Ухвала суду № 27733005, 20.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12855/11/0170/10

20.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО"- Куциков Микола Борисович,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 03.04.2012 у справі № 2а-12855/11/0170/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" (вул. Самокіша, 30, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.08.2011 №0008492301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»донарахований податок на додану вартість в сумі 226852 грн. та застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 1 гривня.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 08.08.2011 №0008502301, яким у податковій декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" з ПДВ за квітень 2011 року зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 69082 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 29,55 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 та прийняти нове рішення.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 20.11.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи, що згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з12.07.2011 протягом 5 робочих днів на підставі наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»від 11.07.2011 № 2362 та ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Чанг.КО" з питань перевірки взаємовідносин з ПП "Каднос" за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 9104/23-4/37111753 від 21.07.2011 (том 1 а.с. 17-29).

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим були прийняти податкові повідомлення-рішення від 08.08.2011 №0008492301 та № 0008502301, якими ТОВ "Чанг.КО" донарахований податок на додану вартість в сумі 226852грн. та застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 1грн., у податковій декларації ТОВ «Чанг.КО»з ПДВ за квітень 2011 року зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 69082грн. (том 1 а.с. 15-16).

Як вбачається з акту перевірки, на думку податкового органу, позивачем порушено п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні в квітні 2011 року податкового кредиту в сумі 295934 грн., в результаті чого зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на суму 69082 грн. ПДВ та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 226852 грн.

Підставою для такого висновку відповідача, як вбачається з акту перевірки, послугувала інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Облік податків та платежів», АІС «Реєстр платників податків», «Програма автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також матеріали відповідей на запити про проведення зустрічної звірки, відповідно до яких відповідачем зроблений висновок, що ПП «Каднос»в квітні 2011 року сформовано податковий кредит в сумі 1667319,08грн. по податковим накладним постачальника ПП «Український центр екології»на підставі нікчемного правочину, то згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, в квітні 2011 року встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ПП «Український центр екології»(0грн.) і податковим кредитом ПП «Каднос»у сумі 1667319,08грн., а оскільки і в ході проведення перевірки ПП «Каднос»встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, вирбничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, то це свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, в ході проведення перевірки ПП "Каднос" встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів, а отже вдсутняфінансова-господарська діяльність.

У зв'язку з чим, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки зазначила, що ПП «Каднос»безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж дизпалива, які він фактично не здійснював на адресу контрагентів -покупців за квітень 2011 року, а саме - ТОВ «Чанг.КО»на суму ПДВ 295934,03грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2011 ТОВ «Чанг.КО»надало до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій відобразило податкове зобов'язання в розмірі -774865 грн., податковий кредит в розмірі 710129 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 64736 гривень, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного 9податкового) періоду в розмірі 133818грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду -у сумі 69082 грн. (том 1 а.с. 201-202).

При цьому, згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ), до податкового кредиту позивача звітного періоду -квітень 2011 року була включена сума ПДВ 295934,03грн. по взаємовідносинам з контрагентом - ПП «Каднос»(том 1 а.с. 206-207).

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2011 між ТОВ «Чанг.КО»(Покупець) та ПП «Каднос»(Постачальник) був укладений договір поставки товарів № 3, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати нафтопродукти у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти нафтопродукти та сплатити за них вартість, встановлену договором (п. 1.1 Договору) (том 1 а.с. 38-40).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено отримання позивачем товарів від ПП «Каднос»; а також оплата поставленого товару і подальше його використання.

Проведеною по справі судово-економічною експертизою також встановлено, що відповідно до вищезазначеного договору № 3 у квітні 2011 року ТОВ «Чанг.КО»отримало від ПП «Каднос»дизельне паливо у кількості 205225 л вартістю 1775604,20 грн., у т.ч. ПДВ 295934,03грн., що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та прибутковими накладними.

Експертом було встановлено, що 05.01.2011 ТОВ «Чанг.КО»найняло перевізника ТОВ «Південна транспортна компанія»на підставі договору про надання транспортних послуг № 0501ТР від 05.01.2011.

За період з 04 по 28 квітня 2011р. ТОВ «Південна транспортна компанія»транспортувало дизельне паливо обсягом 205225л від місця, вказаного ПП «Каднос»(Сімферопольський район) до місць зберігання вказаних ТОВ «Чанг.КО»(м. Сімферополь та м. Бахчисарай), що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Отримання ТОВ «Чанг.КО»дизельного палива обсягом 205225л від ПП «Каднос»додатково підтверджується прибутковими накладними.

Отримане від ПП «Каднос»дизельне паливо обсягом 205225л було розміщено ТОВ «Чанг.КО»на відповідальне зберігання, що підтверджено актами прийому палива на відповідальне зберігання, у т.ч. 175225л дизельного палива здано на зберігання ТОВ «Блек Голд ЛТД», 30000л дизельного палива здано на зберігання ТОВ «Нафта-Континент».

Крім того, як свідчать матеріали справи та було встановлено експертом, у квітні-травні 2011 року ТОВ «Чанг.КО»перерахувало ПП «Каднос»1775604.20грн. в рахунок сплати вартості дизельного палива, що підтверджується виписками банку.

Сплата грошових коштів ПП «Каднос»у розмірі 1 775 604,20грн. з ПДВ у повному обсязі відображена у відомостях аналітичного обліку ТОВ «Чанг.КО»за дебетом рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»в кореспонденції з кредитом рахунку № 311 «Поточні рахунки в національній валюті»за період квітень-травень 2011р.

У зв'язку з цим, експерт дійшов висновку, що первинними документами бухгалтерського обліку (прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку) у повному обсязі в сумі 1775604,20грн. з ПДВ підтверджується виконання у квітні-травні 2011р. угоди, укладеної ТОВ «Чанг.КО»з ПП «Каднос»щодо придбання дизельного палива обсягом 205225л.

Отже, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Каднос».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Більш того, будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 відповідачем не вказано ні в запереченнях на позов, ні в апеляційній скарзі.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Облік податків та платежів», АІС «Реєстр платників податків», «Програма автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також матеріали відповідей на запити про проведення зустрічної звірки, зокрема, акту перевірки Феодосійської МДПІ про проведення перевірки ПП «Каднос»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень 2011 року вих. № 1380/23-4/31817548 від 21.07.2011, а також довідки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02.06.2011 № 1711/15-210/36627363 про проведення аналізу господарських відносин ПП «Український центр екології»із контрагентами за квітень 2011 року, вони є неспроможними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, та на розбіжність між податковими зобов'язаннями ПП «Український центр екології»(0грн.) і податковим кредитом ПП «Каднос»(тобто попереднім ланцюгом постачань), як на підставу неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП "Каднос", є неспроможним з огляду на таке.

Розбіжність між податковими зобов'язаннями ПП «Український центр екології»(0грн.) і податковим кредитом ПП «Каднос»у даній справі також не має правового значення, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Це узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України".

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту. При цьому вищенаведеним підтверджується, що позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарських операцій з отримання робіт.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2011 №0008492301 та № 0008502301.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2012 у справі № 2а-12855/11/0170/10 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська