Рішення № 27723426, 30.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.12 Справа№ 5015/3917/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»в особі Берегівської філії, м. Берегово

до відповідача: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія», м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 28 885,97 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Кобаль В.І. -представник за довіреністю № 07/57д від 09.04.2012р.;

Від відповідача: не зявився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»в особі Берегівської філії до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія», про стягнення заборгованості в сумі 28 885,97 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2012 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 10.10.2012 р.

В судовому засіданні 10.10.2012р. представникам позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали клопотання.

В судовому засіданні 10.10.2012р. оголошено перерву до 30.10.2012р.

В судове засідання 30.10.2012р. позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній та заяви про збільшення позовних вимог (вх.№22593/12 від 08.10.2012р.) та просить стягнути заборгованість на суму 26 594,96 грн. основного боргу, пеню в розмірі 1 842,03 грн., 3% річних в розмірі 369,20 грн. та 79,78 грн. інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №34Б/Б від 10.01.2012р.

В судове засідання 30.10.2012р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання(вх.№24332/12 від 30.10.2012р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою.

Суд, відхиляє дане клопотання у зв'язку з його безпідставністю та необхідністю розгляду справи в межах строків вирішення спору, визначених в ст.69 ГПК України.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

10.10.2012р. відповідач подав відзив(вх.№22808/12) на позовну заяву, в якому визнає основну суму боргу в розмірі 26 594,96 грн. та просить зменшити розмір пені з врахуванням важкого фінансового становища.

Суд , не вбачає правових підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

В судовому засіданні 30.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

10.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»(Постачальник за договором, позивач по справі) та Дочірнім підприємством Національною акціонерною компанією «Надра України»«Західукргеологія»(Споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір про постачання природного газу за регульованим тарифом №34Б/Б-01/12-02-79/1/12 від 10.01.2012р. (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Газ, що продається Договором, використовується виключно бюджетними установами та організаціями на власні потреби.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання -передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 3 до Договору (п.2.6. Договору.)

Відповідно до п. 4.7. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимим використання Постачальника. Оплата за газ здійснюється Покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки в наступному порядку: - внести оплату 50% від вартості запланованих місячних обсягів до 15 числа та провести остаточний розрахунок за спожитий газ до 25 числа поточного місяця.

На виконання умов Договору, позивач передав відповідачу 5633 м.куб природного газу на суму 26 594,96 грн., що підтверджується актом приймання -передачі природного газу №532 від 17.02.2012р. та актом № 1161 від 21.03.2012р.

Ціна за 1000 м.куб природного газу становить 4 721,50(п.4.2. Договору).

Також сторонами 06.08.2012р. підписано акт звірки розрахунків за газ згідно Договору, та зазначено що станом на 01.08.2012р. заборгованість відповідача перед позивачам за постачання природного газу складає 26 594,96 грн., підписаного двома сторонами і скріпленого печатками.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 04.04.2012р. надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу № 49, в якій просить у 7-денний термін від дня пред'явлення цієї вимоги погасити заборгованість в сумі 26 594,94 грн. і вразі не сплати будуть змушенні звернутись до господарського суду та стягнути існуючу заборгованість із додатковим стягненням суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, однак, була залишена без розгляду відповідачем.

На час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 26 594,96 грн., яка підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

За неналежне виконання умов Договору позивач відповідно ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 369,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 79,78 грн./розрахунок в матеріалах справи/.

Відповідно до п.6.2.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійною облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.6.2.2. Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 842,03 грн. за період з 26.03.2012р. по 10.09.2012р. стосовно заборгованості в сумі 26 594,96 грн.

Доказів оплати заборгованості на момент розгляду справи сторонами до суду не надано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, в тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд приходить до висновку, що підлягає задоволення основна сума боргу 26 594,96 грн., яка підтверджується актом звірки від 06.08.2012р., яка підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних в розмірі 369,20 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше -Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційним і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, встановив: 100,3% * 100,0% * 99,7% * 99,7 % * 99,8% * 99,7 %* 99,7% = 98,9%

Таким чином, у зв'язку з відсутністю інфляції в період, за який виникла заборгованість, відсутні інфляційні втрати позивача.

Відповідно, в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 79,78 грн. слід відмовити.

Відповідно до п.6.2.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійною облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 1 842,03 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволених позовним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 173, 179, 193, 219, 230, 232 ГК України, ст.ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія»(79037, м. Львів, площа Міцкевича,8; ідентифікаційний код 01432606) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»в особі Берегівської філії (90202, м. Берегово, вулиця Легоцького, 75; ідентифікаційний код 05448610) 26 594,96 грн. основного боргу, 369,20 грн. -3% річних, 1 842,03 грн. -пені та 1 605,05 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 79,78 грн. інфляційних втрат -відмовити.

4 Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.11.2012 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Суддя Коссак С.М.