Рішення № 27734010, 28.11.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

28.11.2012

2/0514/2203/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бодарацької В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська»про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з товариством з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська». Позивач вказує, що з 09 квітня 2008 року по 14 квітня 2012 року він працював на зазначеному підприємстві. Останній час працював помічником начальника участку підготовчих робіт підземним з повним робочим днем. Загальний стаж роботи 29 років 09 місяців 21 день. За час роботи в товаристві з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська»періодичні медичні огляди проходив в строки, передбачені законодавством. Умови роботи помічника начальника участку підготовчих робіт -2 ТДВ шахта «Білозерська»відповідно з «Гігієнічною кваліфікацією праці…» № 528 від 27 грудня 2001 року відносяться по мікроклімату -3 клас, 2 ступінь, по пилу -3 клас 4 ступінь, по тяжкості -2 (допустимий) клас. З 12 січня по 08 серпня 2012 року позивач проходив курс лікування і йому було установлений діагноз у вигляді хронічного обструктивного захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна течія, легенева недостатність першого ступеня, захворювання професійне, про що свідчить акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 за № 11 від 20 серпня 2012 року. Вказане професійне захворювання також підтверджено довідкою обласного МСЕК від 02 жовтня 2012 року, якою позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюванням, безстроково. Професійне захворювання, на думку позивача, він отримав у зв'язку з тим, що відповідачем було порушено його право на безпечні умови праці: не забезпечене робоче місце належною технологією обезпилювання, передбаченого проектом комплексного обезпилювання шахти та окремих дільниць. З часів СРСР на шахті не проводився ремонт і зміна застарілого обладнання, вентиляція фактично не забезпечувала надходження повітря для підземних робітників. На шахті не проводились лікувально-оздоровчі, реабілітаційні заходи від шкідливого втручання на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища. У зв'язку з цим позивач вважає, що має право, передбачене ст. 237-1 КЗпП України, на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичних, моральних стражданнях внаслідок професійного захворювання. Позивач зазначає, що порушені його особисті немайнові права, як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з професійним захворюванням цілком порушена нормальна його життєдіяльність. Внаслідок отриманої хвороби він втратив здоров'я, постійно відчуває біль у грудях, напади задухи та кашлю, запаморочення, головний біль. Часто перебуває на лікуванні в різних лікувальних закладах, що призвело до втрати нормальних життєвих умов і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи ступень тяжкості своїх моральних страждань просить стягнути на його користь з відповідача, спричинену йому моральну шкоду, у розмірі 25000 грн.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ТДВ шахта "Білозерська" Бодарацька В.Н., що діє на підставі довіреності, позов не визнала. Просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 212 від 22 листопада 1995 р., яким затверджено "Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності", згідно якого обов'язок по встановленню факту заподіяння моральної шкоди працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, покладено на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). У довідці МСЕК відносно позивача була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30 %, але не міститься свідчень про те, яку моральну шкоду заподіяно і в якому розмірі. Вважає, що факт моральних страждань позивачем не доведено. На підставі наведеного просить відмовити в позові в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТДВ шахта «Білозерська»: ОСОБА_1 працював на даному підприємстві з 09 квітня 2008 року по 14 квітня 2012 року. У трудовій книжці вказано, що з 09 квітня 2008 року ОСОБА_1 було прийнято гірничим майстром підземно з повним робочим днем в шахті. 17 грудня 2011 року позивача було переведено на посаду помічника начальника дільниці підземно з повним робочим днем в шахті. 14 квітня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної ним посади згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я. Останньому була виплачена одноразова допомога, як пенсіонеру, згідно п. п. 12, 15 Галузевої угоди (а.с.28-30).

За час роботи на ТДВ шахта «Білозерська»ОСОБА_1 захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 № 11 від 20 серпня 2012 року: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна течія, легенева недостатність першого ступеня, захворювання професійне (а.с.7-8).

Крім того, зазначений діагноз підтверджується медичним висновком КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»№ 16751 1599 від 08 серпня 2012 року (а.с.11-13).

Те, що позивач працював в умовах, які зазначені в позові, підтверджується санітарно -гігієнічною характеристикою умов праці № 240/02.4 від 28 лютого 2012 року виданої санітарно -епідеміологічної станцією (а.с.9-10).

Відповідно до довідки з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 412097 позивачеві встановлено 30 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюванням, безстроково (а.с.30), що також находить своє відображення в довідці МСЕК серії 10 ААА № 128333 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги (а.с.30).

Позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування у різних медичних закладах з приводу професійного захворювання (а.с.14-23).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці»передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання П-4 № 11 від 20 серпня 2012 року, в якому встановлений факт роботи ОСОБА_1 у шкідливих підземних умовах на ТДВ Шахта «Білозерська», а також вина підприємства у шкоді, що була спричинена здоров'ю робітника. З акту розслідування хронічного професійного захворювання вбачається, що професійне захворювання виникло внаслідок: недосконалість технології знепилюючих заходів, неефективність заходів боротьби з пилом, недотримання та не виконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбаченого проектом комплексного знепилювання шахти та окремих ділянок. Не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних заходів від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього встановлено висновком МСЕК від 02 жовтня 2012 року, яким позивачу первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності пов'язана з профзахворюванням, безстроково. Позивач звернувся до суду з вимогою до зазначеного відповідача про відшкодування моральної шкоди за спричинене професійне захворювання, оскільки професійну травму він отримав на іншому підприємстві.

Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що у зв'язку з отриманим захворюванням ОСОБА_1 дійсно вимушений змінити звичайний образ життя - потребує постійного медичного лікування наслідків профзахворювання.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25 травня 2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до державного підприємства «Добропіллявугілля»відособлений підрозділ шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 13500 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 25000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що факт моральних страждань позивачем не доведений, не заслуговують на увагу, оскільки у п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Позовні вимоги про стягнення затрат на оплату правової допомоги, не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 84 ЦПК України: витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Тому, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 107,30 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська»про відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська», ЄДРПОУ 36028628, юридична адреса: Донецька область, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, р/р 26006000100633, МФО 394523,на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Добропілля Донецької області, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 25 грудня 1999 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 13500 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю шахта «Білозерська»судовий збір на користь держави в розмірі 107,30 гривень (сто сім гривень 30 коп.) на р/рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ДУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 28 листопада 2012 року власноручно в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В.Мамалуй

28.11.2012