Ухвала суду № 27727531, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року м. Київ К/9991/46136/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2011 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року

у справі № 2а-9795/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декоста»(далі -позивач, ТОВ «Декоста») звернулось у липні 2010 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Сімферополі АРК), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0022162301 від 27.07.2010 року про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 584 548,00 гривень основного платежу та 217 738,20 гривень штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення № 0022152301/0 від 27.07.2010 року з податку на додану вартість у сумі 289 820,00 гривень основного платежу та 140 124,50 гривні штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК № 0022152301/0 від 27.07.2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 289 820,00 гривень основного платежу та 140 124,50 гривні штрафних санкцій; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК № 0022162301 від 27.07.2010 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 584 548,00 гривень основного платежу та 217 738,20 гривень штрафних санкцій.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Позивач своїх письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що посадовими особами відповідача була здійснена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Декоста» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки був складений акт перевірки № 9731/23-7/83077206 від 15.07.2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Декоста»пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість на суму 47 855,00 гривень, а також вимог пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за період з 2009 року по 1 квартал 2010 року на загальну суму 93 920,00 гривень.

На підставі встановлених порушень ДПІ в м. Сімферополі АРК було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022162301/0 від 27.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 802 286,20 гривень, у тому числі за основним платежем 584 548,00 гривень, за штрафними санкціями 217 738,00 гривень та податкове рішення № 0022152301/0 від 27.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 429 944,50 гривні, у тому числі за основним платежем 289 820,00 гривень та за штрафними санкціями 140 124,50 гривні.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом зафіксовано, що в період часу, який перевірявся, до складу валових витрат позивачем були віднесені витрати, які не підтверджені документами, обов'язок ведення і збереження яких передбачений правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 93 920,00 гривень, у т.ч. за 1 півріччя 2009 року на суму 5267,00 гривень, за 9 місяців 2009 року на суму 8013,00 гривень, за 2009 рік на суму 21 429,00 гривень за 1 квартал 2010 року на суму 72 491,00 гривня.

Згідно акту перевірки, такий висновок обґрунтований тим, що посадовими особами ТОВ «Декоста»до перевірки, крім актів здачі-прийому робіт (надання послуг), не були надані документи: письмовий звіт про надання послуг, який має свідчити про те, що виконавець (Фірма «Капітель-Плюс», СПП «Строитель-Плюс»та КП «Альянс») у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результати, які замовник ТОВ «Декоста»може використати в діяльності, яка направлена на отримання доходу. Також, до перевірки не надавались інші первинні документи, які свідчили би про факт виконання робот Фірмою «Капітель-Плюс», КП «Альянс»та СПП «Строитель-Плюс» і підтверджували зв'язок цих витрат з господарською діяльністю ТОВ «Декоста». Відтак, дані витрати призвели до збитковості підприємства, що не відповідає дійсності.

Крім того, зазначеним Актом встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2010 року на суму 47 855,00 гривень. Вказаний висновок зроблений на підставі виявлених порушень в оформленні податкових накладних (не відображено, яку саме роботу, послугу оказували постачальники, у якому обсязі виконувались послуги, прізвища, ім'я по батькові робітників, які оказували послугу від постачальників та згідно чого склалась сума оплати, конкретно в обсягах яких наданих послуг).

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

У період, що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Касатором в касаційній скарзі не враховано, що документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Як зазначено в акті перевірки, нежитлові приміщення загальною площею 429,0 кв.м. на 1 поверсі 5-поверхового житлового будинку за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 9 / вул. Набережна, 91, в яких розміщений вбудований магазин, придбані ТОВ «Декоста» у ЗАТ «М'ясокомбінат «Сімферопольський» за договором купівлі-продажу.

Відповідно до копії Договору підряду № 948 від 01.03.2010 року між ТОВ «Декоста» (Замовник) та КП «Альянс» (Підрядник). Предметом договору є проведення ремонту системи вентиляції в магазині «Яблуко» за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 9/91. Договірна вартість ремонтних робіт визначена в сумі 177 940,00 гривень (п. 3.1 Договору).

На виконання Договору підряду Підрядником виконані роботи з ремонту системи вентиляції в магазині «Яблуко» за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 9/91, на загальну суму 177 940,00 гривень (в т.ч. ПДВ 29 656,67 гривень), що підтверджено Актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 року (типова форма № КБ-2в, а.с. 42 - 43) і Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 року (типова форма № КБ-3, а.с. 42). Оплата Підряднику за виконані ремонтні роботи здійснена готівкою в період з 08.04.2010 року по 11.05.2010 року, що підтверджується фіскальними чеками КП «Альянс» на загальну суму 177 940,00 гривень, в т.ч. ПДВ 29 656,67 гривень. Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 року, підтверджує передачу результатів виконаних робіт Замовнику, містить всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документа, датований 31.03.2010 року, тому він є документальним підтвердженням права ТОВ «Декоста» на валові витрати по ремонтних роботах у сумі 148 283,33 гривні (177 940,00 -29 656,67) в 1-му кварталі 2010 року.

В матеріалах справи також є копія Договору оренди приміщення від 01.01.2007 року між СПП «Строитель-Плюс» (Орендодавець) та ТОВ «Декоста» (Орендар). Предметом договору є строкове платне користування (оренда) приміщень загальною площею 310,66 кв.м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Глінки / Ж. Дерюгіної, 57-в/2-а. Пунктом 2.1 Договору передбачена мета оренди використання приміщень в господарській діяльності для розміщення офісу. Пунктом 7.1 Договору на Орендаря покладено обов'язок нести всі витрати з експлуатації об'єкта оренди. Додатковою угодою від 01.01.2009 року щомісячний розмір орендної плати встановлено в сумі 10 981,83 гривня.

Виконання зазначеного Договору оренди в період з квітня 2009 року по березень 2010 року (період перевірки ДПІ) підтверджено Актами здачі-приймання робіт на загальну суму 145 775,66 гривень, в т.ч. ПДВ 24 295,94 гривень (а.с. 59 - 95), якими підтверджено надання Орендодавцем Орендареві послуг оренди приміщень та комунальних послуг (енерго-, водо- і газопостачання). Оплата Орендодавцю за надані послуги здійснювалася безготівковим перерахуванням, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «Декоста» на загальну суму 145 294,47 гривні. Акти здачі-приймання робіт за період з квітня 2009 року по березень 2010 року підтверджують надання Орендареві послуг оренди, містять всі необхідні еквізити первинних бухгалтерських документів, тому вони є документальним підтвердженням права ТОВ «Декоста» на валові витрати по послугах оренди в сумі 121 479,72 гривень (145 775,66 24 295,94) за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

В матеріалах справи (а.с. 96) також є копія Договору № 21/373 від 01.01.2010 року між ТОВ «Декоста» (Замовник) та Фірмою «Капітель-Плюс» (Виконавець).

При цьому, судом першої інстанції безперечно встановлено, що надання Виконавцем послуг за вказаним договором за березень 2010 року підтверджено двостороннім Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ДК-0000002 від 31.03.2010 року (а.с. 98) на загальну суму 127 100,00 гривень, в т.ч. ПДВ 21 183,33 гривні. Оплата Виконавцю за послуги, надані в березні 2010 року, здійснена готівкою в період з 08.04.2010 року по 26.04.2010 року, що підтверджується фіскальними чеками Фірми «Капітель-Плюс» на загальну суму 127 100,00 гривень. Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень 2010 року, підтверджується надання послуг Замовнику, датований 31.03.2010 року, тому він є документальним підтвердженням права ТОВ «Декоста» на валові витрати по наданим послугам в сумі 105 916,67 грн. (127 100,00 -21 183,33) в 1-му кварталі 2010 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з с висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача в акті перевірки про завищення валових витрат на суму 375 682,00 гривні і заниження податку на прибуток на суму 93 920,50 гривень, викладені в Акті документальної перевірки ДПІ від 15.07.2010 року, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Декоста» та спростовуються належними письмовими доказами у справі.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який, як зазначалося вище, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень.

Пунктом 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень пп. 7.2.1 . п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Матеріали справи переконливо свідчать про те, що на момент подання позову, КП «Альянс», СПП «Строитель-Плюс» і Фірма «Капітель-Плюс» є зареєстрованими платниками ПДВ, мають право на виписку податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податкові накладні оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити, виписані зареєстрованими платниками ПДВ, відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку, а відтак є підставою для включення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 75 135,94 гривень, в тому числі: по КП «Альянс» 29 656,67 гривень, по СПП «Строитель-Плюс» 24 295,94 гривень, по Фірмі «Капітель-Плюс» 21 183,33 гривні.

Колегія суддів касаційної інстанції, дослідивши зазначені податкові накладні, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушень щодо їх форми та порядку заповнення.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили, що висновки ДПІ в м. Сімферополі АРК про донарахування ТОВ «Декоста»ПДВ в сумі 47 855,00 гривень, викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Декоста»№ 9731/23-7/33077206 від 15.07.2010 року з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, не підтверджуються документами первинного податкового обліку ТОВ «Декоста».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що по справі була проведена судова економічна експертиза, до матеріалів справи долучено висновок експерта №125/10 від 19.07.2011 року (а.с. 124-137), на вирішення судової економічної експертизи поставлені запитання чи підтверджуються документами первинного та податкового обліку ТОВ «Декоста» висновки ДПІ в м. Сімферополі АРК, викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Декоста» № 9731/2307/33077206 від 15.07.2010 року з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, про донарахування ТОВ «Декоста» податку на прибуток в сумі 584 548,00 гривень та чи підтверджуються документами первинного та податкового обліку ТОВ «Декоста» висновки ДПІ в м. Сімферополі АРК, викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Декоста» № 9731/2307/33077206 від 15.07.2010 року з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, про донарахування ТОВ «Декоста» ПДВ в сумі 289 820,00 гривень.

Відповідно до висновку експерта № 125/10 від 19.07.2011 року наданими документами бухгалтерського та податкового обліку висновки про завищення валових витрат на суму 375 682,00 гривні, заниження податку на прибуток на суму 93 920,50 гривень та про донарахування ТОВ «Декоста» ПДВ в сумі 47 855,00 гривень, викладені в акті планової виїзної перевірки ТОВ «Декоста» № 9731/23-7/33077206 від 15.07.2010 року з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року не підтверджуються.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій підтверджуються також і висновком експерта № 171/10 від 27.04.2011 року.

Також, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що актом перевірки встановлено загальне завищення валових витрат в сумі 375 682,00 гривень (121 481 + 105 917 + 148 284), заниження податку на прибуток обчислено в сумі 93 920,50 гривень (375 682 х 25%). В той час, в податковому повідомленні-рішенні № 0022162301/0 від 27.07.2010 року вказана сума основного платежу 584 548,00 гривень. Отже, в повідомленні-рішенні № 0022162301/0 від 27.07.2010 року нараховані податкові зобов'язання, розмір яких не ґрунтується на виводах відповідного акту перевірки.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що завищення податкового кредиту перевіркою обчислено в розмірі 75 392,00 гривні, в той час, арифметична сума ПДВ від вартості робіт (послуг) цих постачальників становить 75 135,94 гривень (29 656,67 + 24 295,94 + 21 183,33).

Також, перевіркою обчислена загальна сума заниження ПДВ у розмірі 47 855,00 гривень, проте цією ж перевіркою встановлено завищення податкового кредиту у сумі 75 392,00 гривні та залишок від'ємного значення за останній місяць, що передує періоду перевірки 33 982,00 гривні, відтак загальна сума заниження ПДВ має бути встановлено у розмірі 41 410,00 гривень.

В податковому повідомленні-рішенні № 0022152301/0 від 27.07.2010 року вказана сума основного платежу 289 820,00 гривень, в той час як актом перевірки встановлено заниження чистої суми податкового зобов'язання на 47 855,00 гривень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції про те, що в повідомленні-рішенні № 0022152301/0 від 27.07.2010 року також нараховані податкові зобов'язання, розмір яких не ґрунтується на виводах відповідного акту перевірки.

З урахуванням того, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

За таких обставин, податковий орган не має повноважень на встановлення в податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання, яке попереднє не було встановлено актом перевірки, на підставі якої прийнято вказане податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки № 9731/23-7/83077206 від 15.07.2010 року про не підтвердження витрат позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та формування податкового кредиту не підтвердженого податковими накладними, є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року у справі № 2а-9795/10/7/0170 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько