Постанова № 27747563, 03.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2012 р. (17:09) Справа №2а-9653/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової С.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Жукової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0016921702 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10177,50 грн. (8142,0 грн. - за основним платежем та 2035,50 грн. - штрафні санкції) від 23.08.2012р. та податкового повідомлення - рішення №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2663,44 грн. (2130,75 грн. - за основним платежем та 532,69 грн. - штрафні санкції) від 23.08.2012р. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків, зазначених у акті перевірки № 4377/17-1/НОМЕР_2 від 09.08.2012 р. про порушення позивачем податкового законодавства щодо безтоварності договорів, укладених між позивачем та БВП «Строитель - Плюс» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. Позивач зазначає, що придбані у БВП «Строитель - Плюс» товари фізична особа - підприємець ОСОБА_3 використав для здійснення господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.95-96). Просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що оскаржувані рішення прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість", обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 23.08.2001р. як фізична особа-підприємець, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим з 19.09.2011р. за № 4210 та зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво від 30.07.2003р. НОМЕР_3, видане ДПІ в м. Сімферополі; анульоване 25.08.2011р.)

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0016921702 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10177,50 грн. (8142,0 грн. - за основним платежем та 2035,50 грн. - штрафні санкції) від 23.08.2012р. та податкового повідомлення - рішення №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2663,44 грн. (2130,75 грн. - за основним платежем та 532,69 грн. - штрафні санкції) від 23.08.2012р., суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Судом встановлено, що з 27.07.2012р. по 02.08.2012р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.08.2012 р. № 4347/17-1/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, а саме:

1. пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5., п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198 розділу IV, п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756- VІ (зі змінами та доповненнями) у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 8142,00 грн., а саме: до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, а саме у тому числі по періодах: за липень 2009р. - у сумі 1192,00 грн., за вересень 2009р. - у сумі 2667,00 грн., за жовтень 2009р. - у сумі 900,00 грн., за листопад 2009р. - у сумі 2600,00 грн., за грудень 2009р. - у сумі 783,00 грн.;

2. ст. 13 ДКМУ від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» зі змінами та доповненнями, пп. «а» п, 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами та доповненнями, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 2130,75 грн., у тому числі по періодах 2009р. на суму 2130,75 грн.

23.08.2012р. на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0016921702 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10177,50 грн. (8142,0 грн. - за основним платежем та 2035,50 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення - рішення №0000322200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2663,44 грн. (2130,75 грн. - за основним платежем та 532,69 грн. - штрафні санкції).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету та на підставі та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 20.1.4);

під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу (п. 20.1.2);

застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції (п. 20.1.28).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011) визначається, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв до 01.01.2011 р.) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, єдиними достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з ПДВ, з урахуванням того, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р. передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що були предметом судового дослідження, вказує на те, що у разі, якщо добросовісний платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів, робіт, послуг не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Матеріали справи свідчать про те, що ФОП ОСОБА_4 у 2009 році мав взаємовідносини з БВП «Строитель - Плюс».

У 2009 р. на підставі укладеного договору №2 від 04.01.2008 р. між ФОП ОСОБА_3 та БВП «Строитель - Плюс» були здійсненні господарські операції щодо надання автотранспортних послуг по перевезенню товару.

Договір укладений між ФОП ОСОБА_3 та БВП «Строитель - Плюс» мав довготривалий характер та наявність його позивачем та відповідачем не заперечується.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно даним бухгалтерського та податкового обліку позивача, БВП «Строитель - Плюс» на виконання укладеної угоди надав автотранспортні послуги щодо поставки товару на адресу ФОП ОСОБА_4, на що виписані товарно - транспортні накладні, податкові накладні та підписані акти виконаних робіт на загальну суму 40850,00 грн., у тому числі ПДВ 8141,67 грн.

Витрати на автотранспортні послуги по перевезенню товару за всіма отриманими від БВП «Строитель Плюс» податковими накладними, зокрема №3238 від 31.07.09р., №4201 від 30.09.09р., №5021 від 30.10.09 р., № 5448 від 30.11.09р., №5999 від 31.12.09 р., були включені ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат у 2009 році.

Суми податку на додану вартість за всіма отриманими від БВП «Строитель Плюс» податковими накладними були включені ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту в Декларації з ПДВ за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 р.

Надані автотранспортні послуги, також підтверджуються товарно - транспортними накладними та актами виконаних робіт від 09.07.09р., 01.09.09 р., 01.10.09 р., 02.10.09р., 02.11.09р., 30.12.09р.

У підтвердження здійснення господарських операцій з БВП «Строитель - Плюс», до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС ФОП ОСОБА_3 були надані копії усіх вищенаведених первинних документів, у підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Всі ці факти відображені в Акті перевірки.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента БВП «Строитель - Плюс» ознак господарської діяльності та існування з метою створення податкових вигод третім особам, то таки твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, суд критично ставиться до таких висновків через наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Згідно з ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України.

Жодних заходів з зазначеного вище не було вжито органами державної податкової служби. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято, до підприємств, які на думку органів державної податкової служби здійснюють діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

А, відтак, таки висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є штучними, припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

Крім того, відповідач у акті перевірки при встановлені порушень щодо заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб і завищення податкового кредиту з ПДВ та у податковому повідомлені - рішенні про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ посилається на порушення ФОП ОСОБА_3 норм Податкового кодексу України, тобто посилається на норми закону, який не діяв на час спірних правових відносин (період 2009 р.), а отже, з огляду на ст. 58 Конституції України, застосований бути не може, бо закон зворотної сили не має.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що актом перевірки №4377/17-1/НОМЕР_2 від 09.08.2012р. охоплений період, який вже був перевірений ДПІ у м. Сімферополі відповідно до акту перевірки №___/1701/НОМЕР_2 від 30.09.2010, а саме з 01.07.2009 р по 30.06.2010 р.

Підстави, відповідно до яких податковий орган має право провести перевірку вже дослідженого періоду визначені у п.п. 78.1.5, 78.1.12 п.78.1 ст.78, п. 50.3 ст.50 Податкового Кодексу, але ж жодна з наведених норм чинного законодавства у наказі на проведення позапланової невиїзної перевірки не зазначена.

Відповідно до п.4-5 роз.1 Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N984 від 22.12.2010 року акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N984 від 22.12.2010 року, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи що стосуються господарських операцій за участю ФОП ОСОБА_3, які підтверджують придбання позивачем автотранспортних послуг за рахунок позивача (товарно-транспортні накладні), реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання робіт для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нереальність господарських операцій, вчинених за участю БВП «Строитель - Плюс», є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства. Стосовно зазначених у податковому повідомлені-рішенні порушень вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті допущення яких позивачеві донараховано зобов'язання з податку на додану вартість, суд вважає їх невмотивованими та неаргументованими належними доказами. Вказані висновки спростовуються вищенаведеними фактичними даними і не можуть слугувати підставою для нарахування зобов'язань з податку на додану вартість в випадку, що є предметом судового дослідження.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з БВП «Строитель - Плюс».

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що податковим органом неправомірно було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10177,50 грн. (8142,0 грн. - за основним платежем та 2035,50 грн. - штрафні санкції) та збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2663,44 грн. (2130,75 грн. - за основним платежем та 532,69 грн. - штрафні санкції) від 23.08.2012р..

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення Державної податкової служби у м. Сімферополі від 23.08.2102року № 0016921702 та № 0016911702 не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, а тому є протиправними та підлягає скасуванню.

З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.10.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 08.10.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК ДПС № 0016921702 від 23.08.2012 р. про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2663,44 грн., де 2130,75 - основний платіж та 532,69 грн. - штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК ДПС № №0016911702 від 23.08.2012 р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 10177,50 грн., де 8142,0 грн. - основний платіж та 2035,50 грн. - штрафні санкції.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 129,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.