Рішення № 27739073, 24.07.2012, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

0527 № 0527/5643/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року місто Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Леміщенко О.О., при секретарі Максімовій Н.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Козак В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта»про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, інфляційних втрат та збитків,

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_3 з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта»про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, судом визнано за можливе розглянути справу без його участі за участю його представника ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 14.09.2009 року строком до 14.09.2012 року, підтримав уточнені позовні вимоги та суду пояснив, що за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2010 року з позивача -ВАТ НСК «Оранта», на користь ПАТ «Родовід Банк», як вигодонабувача за договором страхування, було стягнуто страхове відшкодування у розмірі 26323,11 грн. за страховий випадок, що стався 12.01.2009 року. Відповідно до умов договору страхування сума страхового відшкодування повинна була бути виплачена відповідачем не пізніше 01 березня 2009 року, але така виплата була здійснена відповідачем лише у березні 2011 року. Договором страхування від 24 липня 2008 року передбачено, що при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування страховик сплачує пеню за кожний день затримки у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати. Також вважає, що за період прострочення через інфляцію сума страхового відшкодування зазнала здешевлення. Крім того, внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування, ОСОБА_3 був вимушений вільні грошові кошти направляти не на дострокове погашення суми позики за кредитним договором, а на відновлення застрахованого автомобіля, внаслідок чого період користування кредитом не зменшився та відповідно було сплачено зайві відсотки за користування кредитними коштами Загальна сума відсотків, сплачених за період прострочення відповідача складає 6562,72 грн. В теперішній час зобов'язання позивача ОСОБА_3 перед ПАТ «Родовід Банк»за кредитним договором виконано в повному обсязі, в зв'язку з чим ПАТ «Родовід Банк»не є вигодонабувачем за умовами договору страхування, тому просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню за договором в розмірі 5128,79 грн., інфляційні втрати в сумі 4738,14 грн. та суму збитків у вигляді переплачених відсотків в розмірі 6562,72 грн. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача Козак В.І., яка діє на підставі довіреності від 03.10.2011 року, в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не погодилася з розміром пені, просила застосувати строк позовної давності до цієї вимоги та зменшити розмір пені до 2217,81 грн. Також просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків за необґрунтованістю.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Як встановлено в судовому засіданні з поданих позивачем доказів, між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ВАТ НАСК «Оранта»24.07.2008 року було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №6255/214/03-08 м.в. Застрахований транспортний засіб «ВАЗ 21104-125-51»держ. НОМЕР_1 2007 року випуску є предметом застави за кредитним договором №Д010/АА-021.07.2 від 25.07.2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк». Вигодонабувачем за договором страхування є ВАТ «Родовід Банк».

За рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30.09.2010 року з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ПАТ «Родовід Банк»стягнуто страхове відшкодування у розмірі 26323,11 грн., рішення набрало законної сили 12.10.2010 року.

Зазначеним рішенням суду встановлено незаконність відмови у виплаті ВАТ НАСК «Оранта»на користь ПАТ «Родовід Банк»страхового відшкодування від 30.04.2009 року, тому початком прострочення його виплати є підстави вважати 01.03.2009 року, як і зазначає позивач у позові.

Відповідно до наданої представником відповідача копією платіжного доручення від 21.03.2011 року стягнута сума страхового відшкодування в розмірі 26323,11 грн. була перерахована до ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві на користь ПАТ «Родовід Банк»згідно з виконавчим листом, виданим Костянтинівським міськрайонний судом Донецької області від 13.12.2010 року.

Таким чином, суд вважає доведеним факт затримки виконання зобов'язання за договором страхування №6255/214/03-08 від 24.07.2008 року страхувальником -ВАТ НАСК «Оранта»з моменту виникнення зобов'язання по виплаті страхового відшкодування -з 01.03.2009 року по день фактичної виплати, тобто по 21.03.2011 року.

На сьогоднішній день правовідносини між ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк»припинені в наслідок повного виконання зобов'язань за кредитним договором, що ніким зі сторін не піддається сумніву, тому на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, ВАТ «Родовід Банк»вже не має права бути вигодонабувачем та вповноважувати позивача ОСОБА_3 на вчинення будь-яких дій на свою користь, але оскільки ОСОБА_3 є однією зі сторін страхового договору, а саме -страховиком, то він вправі вимагати від іншої сторони - страхувальника, яким є відповідач ВАТ НАСК «Оранта», відшкодування пені, збитків та застосування інших наслідків порушення строків виконання зобов'язання на свою користь.

Таким чином, суд вважає, що заперечення представника відповідача щодо неможливості пред'явлення позову ОСОБА_3 є необґрунтованими.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору страхування№6255/214/03-08 від 24.07.2008, а саме: другим реченням п.п. 2.9.4.3 п. 2.9.4 розділу 2.9 Договору) передбачено, що при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування страховик сплачує пеню за кожний день затримки у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми інфляційних втрат за цей період в розмірі 4738,14 грн. є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності та зменшення розміру пені до 2217,81 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені за період прострочення виконання зобов'язання підлягають зменшенню з урахуванням строку позовної давності, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в сумі 2217,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Перелік збитків, зазначений у ст. 22 ЦК України, є вичерпним.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_3, укладаючи 25.07.2007 року кредитний договір на придбання автомобілю, мав розраховувати, що погашення кредиту у встановлений договором строк є його прямим обов'язком, встановленим договором, а не розраховувати на будь-які події, які при їх настанні зменшили б строк кредитування або ж суму кредиту. Той факт, що внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем -ВАТ НАСК «Оранта»страхового відшкодування на користь кредитора -ПАТ «Родовід Банк», строк кредиту не був зменшений і позивач вимушений був сплатити зайві відсотки, суд не може прийняти як підставу виникнення збитків. Позивач не може достовірно стверджувати, що в тому разі, якщо б його автомобіль не потрапив до ДТП і не стався страховий випадок, він би спрямовував додаткові кошти на дострокове погашення кредиту, що потягло б за собою зменшення сплачених відсотків в майбутньому. Ці доводи ґрунтуються лише на припущеннях, тому не можуть бути прийняті судом як доказ, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді переплачених процентів за кредитом задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 22, 525, 526, 530, 623, 625 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта»про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, інфляційних втрат та збитків задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» (ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_3 договірну пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2217,81 грн., суму інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виплати страхового відшкодування у розмірі 4738,14 грн. та сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 214,60 грн. Всього стягнути 7170,55 грн. (сім тисяч сто сімдесят грн. 55 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: