Ухвала суду № 27733129, 28.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5488/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченка І.М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»(надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (надалі -відповідач або апелянт) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000040700.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АДМ УКРАЇНА»з питань достовірності нарахування і сплати податку на додану вартість за 2009-2011 роки, за результатами якої складено Акт № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 648 929,86 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за червень 2010 року -174 810,54 грн., липень 2010 року -192 407,68 грн., серпень 2010 року -10 413,86 грн., вересень 2010 року -49 001,85 грн., жовтень 2010 року -178 918,61 грн., листопад 2010 року -43 377,32 грн.; п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 648 929,86 грн., яка підлягає зменшенню, а саме: за липень 2010 року -174 810,54 грн., серпень 2010 року -192 407,68 грн., вересень 2010 року -10 413,86 грн., жовтень 2010 року -49 001,85 грн., листопад 2010 року -178 918,61 грн., грудень 2010 року -43 377,32 грн.

На підставі Акта перевірки № 1191/4040/7/33546533 від 27 грудня 2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення за формою «В1»№ 0000040700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 648 929,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (Покупець) та ПП «АСТРА БП»(Продавець) було укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу № 4425 від 18.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4434 від 21.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4452 від 30.06.2010 р., договір купівлі-продажу № 4463 від 04.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4473 від 13.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4483 від 16.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4488 від 24.07.2010 р., договір купівлі-продажу № 4503 від 27.08.2010 р.

В матеріалах справи містяться докази, що договори були виконані відповідно до умов договорів та згідно п.201.10. ст.201 ПК України позивачу видані накладні платником податку контрагентом, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та вони і стали підставою для нарахування сум податку, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт оплати за вказані послуги підтверджується копіями банківської виписки по рахунку позивача.

Наведене кореспондується з нормами податкового Кодексу. Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія судів ретельно дослідила докази, які містяться у матеріалах справи і дійшла до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і зробив висновок, якій відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мав спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мав право видавати податкові накладні, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ, яке долучено до матеріалів справи.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства.

Крім того, з метою переробки закупленого соняшника, позивачем було укладено з ЗАТ «ІМЕЗ»договори на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах від 08.09.2009 року № С-43 та від 25.08.2010 року № С-50.

Отже, факт приймання соняшника, поставленого контрагентом ПП «АСТРА БП»підтверджується, наявними в матеріалах справи, складськими квитанціями (разом з розшифровкою вантажів, прийнятих на зберігання відповідно до кожної складської квитанції), виписаними ЗАТ «ІМЕЗ»у відповідності до вимог законодавства.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім цього, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До того ж, відповідач не вправі встановлювати правові наслідки визнання правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину між позивачем та контрагентом недійсним, а реальність здійснених господарських операцій між суб'єктами підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 18.07.2012 р., та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.