Рішення № 27723760, 20.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р.Справа № 5023/4739/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Яризько В.О.

розглянувши справу

за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Ізюм, в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні, м. Ізюм Харківської області, до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм Харківської області, простягнення 11997,03 грн. та розірвання договору оренди

за участю представників:

прокурора - Хряк О.О. (посв.)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до відповідача, фізичної особи підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд :

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди приміщення від 15.04.2008р. в сумі 11997,03 грн., в т.ч. заборгованість по орендній платі - 7277,46 грн., заборгованість по витратам на комунальні послуги - 3740,13 грн., пеня - 979,44 грн.;

- розірвати договір оренди приміщення від 15.04.2008р. та додаткову угоду від 05.05.2011р., укладені між позивачем та відповідачем.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи були повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від позивача через канцелярію суду 16.11.2012 р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги, заявлені прокурором, позивач просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи були повідомлювався ухвалою суду.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу суду від 19.10.2012р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 06.11.2012 р. о 10:30 год.

У судове засідання 06.11.2012р. відповідач не з'явився, через канцелярію суду 05.11.2012 р. надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки, оскільки він буде перебувати за межами України. В клопотанні також зазначено, що документи щодо незгоди з позовом будуть надані.

Ухвалою суду від 06.11.2012 р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2012 р. у зв'язку з неявкою відповідача та враховуючи його клопотання.

Ухвала суду від 06.11.2012р. була направлена на адресу відповідача, по якій він зареєстрований та яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак ухвала суду була повернута поштою за закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, однак відповідач своїми процесуальними правами не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача в дане судове засідання не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Суд зазначає, що прокурором в позовній заяві заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника. Ухвалами суду від 19.10.2012р., 06.11.2012р. судом запропоновано прокурору надати обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Прокурором не надано обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не подані належні і допустимі докази, що підтверджували такі обставини.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову прокурор не обґрунтував та не надав жодного документи на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того предметом спору є стягнення грошових коштів у сумі 11997,03 грн., однак відповідач просить накласти арешт на майно боржника, при цьому не надав доказів відсутності у боржника грошових коштів.

Суд зазначає, що прокурором не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову та відмовляє в задоволенні клопотання прокурора.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

15.04.2008 р. між Ізюмською центральною міською лікарнею (позивач, орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (відповідач, орендар) укладено договір оренди приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення на 1 поверсі в акушерсько - гінекологічному відділенні, загальною площею 18,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом здачі-приймання.

Факт передачі приміщення відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 05.05.2011р., підписаним обома сторонами договору.

Додатковою угодою до договору від 05.05.2012 продовжений термін дії договору з 15.03.2011 р. по 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 5.1 розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 18 % ринкової вартості нежитлового приміщення, визначеної шляхом незалежної оцінки і становить 420 грн. на місяць.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням індексу інфляції не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним, а пунктом 5.4 встановлено, що орендар зобов'язаний оплачувати комунальні послуги (опалення, електропостачання та ін.).

У відповідності до п. 7.1 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку прострочення орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5 % від місячної оренди об'єкту за кожен день прострочення.

В порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим за період з грудня 2011р. по вересень 2012 виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 7277,46 грн., по комунальним платежам - 3740,13 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а відповідно до ч.5 цієї статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість з орендної плати не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди 15.04.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача 7277,46 грн. заборгованості з орендної плати та 3740,13 грн. заборгованості по комунальним платежам на користь позивача належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того прокурор просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 979,44 грн.

З розрахунку пені вбачається, що пеня позивачем нарахована за період з 15.01.2012р. по 09.10.2012р., виходячи з розмірі 0,5 % в день на суму недоїмки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При укладенні договору оренди сторони в пункті 9.1. передбачили, що за прострочення оплати орендних платежів нараховується пеня в розмірі 0,5 % від вартості місячної оренди за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

З аналізу зазначеного положення витікає, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не розповсюджується на податки та обов'язкові платежі та збори, якими не є орендна плата, при цьому дія закону в частині відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розповсюджується на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів, тобто розповсюджується на спірні правовідносини.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України в постановах № 25/187 від 24.10.2011 р., № 5002-2/5109-2010 від 07.11.2011 р.

Судом зроблений перерахунок пені з урахуванням періодів нарахувань та сум, на які нараховується пеня, що визначені позивачем, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, згідно з яким до стягнення підлягає пеня в розмірі 80,95 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 80,95 грн. підлягають задоволенню, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 898,49 грн. суд відмовляє.

Прокурор просить розірвати договір оренди від 15.04.2008р. та додаткову угоду від 05.05.2011р.

Згідно з частинами 1, 3 ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи, що відповідач не сплачує орендну плату в строк більше ніж три місяці, а також не відшкодовує експлуатаційні витрати, що є суттєвим порушенням умов Договору, суд вважає вимоги прокурора про розірвання договору оренди та додаткової угоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Ізюмської центральної міської лікарні Ізюмської міської ради (64309 Харківська область, м. Ізюм, пров. Залікарняний, 2, р/р 35417001002523 в АК ПІБ м. Ізюм МФО 851011, код 02003304) заборгованість по орендній платі в сумі 7277,46 грн., заборгованість по комунальним послугам у сумі 3740,13 грн., пеню в сумі 80,95 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 898,49 грн. відмовити.

Розірвати договір оренди приміщення від 15.04.2008р. та додаткову угоду від 05.05.2011р., укладені між Ізюмською центральною міською лікарнею Ізюмської міської ради (64309 Харківська область, м. Ізюм, пров. Залікарняний, 2, код 02003304) та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 2682,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Яризько В.О.