Рішення № 27722893, 21.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2012 р.Справа № 5017/2792/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача ТОВ «Рестрансервіс»: Карцева М.А. (довіреність №б/н від 11.09.2012р.);

Від відповідача ТОВ «Крайтекс-Сервіс»: Карцева М.А. (довіреність №б/н від 11.09.2012р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізінг»

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестрансервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс»

про стягнення 70 640 грн. 90 коп.

Суть спору: 26.09.2012 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізінг», звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестрансервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс»про стягнення 70 640, 90 грн. заборгованості, що складається з 58 448 грн. 16 коп. -заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 6 141 грн. 38 коп. -пені, 5 452 грн. 52 коп. -суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 598 грн. 84 коп. -втрати від інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.12 р. порушено провадження за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

08.10.2012 р. представником відповідача ТОВ «Крайтекс -Сервіс» подано відзив на позовну заяву (вх.№30269/2012), відповідно до якого заявлені позовні вимоги ТОВ «Крайтекс-Сервіс»не визнає в повному обсязі з підстав необґрунтованості. Також представником ТОВ «Рестрансервіс»08.10.2012 р. подано відзив на позов (вх.№30267/2012), яким заявлені вимоги ТОВ «АІС-Лізінг»товариство не визнає, просить в позові відмовити.

За клопотанням представника позивача (вх.№30616/2012) в судовому засіданні 10.10.2012 р. до матеріалів справи залучено Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14842843 та №14842815 від 08.10.2012 р. щодо реєстраційних даних відповідачів, довідку про надходження коштів від ТОВ «Рестрансервіс»№5042/10 від 09.10.2012 р.

Ухвалою від 10.10.2012 р. слухання справи відповідно ст. 77 ГПК було відкладено на 24.10 2012 р.

Представником позивача 24.10.2012 р. подано клопотання (вх.№32279/2012) про залучення до матеріалів справи копії договору №131 про відступлення права вимоги з додатковою угодою до нього №1 від 15.09.2009 р., листа ТОВ «АІС-Лізінг»№б/н від 04.01.2010 р.

Ухвалою від 24.10.2012 р. слухання справи відповідно ст. 77 ГПК було відкладено на 31.10 2012 р.

30.10.2012 р. до канцелярії господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№32808/2012) позивача про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «АІС-Лізінг»та залучено детальний розрахунок позовних вимог.

Ухвалою від 31.10.2012 р. слухання справи відповідно ст. 77 ГПК було відкладено на 21.11 2012 р.

У судовому засіданні 21.11.2012 р. після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив:

13.03.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізінг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рестрансервіс»був укладений Генеральний договір фінансового лізингу №299, п. 2.2. якого передбачено, що генеральний договір включає загальні умови, що встановлюють права та обов'язки між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем. Істотні умови щодо договору фінансового лізингу, які повинні бути узгоджені сторонами, зазначені у Лізингових угодах (Додатки до генерального договору)

18.03.2008р. була укладена Лізингова угода до Договору, Додаток № 01-299 (далі - Лізингова угода), в рамках якої Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач отримав в користування нові автомобілі ИЖ-27175-036 в кількості п'яти одиниць (далі - майно) за актами приймання-передачі майна від 03.05.2008р.

П. 2.1 договору №299 встановлено, що лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність майно, найменування ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді, та передати його тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до лізингової угоди -додаток до договору № 01-299, предметом фінансового лізингу були нові автомобілі ИЖ-27175-036 у кількості 5 шт. загальною вартістю 196 800 грн.

У п. 1.3 лізингової угоди від 13.02.2008 р. визначено, що строк лізингу майна становить 37 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна, п. 3.3 встановлено , що сплата лізингодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в терміни, на умовах та у сумах згідно вказаного в лізинговій угоді графіку сплати лізингових платежів.

Лізингодавець зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується належним чином оформленим та підписаним вповноваженими особами актами приймання-передачі майна від 03.05.2008 р.

З цієї дати відповідачеві відповідно до умов договору та лізингової угоди нараховувались лізингові платежі.

Проте лізиноодержувач зобов'язання за договором щодо здійснення оплати не виконав в повному обсязі, з червня 2009 р. порушував строк проведення платежів, з червня 2010 р. здійснення платежів припинено.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку (відповідно до п. 10.2. Генерального договору претензійний порядок є необов'язковим) Лізингодавець 11.05.2012р. направив за юридичною та фактичною адресами Лізингоодержувача -ТОВ «Рестрансервіс»претензію від 10.05.2012р. з вимогою погасити існуючу заборгованість в розмірі 69 963,78 грн.

Претензія, направлена за юридичною адресою, отримана Відповідачем-1 15.05.2012р., за юридичною адресою - 16.05.2012р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Незважаючи на зазначене, заборгованість з лізингових платежів погашена Відповідачем-1 не була, відповіді на претензії не надходило, що є на думку позивача односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, яка відповідно до ст. 525 ЦК не допускається.

Також, 18.03.2008р. між Лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-Сервіс»був укладений Договір поруки, відповідно п 1.1. якого Поручитель зобов'язується відповідати за невиконання Лізингоодержувачем усіх його зобов'язань перед Лізингодавцем, що виникли із Генерального договору та/або лізингових угод (які є невід'ємними частинами Генерального договору), укладених між ТОВ «АІС-Лізинг»та ТОВ «Рестрансервіс».

П. 1.3. Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до положень Договору поруки відповідальність поручителя та боржника є солідарною (п. 1.4. Договору поруки).

П. 2.1. Договору поруки встановлює, що у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за генеральним договором та/або лізинговими угодами, кредитор -ТОВ «АІС-Лізінг»має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь Кредитора протягом двох банківських днів з моменту пред'явлення вимоги кредитором шляхом перерахування суми заборгованості боржником на поточний рахунок кредитора (п. 2.2. Договору поруки).

У зв'язку з невиконанням лізингоодрежувачем взятих на себе зобов'язань за Генеральним договором та додатковою угодою Позивач 29.08.2012 р. направив на юридичну та фактичну адресу Поручителя претензію з вимогою погасити заборгованість лізингоодержувача в розмірі 70 640, 90 грн. Претензія, направлена за юридичною адресою, отримана поручителем 03.09.2012 р. Проте дій по погашенню заборгованості ТОВ «Крайтекс-Сервіс»як поручитель не проводив, позивач вказує, що станом на 20.09.2012 р. заборгованість не погашена.

Враховуючи невиконання відповідачами взятих на себе за договором обов'язків, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 640, 90 грн., що складається з 58 448 грн. 16 коп. -заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 6 141 грн. 38 коп. - пені, 5 452 грн. 52 коп. -суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 598 грн. 84 коп. -втрати від інфляції.

Відповідач ТОВ «Крайтекс-Сервіс»проти задоволення позовних вимог заперечує та у відзиві на позов зазначає, що між ТОВ «Аіс-Лізинг», ТОВ «Рестрансервіс»та ТОВ «Автолізинг плюс»15 вересня 2009 року був підписаний Договір про заміну Кредитора (Лізингодавця ) по генеральному договору фінансового лізингу №299 від 18.03.2008р. та Договір про заміну Кредитора (Лізингодавця) по Лізинговій Угоді від 18 березня 2008 року. Таким чином відповідач ТОВ «Крайтекс-Сревіс»вважає, що згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином усі права щодо вимоги сплати чергових платежів, штрафних санкцій та виконання інших дій, передбачених Договором Лізингу переходять до нового кредитора, тобто до ТОВ «Автолізинг плюс», ТОВ «Аіс-Лізинг»не має права вимагати від ТОВ «Рестрансервіс» виконання своїх зобов'язань по Генеральному договору фінансового лізингу №299 від 18.03.2008 р. та по Лізинговій угоді від 18.03.2012 р.

Відповідач ТОВ «Рестрансервіс»підтримує пояснення, надані ТОВ «Крайтес-Сервіс»в відзиві на позов в повному обсязі, та додатково зазначає про сплив позовної давності в частині стягнення пені.

Також судом встановлено, що відповідно до договору №131 від 15 вересня 2009 року відбулась заміна Кредитора (Лізингодавця ) по генеральному договору фінансового лізингу №299 від 18.03.2008р., яким право вимоги ТОВ «АІС-Лізінг»до боржників ТОВ «Рестрансервіс», ТОВ «Крайтекс-Сервіс»передано до ТОВ «Автолізингплюс».

Проте, додатковою угодою №1 від 04.01.2010 р. до вказаного договору внесені зміни та передано право вимоги по сплаті лізингових платежів за Лізинговою угодою № 01-299 ТОВ «АІС-Лізинг».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом. Згідно з положенням ст. 762 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»за користування майном з наймача (Лізингоодержувача) справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Так, судом встановлено наявність зобов'язань відповідачів сплатити чергові лізингові платежі відповідно до умов Генеральний договору фінансового лізингу №299 та лізингової угоди до нього від 18.03.2008 р., що є додатком №01-299 до генерального договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізінг»до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестрансервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс»про стягнення заявленої суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам в розмірі 58 448 грн. 16 коп., є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, втрат від інфляції та суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з урахуванням 3% процентів річних за порушення зобов`язання на підставі ст. 611 ЦК України, то господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 6 141 грн. 38 коп.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в 1 рік.

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок стягнення суд приймає до уваги та вважає правильним.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з стягненням 58 448 грн. 16 коп. -заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 5 452 грн. 52 коп. -суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 598 грн. 84 коп. -втрати від інфляції.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1609 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізінг»(04073, м. Київ, пров. Балтійський 20, код ЕДРПОУ 33635277, р/р 26008060294196 в філії «Розрахунковий центр»ЗАТ КБ «ПриватБанк»в м. Київ, МФО 320649) солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестрансервіс» (65069, Одеська обл., м. Одеса, пр.-кт Добровольського 95, кв. 46, код ЄДРПОУ 35641900, р/р №26006311505901 в АБ «Південний", МФО 328209), Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-Сервіс» (65069, Одеська обл., м. Одеса, пр.-кт Добровольського 95, кв. 46, код ЄДРПОУ 35241636, 26000010528320 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023), заборгованість в сумі 58 448 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 16 коп. -заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 5 452 (п'ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 52 коп. -суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 84 коп. -втрати від інфляції та витрати по сплаті судового збору на суму 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

В решті позову -відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 26.11.2012 року.

Суддя Зайцев Ю.О.