Рішення № 27743668, 01.11.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 1990/22-ц-624/12 Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 22-ц/1990/624/12 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Костів О. З., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Солтис Н.О.

з участю апелянта ОСОБА_1,

відповідача-позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 12 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача - Кременецького відділення №6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»про поділ в натурі житлового будинку, поділ земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третьої особи на стороні відповідача -Кременецького відділення №6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»про визнання порядку користування приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача -Кременецького відділення №6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»про поділ в натурі житлового будинку, поділ земельної ділянки. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2010 року за нею було визнано право власності на 2\3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, за відповідачем було визнано право власності на 1\3 частину даного будинку. У зв'язку з тим, що з відповідачем по справі досягнути спільної згоди про поділ житлового будинку в натурі вона не може, позивака просила виділити їй у власність кухню (4) розміром 14.0 кв.м.; санвузол (5) розміром 6.6 кв.м.; коридор (6) розміром 3.7 кв.м. кімнату (7) розміром 14.2 кв.м.; кімнату (8) розміром 14.5 кв.м. Відповідачу позивачка просить виділити відповідно коридор (1) розміром 2.9 кв.м.; коридор (2) розміром 4.5 кв.м. та кімнату (3) розміром 17.2 кв.м.

Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила також провести поділ земельної ділянки на якій знаходиться спірний будинок, виділивши їй 2/3 частини, а відповідачу ОСОБА_2 -1/3 її частини.

ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 третьої особи на стороні відповідача -Кременецького відділення №6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»про визнання порядку користування приміщенням. Зокрема вказує на те, що переобладнати спірний будинок в окремі квартири є неможливо, оскільки будинок є предметом іпотеки, а тому уточнивши позовні вимоги ОСОБА_2 просить визначити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1 згідно варіанту №2 висновку №482 судової будівельно-технічної експертизи від 21 жовтня 2011 року.

Рішенням Кременецького районного суду від 12 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача філії Кременецького відділення № 6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача - філії Кременецького відділення № 6351 ВАТ «Державний ощадний банк України задоволено.

Встановлено порядок користування приміщеннями житлового будинку в АДРЕСА_1 за 2-м варіантом висновку № 482 будівельно-технічної експертизи від 21 жовтня 2011 року.

Виділено співвласнику 1\3 частини будинковолодіння в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 для проживання житлову кімнату 1-3 площею 17.2 кв.м.

Виділено ОСОБА_2 співвласнику 1\2 коридору 1-1 (спільне користування) площею 1.45 кв.м.; 1\2 коридору 1-2 (спільне користування) площею 2.25 кв.м.; 1\2 кухні 1-4 (спільне користування) площею7.0 кв.м.; 1\2 санвузла 1-5 (спільне користування) площею 3.3 кв.м.; 1\2 коридору 1-6 (спільне користування) площею 1.85 кв.м. А разом приміщень загальною площею 33.05 кв.м.

Виділено ОСОБА_1 співвласнику 2\3 частин будинковолодіння в АДРЕСА_1 для проживання житлову кімнату 1-7 площею 14.2 кв.м. та житлову кімнату 1-8 площею 14.5 кв.м.

Виділено співвласнику ОСОБА_1 1\2 коридору 1-1 (спільне користування) площею 1.45 кв.м.; 1\2 коридору 1-2 (спільне користування) площею 2.25 кв.м.; 1\2 кухні 1-4 (спільне користування) площею 7.0 кв.м.; 1\2 санвузла 1-5 (спільне користування) площею 3.3 кв.м.; 1\2 коридору 1-6 (спільне користування) площею 1.85 кв.м. Разом приміщень загальною площею 44.5 кв.м.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Кременецького районного суду від 12 грудня 2011 року скасувати як незаконне, та прийняти нове рішення яким її позовні вимоги задоволити, а в задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, судові витрати покласти на ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невірне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Апелянт ОСОБА_1 посилається на те, судом порушено майнове співвідношення часток при встановленні спільного користування приміщеннями.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які погодилися на поділ будинку за першим варіантом поділу, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ в натурі житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що поділ будинковолодіння є неможливим оскільки, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 482 від 21 жовтня 2011 року розділити житловий будинок по АДРЕСА_1 в натурі у відповідності до ідеальних часток співвласників - 1\3 та 2\3 з технічної точки зору неможливо в зв'язку з тим, що мінімальна частка відповідача у житловому будинку становить 25.9 кв.м. при мінімально необхідній 30 кв.м., виходячи з умов їх заселення однією сім'єю, та в зв'язку з тим, що спірне будинковолодіння перебуває в іпотеці банку, яка встановлює обмеження щодо перепланування та капітального ремонту будинку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визначення порядку користування приміщеннями будинку, суд виходив з того, що за 2-м варіантом будівельно-технічної експертизи частка відповідача максимально наближена до мінімально необхідної 30 кв.м. Порядок спільного користування приміщеннями за всіма варіантами експертизи однаковий.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

За змістом ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначеного мають рівні права.

Відповідно до вимог ст. 358 ч. 3 ЦК України кожен із власників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ст.ст.364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Виходячи зі змісту цих норм поділ (виділ частки) є можливим якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

Однак, суд першої інстанції всупереч зазначеним положенням закону встановив порядок користування приміщеннями житлового будинку, залишивши в спільному сумісному користуванні співвласників коридори, кухню та санвузол.

Згідно матеріалів справи, спірне будинковолодіння в АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2010 року, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/3 частини спірного будинковолодіння, за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частини будинковолодіння.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 24 липня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Даним договором встановлені обмеження відносно розпорядження предметом іпотеки, іпотекодавець не повинен без згоди іпотекодержателя розпоряджатися предметом іпотеки або його частиною, проводити капітальний ремонт предмета іпотеки, укладати стосовно предмета іпотеки договори оренди (найму), лізингу, та будь-які інші договори, що встановлюють обтяження предмету іпотеки, допускати наступні іпотеки предмету іпотеки.

Виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» відповідно яким, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи в цій частині спір по суті, суд поклав в основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи № 482 від 21 жовтня 2011 року, відповідно до якої експерт не вказав які можливі варіанти поділу житлового будинку та надвірних будівель по 2/3 та 1/3 частині, вказавши лише, що поділити спірний житловий будинок в натурі у відповідності до ідеальних часток співвласників - 1\3 та 2\3 з технічної точки зору неможливо в зв'язку з тим, що мінімальна частка відповідача у житловому будинку становить 25.9 кв.м. при мінімально необхідній 30 кв.м., виходячи з умов їх заселення однією сім'єю, не зазначивши при цьому можливі варіанти поділу будинку, відповідно до часток, з можливим переобладнанням та можливою грошовою компенсацією, а також не вказав вартість всіх приміщень будинку.

На думку колегії, висновок експерта не дав повних і точних відповідей на поставлені судом питання про технічну можливість виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку, а тому висновок визнаний неповним, у зв'язку з чим 16 серпня 2012 року по справі була проведена додаткова судова будівельно-технічна експертиза № 2917.

Частиною 6 ст.147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Відповідно до вказаної норми жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Як вбачається з висновку №2917 будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2012 року поділ будинку в натурі можливий за трьома варіантами, відповідно до належних часток сторін та визначено перелік переобладнань, які необхідно виконати для здійснення запропонованих варіантів поділу будинку, проте виділення часток співвласників будинку технічно можливе лише з відхиленням від розміру їхніх часток.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 просила провести реальний проділ згідно варіанту №3 висновку №2917 будівельно-технічної експертизи, а ОСОБА_2 просив провести реальний проділ згідно варіанту №1. За яким позивачці можна виділити коридор 1-1 площею 2,9 кв.м., коридор 1-2 площею 4,5 кв.м., санвузол 1-5 площею 6,6 кв.м., коридор 1-6 площею 3,7 кв.м., кімнату 1-7 площею 14,2 кв.м., кімнату 1-8 площею 14,5 кв.м., вартістю 44 827 грн., а відповідачу ОСОБА_2 - кімнату 1-3 площею 14 кв.м., кухню 1-4 площею 14 кв.м., сплативши грошову компенсацію різниці в ідеальній частці в розмірі 16488 грн.

Колегія суддів прийшла до висновку, що найбільш прийнятним для сторін та таким, що відповідає їхнім інтересам та їх праву власності на будинок, оскільки проводиться у відповідності з розміром їх часток у власності, та врахувавши, що відповідач постійно проживає у спірному будинку, здійснює його догляд, погодившись сплатити грошову компенсацію, а позивачка вибула на інше місце постійного проживання, є варіант №1.

Відповідно до якого при поділі відступ від ідеальних часток становить: для власника 1/3 частини домоволодіння в АДРЕСА_1 на 16488 грн. більше, для власника 2/3 частини -на 16488 грн. менше. Для власника 1/3 частини житлового будинку необхідно для приведення до чинних ДБН належної йому частки здійснити наступні переобладнання: замурувати дверні прорізи між приміщеннями 1-4 і 1-6, 1,2 і 1-3. З сторони лівого фасаду для доступу до приміщень житлового будинку влаштувати в кімнаті 1-3 дверний проріз.

Як роз'яснено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»№7 від 04 жовтня 1991 року, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділена відокремлена частина будинку, яка відповідає розміру часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин справи може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учасникові спільної власності, частка якого зменшилася. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК). При поділі житлового будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Згідно листа голови Почаївської міської ради від 25 вересня 2012 року (а.с.203) Почаївська міська рада не заперечує проти варіантів, визначених експертом поділу будинковолодіння в АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Виходячи з того, що за змістом ст. 360 ЦК України кожний учасник спільної часткової власності повинен нести витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки, витрати на проведення робіт з перепланування і переобладнання будинку повинні розподілятися між співвласниками з урахуванням їх часток та обставин справи.

Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.

Безпідставним є посилання суду, як на підставі відмови у поділі будинку, на те, що спірне будинковолодіння перебуває в іпотеці банку, яка встановлює обмеження щодо перепланування та капітального ремонту будинку.

Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку неможливо поділити спільне майно подружжя, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням.

Щодо рішення суду в частині відмови в поділі земельної ділянки між співвласниками житлового будинку, то воно вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Так, суд відмовляючи в поділі земельної ділянки виходив з того, що відповідач по справі не є належним землекористувачем та власником земельної ділянки.

З даним висновком суду колегія суддів погоджується, як таким що зроблене з додержанням норм закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка, згідно довідки виданої ВПУ-21 від 28 липня 2011 року (а.с. 115), була виділена ОСОБА_5 для забудови. У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості провести поділ земельної ділянки між сторонами.

У зв'язку з вищенаведеним, рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про реальний поділ житлового будинку АДРЕСА_1 згідно варіанту №1 висновку №2917 будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2012 року .

З урахуванням вартості робіт по переобладнанню частин домоволодіння в окремі частини, суд вважає за необхідне роботи покласти на відповідача ОСОБА_2

Враховуючи те, що при поділі відступ від ідеальних часток становить: для власника 1/3 частини домоволодіння в АДРЕСА_1 на 16488 грн. більше ніж власник 2/3 частини, то слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16488 грн. різниці в ідеальній частці.

На виконання приписів статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне витрати понесені ОСОБА_1 при оплаті будівельно-технічної експертизи покласти на сторони в рівних частинах.

У зв'язку з тим, що на день звернення до суду з позовом сторони були звільненні від сплати судового збору, то керуючись ч.2 ст. 88 ЦПК України вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 88, 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.1; 313; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду від 12 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача -Кременецького відділення №6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»про поділ в натурі житлового будинку, поділ земельної ділянки задовольнити частково.

Провести поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно варіанту №1 висновку №2917 будівельно-технічної експертизи від 16 серпня 2012 року.

Виділити ОСОБА_1 у приватну власність коридор 1-1 площею 2,9 кв.м., вартістю 8965 грн., коридор 1-2 площею 4,5 кв.м., вартістю 13912 грн., санвузол 1-5 площею 6,6 кв.м., вартістю 20404 грн., коридор 1-6 площею 3,7 кв.м., вартістю 11439 грн., кімнату 1-7 площею 14,2 кв.м., вартістю 43898 грн., кімнату 1-8 площею 14,5 кв.м., вартістю 44 827 грн.

Виділити ОСОБА_2 у приватну власність кімнату 1-3 площею 14 кв.м., вартістю 53174 грн., кухню 1-4 площею 14 кв.м., вартістю 43281 грн.

Зобов'язати ОСОБА_2 здійснити наступні переобладнання: замурувати дверні прорізи між приміщеннями 1-4 і 1-6, 1,2 і 1-3. З сторони лівого фасаду для доступу до приміщень житлового будинку влаштувати в кімнаті 1-3 дверний проріз.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в ідеальній частці 16488 грн.

В позові ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки -відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи на стороні відповідача -Кременецького відділення №6351 ВАТ «Державний ощадний банк України»про визнання порядку користування приміщенням - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1055 грн. в рахунок відшкодування вартості в рівних частках за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 482 від 21 жовтня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Тернопільського відділення КНДІСЕ МЮ України ( вул. Січових Стрільців 4, код 02883096, р/р 31255272210579, банк ГУДКСУ в м.Києві, код банку 820019) 294 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування вартості в рівних частках за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2917 від 16 серпня 2012 року.

Витрати ОСОБА_1 по оплаті земельно-технічної експертизи залишити за нею в межах нею понесених.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків