Рішення № 27730256, 21.11.2012, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/0512/2131/2012

Справа № 0512/7561/2012

Головуючий у справі: Челюбєєв Є.В.

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

головуючого -судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі - Федоровій В.Г.,

з участю

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Колосова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Дзержинськвугілля" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 23 березня 2006 року він знаходиться у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», зокрема з ВП «Шахтою «Торецька». При проходженні медичного огляду 05.06.2012 року у нього було вперше виявлено захворювання: хронічний бронхіт 2 в фазі стихаючого загострення, прикореневий та нижньодольовий пневмосклероз, захворювання професійне. Згідно з актом розслідування хронічного професійного відповідною комісією було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання та його пов'язано з умовами виробництва на підприємстві відповідача. Цим же актом підтверджено й вину відповідача, що виражається в незабезпеченні його засобами індивідуального захисту. Згідно висновку МСЕК від 21.08.2012 року була встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 25%, первинно та безстроково.

У зв'язку з отриманням професійного захворювання він відчуває моральні страждання, фізичний біль, який призвів до втрати звичайних для нього життєвих зв'язків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. Пошкодженням здоров'я йому заподіяно моральні страждання, на відшкодування яких він просить стягнути 100 000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити заявлені вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, позов не визнав, оскільки вважає, що позивач не обґрунтував та не довів свої вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач знаходився в трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта «Торецька». Однак був звільнений з займаної посади в зв'язку з невідповідністю виконуючій роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню виконання даній роботі.

Медичним висновком Центральної лікарсько - експертної комісії № 2089 від 20.06.2012 року у ОСОБА_2 встановлене професійне захворювання: хронічний бронхіт II в фазі стихаючого загострення, прикореневий та нижньодольовий пневмосклероз, ЛН І ст. (а.с. ).

Висновком МСЕК від 21.08.2012 року (а.с. ) позивачу вперше та безстроково було встановлено 25% втрати працездатності від професійного захворювання.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначене випливає з рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 6 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці»(в редакції Закону України від 21 листопада 2002 року № 229-IV) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому, як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров'я були неможливими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання -хронічний бронхіт. Позивач постійно знаходиться на лікуванні, йому встановлена стійка втрата працездатності безстроково, він був звільнений за станом здоров'я, відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров'я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошової компенсації суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, з врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 50 000 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дзержинськвугілля" на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) гр.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»в доход держави судовий збір у сумі 500 (п'ятсот) гр. (на розрахунковий рахунок 31211206700029, отримувач УДКСУ у м. Дзержинську, код 22030001, ЄДРПОУ 37522165, банк ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016).

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на його апеляційне оскарження.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: