Ухвала суду № 27745340, 30.11.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/23761/12

№ 2-6393/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бурлака О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності на квартиру, яка розташована АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2012 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних судом недоліків. Крім того, позивачу було роз'яснено, що в разі невиконання вимог суду, позовну заяву буде визнано неподаною і повернуто йому.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 23 абзацу 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 11 жовтня 2012 року, позовна заява за формою та змістом не в повному обсязі відповідала загальним вимогам статті 119 ЦПК України та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», а саме: враховуючи суть позовних вимог та виходячи зі змісту позовної заяви, вбачалося, що позивачем не було зазначено будь-яких доказів, що підтверджують кожну обставину, зазначену в позовній заяві, та наявність підстав для звільнення від доказування, як того вимагає п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України. Крім того, позивачем не було надано письмового звернення до нотаріальної контори та відповідної відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.

Позивачу необхідно було обґрунтувати неможливість звернення до суду в порядку встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, враховуючи вимоги п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Крім того, в позовній заяві позивачем не було викладено обґрунтувань заявлених вимог до відповідача Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації та не було зазначено підстав пред'явлення даного позову, як до державного органу, з точки зору порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно було правильно визначити склад учасників процесу.

Одночасно позивачем всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України не було визначено ціну позову щодо вимог майнового характеру, яка відповідно до вимог чинного законодавства визначається виходячи з ринкової вартості спірного майна, тобто квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на яку просив визнати право власності в порядку спадкування за законом позивач.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування -вартістю майна.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», який набрав чинності 01.11.2011 року, для позовних заяв майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У порушення зазначених вимог закону позивачем не було визначено ціну позову, не було зазначено дійсної вартості спірного нерухомого майна на момент пред'явлення позову та судовий збір позивачем було сплачено у неповному обсязі, а саме: позивачем до позовної заяви було додано квитанцію, яка підтверджує сплату судового збору в розмірі 107,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Враховуючи те, що позивачем не було визначено ціну позову, не було зазначено дійсної вартості спірного майна на момент пред'явлення позову, а тому в порядку ч. 2 ст. 80 ЦПК України, суд визначив судовий збір в розмірі 3 219,00 грн. з наступним поверненням переплаченого судового збору, при вирішенні справи, у разі незгоди сторін.

Таким чином, позивачу необхідно було доплатити суму судового збору, виходячи з вимог майнового характеру, за мінусом вже сплаченої в розмірі 107,30 грн.

В матеріалах справи міститься конверт, що повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», в якому на адресу позивача, зазначену ним в позові, судом направлялася ухвала суду від 11 жовтня 2012 року про залишення позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування за законом без руху.

28 листопада 2012 року через канцелярію суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про повернення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову.

Оскільки позивачем подано заяву про повернення позову до відкриття провадження, вважаю, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачам.

Враховуючи викладене вище та керуючись п. 1 ч. 3 статті 121, ст.ст. 209, 210, ст. 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування за законом -визнати неподаною та повернути позивачу, що не позбавлений права на повторне звернення до суду з позовом у загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Солом'янського

районного суду м. Києва О.В. Бурлака