Рішення № 27722794, 21.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/12921-2012 21.11.12

За позовом:Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»До відповідача: Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Про: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» Товариство з обмеженою відповідальністю АТП «Каравела» відшкодування шкоди в порядку регресу 14 366 грн. 60 коп.

Суддя Івченко А.М.Представник Позивача:Махиня Н.М. -дов. від 24.09.12 № 239-24/1;Відповідача: Від третьої особи: не з'явився; нне з'явився ВВ судовому засіданні 21.11.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу 14 366 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/12921-2012 розгляд справи призначено на 10.10.2012.

В судовому засіданні 10.10.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 суд відповідно до ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю АТП «Каравела», розгляд справи було відкладено на 07.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у зв'язку із відпусткою судді Івченка А.М. справу № 5011-61/12921-2012 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2012 суддею Чебикіною С.О. прийнято справу № 5011-61/12921-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.11.2012, у зв'язку із виходом з відпустки судді Івченка А.М. справу № 5011-61/12921-2012 передано для розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2012 суддею Івченко А.М. прийнято справу № 5011-61/12921-2012 до свого провадження.

В судове засідання 21.11.2012 представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складені протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2010 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(страховиком, позивачем) та Орловим Ігорем Анатолійовичем (страхувальником) було укладено договір комплексного добровільного страхування неземного транспорту, добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті та добровільного страхування майна № 20/44/3005404, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом ВАЗ 21703, державний реєстраційний номер ІА 6674.

Додатковою угодою № 1 до договору страхування наземного транспорту від 15.12.2010 сторони внесли зміни та доповнення до договору, а саме в пункті № 1 «Транспортний засіб»- державний реєстраційний номер ВВ 1558 ВВ.

16.08.2011 о 07 год. 50 хв. в м. Луганську по вул. Пятеркіна сталася дорожньо-транспортна пригода (ДПТ) за участі застрахованого автомобіля ВАЗ 217030, номерний знак ВВ 1558 ВВ, який знаходився у керуванні водія -Орлова Ігоря Анатолійовича та автобусу БАЗ А079.20, номерний знак ВВ 1660 АА, під керуванням водія Коваленко Олександра Олексійовича, що призвело до механічних пошкоджень даних автомобілів. Факт скоєння ДТП підтверджується довідками Відділу державної інспекції з обслуговування м. Луганська та автомобільно-технічної інспекції при УВМС України в Луганській області від 16.08.2011 та 19.08.2011.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Коваленком Олександром Олексійовичем п. 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Перевальського районного суду Луганської області від 30.09.2011, відповідно до якої Коваленка Олександра Олексійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридичний центр»№ 0707 від 19.08.2012, складеного Суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Багдасар'янцем Сергієм Володимировичем, вартість відновлювального ремонту автомобілю ВАЗ-217030, державний номер ВВ 1558 ВВ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, в результаті його пошкодження при ДТП складає 14 366 грн. 60 коп.

Власник застрахованого транспортного засобу -автомобілю ВАЗ-217030, державний номер ВВ 1558 ВВ, звернувся до позивача із заявою про порядок виплати страхового відшкодування.

На підставі страхового акту № 44-10028/1 та відповідно до розрахунку до нього, позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 14 366 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 41150 від 09.09.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автобусом БАЗ А079.20, номерний знак ВВ 1660 АА, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю АТП «Каравела»(третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля «БАЗ А А079.20», державний реєстраційний номер ВВ 1660 АА, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно із полісом № АА/1774893.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/1774893) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Строк дії з 28.02.2011 по 27.02.2012.

Відповідно до постанови Перевального районного суду Луганської області від 30.09.2012 вбачається, що Коваленко Олександр Олексійович на момент ДТП працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю АТП «Каравела».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № АА/1774893) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза -510 грн. 00 коп.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 № 1074/8395).

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей, що також підтверджується судовою практикою (постанова Вищого господарського суду України від 08.11.2011 по справі № 13/077-11, постанова Вищого господарського суду України від 25.01.2011 по справі № 17/67, постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2011 по справі № 5023/2620-11, постанова Вищого господарського суду України від 10.03.2011 по справі № 38/273-10).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті порожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 № 8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 № 16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

При цьому, документи виконавця робіт по відновленню транспортного засобу (рахунок, акт виконаних робіт тощо) не можуть вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичною зносу.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 217030, номерний знак ВВ 1558 ВВ з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП відповідно до звіту № 0707 Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридичний центр»від 19.08.2011, складеного Суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Багдасар'янцем Сергієм Володимировичем складає 14 366 грн. 60 коп.

Враховуючи визначені полісом № АА/1774893 розміри лімітів відповідальності, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 14 366 грн. 60 коп. за мінусом франшизи у розмірі 510,00 грн., відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13 856 грн. 60 коп. у строк до моменту звернення позивачем до суду, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зазначеному розмірі.

Щодо заперечення відповідача в частині стягнення податку на додану вартість від суми виплаченого позивачем відшкодування, вони відхиляються судом з наступних підстав.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В укладеному між позивачем (Страховиком) та Орловим Ігорем Анатолійовичем (Страхувальником) договорі № 20/44/3005404 від 03.12.2010, сторони не передбачили положень щодо вирахування сум податку на додану вартість з суми страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страховиком у зв'язку з настанням страхового випадку.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна, прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Пунктом 17 названого стандарту передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.

Відповідно до висновку № 0707 Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридичний центр»від 19.08.2011, складеного Суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Багдасар'янцем Сергієм Володимировичем складає 14 366 грн. 60 коп., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 217030, номерний знак ВВ 1558 ВВ, внаслідок пошкодження при ДТП склав 14 366 грн. 60 коп.

Отже, фактичне проведення чи не проведення страхувальником ремонту є правом останнього, і не може впливати на розмір страхової виплати, оскільки страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Таким чином, відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування»до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги до відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2008 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 31/114-07.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 7; код ЄДРПОУ 31704186) страхове відшкодування у розмірі 13 856 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 60 коп., 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн.. 36 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.11.2012 Суддя Івченко А.М.