Рішення № 27723441, 26.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 5023/4085/12

вх. номер 4085/12

Суддя Господарського суду Харківської області Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Криціної Н.Г. службове посвідчення №006801 від 28.09.12 р.;

позивача - Педченко А.П. довіреність №01-11/66 від 02.02.2012 р.;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Калашнік З.Г. директор;

3-ї особи - не з'явився;

розглянувши матеріали справи за позовом: Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області

до 1) Печенізької районної державної адміністрації с. Печеніги,

2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Віроніка", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Печенізької районної державної адміністрації с. Печеніги, 2) ПСП "Вероніка", м. Харків, в якій просить скасувати розпорядження Печенізької районної адміністрації від 19.08.2003 р. за №285 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ПСП "Віроніка". Також прокурор просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,5 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений Печенізькою райдержадміністрацією з ПСП "Віроніка" 16.10.2003, скасувавши запис про його державну реєстрації за №23 від 04.11.2003.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року клопотання 2-го відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи - задоволено. Строк розгляду справи продовжено до 26 листопада 2012 року. Розгляд справи відкладено на "26" листопада 2012 р. о 11:00.

Присутній представник прокуратури у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні пояснив, що залишає вирішення позову на розсуд суду за наявними в справі матеріалами. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 26 листопада 2012 року документи згідно супровідного листа за вх.№19622, які були долучені судом до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області заперечення на позовну заяву, в якій повідомив, що проти позову заперечує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити за відсутності представника Печенізької районної державної адміністрації Харківської області.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Присутній представник 2-го відповідача у судовому засіданні підтримав заяви надані через канцелярію господарського суду 16 листопада 2012 року відзив на позовну заяву за вх.№4041, в якому зокрема зазначає проте, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки строк на подання позову починається з 19.08.2003 року (дата розпорядження 19.08.2003 р. за №285 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ПСП "Вероніка") і ніяких причин для його поновлення прокурором не зазначено, що автоматично є підставою для відмови у позові. Також відповідач зазначив проте, позивачем не доведений факт вилучення земель лісогосподарського призначення з постійного користування ДП "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" та не доведено порушень 2-им відповідачем лісового законодавства. Крім того, відповідачем надані пояснення по суті позовних вимог за вх.№19499, та виступ у судовому засіданні за вх.№19497, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що 1-й відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача господарським судом встановлено наступне.

Розпорядженням Печенізької райдержадміністрації №1250 ПСП "Віроніка" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель лісового фонду та земель запасу для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку загальною площею 1,5 га на території Печенізької селищної ради.

Приписами ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

ПСП "Віроніка" (2-й відповідач) виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5 га із земель для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку, у подальшому цей проект був затверджений Розпорядженням від 19.08.2003 року № 285.

16 жовтня 2003 року між Печенізькою селищною радою та ПСП "Віроніка" був укладений договір оренди від 16.10.2003 року на земельну ділянку 1,5 га, яка знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району зі строком дії на 50 років. Відповідно умов договору зазначена земельна ділянка передана в оренду з метою несільськогосподарського використання для рекреаційного використання.

Відповідно до ст. 50 Земельного Кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно ст. 51 Земельного Кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Згідно ст. ст. 50, 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення віднесені землі, які використовуються для організації відпочинку населення, у тому числі для розміщення будинків відпочинку, суд вважає, що в результаті укладення спірного договору не було вилучено зазначену ділянку з земель лісового фонду.

Відповідно до положень ст. 57 Земельного Кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

ПСП "Віроніка" було створено внутрішній підрозділ, який займається лісогосподарською діяльністю. При поданні на затвердження проекту відведення земельної ділянки рекреаційного призначення для передачі її в оренду строком на 50 років для рекреаційного використання (під створення зони відпочинку та розміщення будинків відпочинку) ПСП "Віроніка" було надано завірена копія наказу по підприємству №4 від "18" липня 2003 року про створення на підприємстві спеціалізованого лісогосподарського підрозділу по обслуговуванню орендованої земельної ділянки лісового фонду для рекреаційних робіт.

ПСП "Віроніка" (2-й відповідач) не був отриманий державний акт на право постійного користування і таке право у системі Державного земельного кадастру за цим підприємством не було зареєстроване, відповідно до цьогоспірна земельна ділянка із постійного користування ДП "Чугуєво- Бабчанське лісове господарство" не вилучалась.

Відповідно ст. 5 та ч.3 ст. 18 Лісового Кодексу України, право на орендне користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами.

У проекту відведення, що додано до матеріалів справи, містяться: 1) Пояснювальна записка до проекту відведення земельної ділянки; 2) Погодження "Чугуєво- Бабчанського держлісгоспу" про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного використання ПСП "Віроніка" від 12 серпня 2003 року; 3) Погодження Харківського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства меж ділянки водного фонду на території Печенізької селищної ради від 24 жовтня 2003 року; 4) Висновок Печенізького районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного призначення ПСП "Віроніка" від 08 липня 2003 року; 5) Висновок Печенізького районного відділу земельних ресурсів про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ПСП "Віроніка" від 08 липня 2003 року; 6) Висновок Начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ПСП "Віроніка" від 08 липня 2003 року; 7) Висновок Печенізької районної санепідемстанції про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ПСП "Віроніка" від 08 липня 2003 року; 8) Акт вибору земельної ділянки від 07 липня 2003 року; в усіх наданих документах та у п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки від 23 липня 2003 року зазначено, що земельна ділянка відноситься та передається для рекреаційного призначення, таким чином посилання прокурора на те, що при передачі в оренду даної земельної ділянки порушувались вимоги законодавства, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки чи порядку надання в оренду земельної ділянки є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно ч.1 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно вимог ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки надані у користування із земель державної чи комунальної власності можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, прокурором не надано в підтвердження своєї позиції рішення органів місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки 1,5 га, яка знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району з земель лісового фонду.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 р. N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, котрій суперечить спірний договорі і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.

Прокурор у позовній заяві не зазначив жодної підстави, які могли б бути підставою недійсності спірного правочину (ст.203 ЦК України). В силу принципу змагальності сторін суд не вправі виходити за межі своєї компетенції та за прокурора наводити правове обґрунтування позовних вимог, а потім давати їм правову оцінку як суд. Відтак, в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови від позову.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки земельна ділянка площею 1,5 га, яка знаходиться на території Печенізької селищної ради Печенізького району передана 2-му відповідачу на підставі розпорядження №285 від 19.08.2003 р. Печенізької райдержадміністрації, згідно якого укладено договір оренди земельної ділянки від 16.10.2003 р., а прокурором не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту незаконної передачі у оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення ПСП "Віроніка" з фактичною зміною цільового призначення для забудови ставка, відповідно до цього позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши клопотання 2-го відповідача пропущення строку позовної давності на звернення до суду, вважає за необхідне його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, встановлено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

П. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене та те, що факт передачі у оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення ПСП "Вероніка" з фактичною зміною цільового призначення для забудови став відомий прокуратурі лише в ході проведення міжрайонною прокуратурою перевірки у серпні 2012 року, суд визнав причину пропуску строку звернення до суду поважними та поновив прокурору строк на звернення до суду, згідно ухвали господарського суду Харківської області від 13.09.2012 р., відповідно до цього у задоволенні клопотання 2-го відповідача слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, але враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору пунктом 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 50, 51, 57, 149 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/4085/12

Повне рішення складене 28 листопада 2012 року.