Рішення № 27722579, 22.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14353-2012 22.11.12за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до Фізичної особи-підприємця Романова Бориса

про стягнення 17950,08 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:не з'явилисьвід відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось із позовною заявою до Господарського суду Одеської області до Фізичної особи-підприємця Романова Бориса про стягнення 16253,32 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 280,80 грн. - 3% річних та 1 415,96 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної теплової енергії відповідно до договору на постачання теплової енергії № 1362 від 01.06.2009 року за період з 01.03.2011 по 01.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області № 5017/2012/1941 від 05.10.2012 позовну заяву Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.12 порушено провадження у справі № 5011-8/14353-2012, розгляд справи призначено на 01.11.12 о 14:30 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 17.10.2012 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 17.10.2012 не виконали, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 22.11.2012, про що винесено ухвалу.

22.11.2012 у судове засідання представники позивача не з'явились. Проте через відділ документообігу та діловодства Господарського суду м. Києва надійшло клопотання від позивача про надання до матеріалів справи документів, які витребувані судом, та про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач до судового засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та інші витребувані документи суду не надав, явку своїх представників не забезпечив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений за юридичною адресою, запис про яку міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с. 68-69 ).

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" -позивач у справі, створено на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 за № 101-V, шляхом злиття КП «Одесатеплоенерго»та КП «Одесатеплокомуненерго», та зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 270755 (а.с.76).

Згідно з п. 2.1.1. Статуту КП «Теплопостачання міста Одеси», метою створення підприємства є здійснення виробничо -технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів теплової енергією.

Відповідач по справі -Романов Борис , зареєстрований як фізична -особа підприємець з призначенням реєстраційного номеру в ЄДР 20008700252, про що до матеріалів справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.68,69).

01.06.2009 між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" та фізичною особою -підприємцем Романовим Борисом укладено договір № 1362 на постачання теплової енергії на об'єкт споживача за адресою: м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 76. (а. с.14-17, 70-73).

Відповідно до п. 1 даного Договору "Постачальник" - позивач по справі, зобов'язався постачати "Споживачу" теплову енергію, а "Споживач" - відповідач по справі, зобов'язався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в термін, передбачений цим договором.

Згідно з п. 2.1. теплова енергія постачається Споживачу на опалення та гаряче водопостачання об'єкту в обсягах згідно Додатку № 1 до цього договору.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно Тарифів, встановлених Постановою Національної комісії, регулювання ринку електроенергетики України від 14.12.2010 за № 1776 «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП «Теплопостачання міста Одеси», а з 01.10.2012 постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 № 133 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Теплопостачання міста Одеси».

Згідно п.п.6.2,6.3,6.4 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.2.2 Договору передбачено обов'язок Споживача виконувати умови та порядок сплати теплової енергії в обсягах та термін, передбачені договором.

Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, у нього виникла заборгованість перед позивачем у сплаті теплової енергії за період з 01.03.2011 по 01.06.2012 у сумі 16253,32 грн., про що до матеріалів справи позивачем надано Довідку від 14.11.2012 про наявність заборгованості на особовому рахунку фізичної особи -підприємця Романова Бориса. (а.с.63)

Проте, позивачем надано до матеріалів справи акт звіряння розрахунків № 1362 від 15.11.2012 (підписаний позивачем та направлений на адресу відповідача) (а.с.64), з якого вбачається, що з жовтня 2011 по вересень 2012 за відповідачем рахувалась заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 16253,32 грн. В жовтні 2012 заборгованість відповідача збільшилась на суму заборгованості за теплопостачання у жовтні - 277,58 грн . Отже заборгованість відповідача за договором № 1362 станом на 01.11.2012 становила 16 530,90 грн. Але, відповідачем в листопаді 2012 здійснено оплату спожитої теплової енергії в сумі 5000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1362 на день розгляду справи становить 11 530, 90 грн

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору №1362 від 01.06.2009 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим , сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 1, 2.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання об'єкту в обсягах згідно Додатку № 1 до цього договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються положеннями статті 193 ГК України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою звернення позивачем з даним позовом до суду стало невиконання фізичною особою -підприємцем Романовим Борисом своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за поставлену теплову енергію в період з 01. 03.2011 по 01.06.2012 в сумі 16 253, 32 грн. Під час розгляду справи загальна сума заборгованості за договором № 1362 збільшилась на 277,58 -суму несплаченої спожитої теплової енергії за жовтень 2012 року. Отже загальна сума заборгованості за договором № 13 62 відповідача становить 16 530 грн.

Проте, оскільки відповідачем в листопаді 2012 здійснено часткову оплату спожитої теплової енергії за договором № 1362 у сумі 5000,00 грн, що відображено позивачем в акті звіряння розрахунків станом на 15.11.2012, тому, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 1362 на день розгляду справи становить 11 530, 90 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 11 530,90 грн.

Щодо стягнення суми 3% річних , суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних, а також перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 280,80 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2.3 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати боргу за активну та реактивну електричну енергію підлягає задоволенню в сумі 1415,96 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи -підприємця Романова Бориса (01054, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Михайлівська, будинок 16-б, квартира 31; код ЄДРПОУ 20008700252) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, місто Одеси, вулиця Балківська, будинок 1-б; код ЄДРПОУ 34674102) 11 530 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 90 копійок боргу за спожиту теплову енергію, 3 % річних сумою 280 (двісті вісімдесят) гривень 80 копійок, 1415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять ) гривень 96 копійок пені, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 22.11.2012 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 27.11.12 р.