Ухвала суду № 27728725, 21.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10249/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

при секретарі - Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова лізингова компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд -

В С Т А Н О В И В

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Українська фінансова лізингова компанія» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (далі -відповідач, апелянт або ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003062250 від 20.07.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, обґрунтував своє рішення на недоведених обставинах, що призвело неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі ст. 77 ПК України було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 10.07.2012 р. № 205/1-22-40-21654119, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України; вимог наказу ДПА України від 16.01.2008 № 28 "Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів", п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України; вимог наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114 "Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства",; п. 1.2, п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, абз. "а" п. 17.2 ст. 17 та абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача, викладені Акті перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем було занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. у сумі 62 940,00 грн., у т.ч. за ІV квартал 2010 р. у сумі 21 550,00 грн., за І квартал 2011 р. у сумі 11 950,00 грн., за II квартал 2011 р. у сумі 29 440,00 грн., за II-III квартали 2011 р. у сумі 29 440,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 р. у сумі 29 440,0 грн.; завищено залишк від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) Декларації у сумі 52 400,00 грн. за грудень 2011 р., в т.ч. за листопад 2010 р. на суму 6 960,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 10 280,00 грн., за січень 2011 р. на суму 9 560,00 грн., за квітень 2011 р. на суму 9 500,00 грн., за червень 2011 р. на суму 16 100,00 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 86 886,00 грн., у т.ч. за 3 квартали 2010 р. у розмірі 11 456,00 грн., за 2010 р. у розмірі 30 723,00 грн., за І квартал 2011 р. у розмірі 18 678,00 грн., за 2 квартал 2011 р. у розмірі 18 108,00 грн., за 2-3 квартали 2011 р. у розмірі 31 863,00 грн., за 2-4 квартали 2011 р. у розмірі 37 485,00 грн.; неподано до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за 3 квартали 2010 р., 2010 р., 1 квартал 2011 р. та додатку ПН (розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України) до декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 р., 2-3 квартали 2011 р. та 2-4 квартали 2011 р.; занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 748,14 грн.

На підставі Акта від 10.07.2012 р. № 205/1-22-40-21654119 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003062250, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 86 886,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7 681,75 грн., всього на суму 94 567,75 грн.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Спірні правовідносини врегульовано нормами ПК України; Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОАО "Промагролизинг" (Республика Беларусь) (далі -Лізингодавець) та позивачем (далі -Лізингоодержувач) було укладено Договір міжнародного лізингу № UA-004/10 від 06.07.2010 р., відповідно до якого Лізингодавець на підставі заявки Лізингоодержувача зобов'язаний був придбати у власність у ОАО "МАЗ" (Республика Беларусь) (далі -Продавець), якого вибрав Лізингоодержувач, вказане Лізингоодержувачем майно, найменування та кількість якого зазначена у Додатку № 1 до даного Договору, та передати Лізингоодержувачу зазначене майно, а Лізингоодержувач зобов'язаний був прийняти зазначене майно у власність та користування на строк лізингу, зазначений у пп. 4.2 п. 4 даного Договору, та здійснювати лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток № 4 до даного Договору).

Згідно пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Пунктом 160.1 ст. 160 ПК України передбачено, що проценти, що виплачуються резидентом України на користь нерезидента є доходом з джерелом походження з України, який обкладається податком на прибуток в порядку та за ставками, визначеними цією статтею, якщо інше не передбачено положенням діючих міжнародних договорів України, укладених з країнами резиденції осіб, яким виплачуються такі доходи.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993 р. термін "відсотки" означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів та доход від облігацій або боргових зобов'язань, включаючи премії і винагороди, що виплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оподатковуються не проценти (до яких дійсно відносяться лізингові платежі без компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), а відсотки, які відповідно до Угоди є доходом від боргових вимог та до лізингових операцій не відносяться. При цьому, лізингові платежі позивача за Договором міжнародного лізингу № UA-004/10 від 06.07.2010 р. не є відсотками. Являючись не відсотками, а процентами, частина лізингового платежу, що являє собою плату за користування об'єктом лізингу відповідно до Договору, підлягає оподаткуванню за загальним правилом Угоди - а саме в Республіці Білорусь, і положення статті 11 Угоди до цього виду доходів застосовуватись не може.

Частиною 1 ст. 11 Угоди передбачено, що відсотки, що виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Це правило є основним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Угоди відсотки можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави; але якщо одержувач фактично має право на відсотки, податок, що справляється, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми відсотків. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

З матеріалів справи вбачається, що нерезидент - ОАО "Промагролизинг" (Республика Беларусь) не має постійного представництва в Україні та не провадить свою діяльність через нього (ні в частині співробітництва з позивачем, ні в будь-якій іншій сфері), оподаткування всіх доходів, отриманих від співробітництва з позивачем, має здійснюватись на території Республіки Білорусь.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що позивачем при сплаті сум на користь нерезидента не було допущено порушень податкового законодавства, а прийняте відповідачем ППР № 0003062250 не ґрунтується ні на законі, ні на обставинах справи.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 05.09.2012 р., та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.