. № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в зв’язку з чим норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 втратила чинність.

Відповідно до частини 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим №№ 890, 891, 892, 893, 894, 895, 896, 897 про застосування до відповідача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків були прийняті 16 травня 2011 року, тобто у той час, коли пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ “Прикінцеві та перехідні положення ”Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” N 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.

До 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та порядок її застосування регулювалися ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка втратила чинність із 01 січня 2011 року.

Відповідно, з 01 січня 2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте, органи пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування позивачем при винесенні рішень від 16 травня 2011 року недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Отже, Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим при застосуванні до відповідача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків винесло рішення №№ 890, 891, 892, 893, 894, 895, 896, 897 від 16 травня 2011 року на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, який було виключено з 01 січня 2011 року відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, в зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення фінансових санкцій та пені в розмірі 126,42 грн. слід відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Издательства «Сонат» на користь Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на р/р №2560570445712 у ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 20725930 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень 2010 року у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 58 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет