Рішення № 27721695, 29.11.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.12р. Справа № 25/5005/7291/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Машинобудівник", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання повернути майно за договором зберігання

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Толбатова Л.Р. - дов. б/н від 19.11.2012р.

Від відповідача: Казанцев С.В. - дов. б/н від 26.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача та просить суд зобов'язати останнього передати позивачеві майно: полістеролбетон - 845,685 куб.м.; бетон В-15 - 13,218 куб.м. (загальною вартістю 564 316,60 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2007 року між сторонами було укладеного Договір зберігання № МШ2312-7 (надалі - Договір), згідно п.1.1. якого Відповідач зобов'язався прийняти на зберігання матеріали, які передані йому Позивачем та повернути зазначене майно в схоронності, в тій же кількості, без погіршення його якості та споживчих властивостей. За актом приймання-передачі від 02.04.2008 року Позивач передав, а Відповідач прийняв майно на загальну суму 564 316,60 грн., а саме: полістеролбетон у кількості 845,685 куб. м. та бетон В-15 у кількості 13,218 куб.м. Посилаючись на п. п. 2.1.4., 3.1. Договору та ст.ст. 526, 936, 937, 949 ЦК України, ст.193 ГК України, Позивач просить зобов'язати Відповідача передати Позивачеві вищевказане майно.

Відповідач заперечує проти задоволення позову з посиланням на те, що Договір укладався для забезпечення зберігання та схоронності матеріалів Позивача, які останній передав Відповідачу за Актом приймання-передачі від 23.04.2008 року у виробництво на виконання умов укладеного між сторонами підрядного Договору № 1/02-1 (надалі - Договір підряду). В результаті виконаних Відповідачем робіт у торговому центрі "Приозерний" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, 2в, бетон В-15 у кількості 13,218 куб.м. був використаний в повному обсязі, а залишок 258,04163 куб.м. полістеролбетону Відповідач готовий повернути, однак не зробив цього для недопущення порушення інтересів іншого генпідрядника та партнера по проекту будівництва ТЦ "Приозерний" - ТОВ "С.Ю. Десижн". Також, Відповідач зазначає, що Договір зберігання укладався сторонами на 2 місяці, а не на 10 місяців та передбачє обов'язок Позивача своєчасно забрати передані на зберігання матеріали, чого останнім здійснено не було.

У судовому засіданні по справі оголошувались перерви з 28.07.2011р. по 04.08.2011р. та з 04.08.2011р. по 08.08.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Місія-1" (Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю підприємствои „Машинобудівник" (Відповідач) було укладено договір зберігання № МШ 2312-7 (Договір).

Пунктом 1.1. зазначеного Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується прийняти на зберігання матеріали (майно), які передані йому Позивачем, та повернути зазначене майно в схоронності, в тій же кількості, без погіршення його якості та споживчих властивостей.

Згідно з п. 1.3. Договору, строк зберігання майна становить 10 місяців та починається з моменту передачі на зберігання першої партії майна. Позивач має право на протязі строку зберігання передавати на зберігання майно та забирати його по мірі необхідності.

За п.п. 3.1., 3.2. Договору зберігання, вартість зберігання майна становить 0,00грн., а Відповідач здійснює зберігання майна за свій рахунок.

Відповідно до умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв наступне майно: полістеролбетон - 845,685 куб.м.; бетон В-15 - 13,218 куб.м., загальною вартістю 564 316,60грн., що підтверджується Актом приймання-передачі від 02.04.2008р., підписаним сторонами та не заперечується Відповідачем.

Пунктом 2.1.4. Договору зберігання передбачено, що Відповідач зобов'язаний повернути Майно Позивачеві за першою вимогою, а у випадку, якщо така вимога не була заявлена - протягом 7-ми днів по закінченню строку зберігання, в такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання, з урахуванням його нормального зносу.

Як вказує Позивач ним на адресу Відповідача було направлено лист від 20.03.2010р. № 217 з вимогою у термін 7 календарних днів повернути майно з відповідального зберігання, прийняте за Актом приймання-передачі від 02.04.2008р. на суму 564 361 грн. 60 коп. Одержання Відповідачем зазначеного листа підтверджується відповіддю на нього листом за № 1951 від 20.12.2010р.

Однак Відповідачем вимоги, викладені в зазначеному листі, та вимоги пункту 2.1.4. Договору зберігання не задоволені і майно не повернуто, що і є причиною виникнення даного спору.

Спірні правовідносини врегульовані Главою 66 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

В силу ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Враховуючи строк передачі на зберігання спірного майна, а також виходячи з умов п.п. 1.3., 2.1.4, 2.2.3. Договору Позивач був зобов'язаний забрати передане на зберігання майно від Відповідача 09.02.2008р., а останній після спливу терміну зберігання був зобов'язаний повернути майно Позивачу. У випадку ж відмови Позивача від одержання переданого на зберігання майна після закінчення терміну зберігання або не вчинення дій спрямованих на одержання майна, Відповідач мав право вимагати від Позивача забрати належне йому майно, в т.ч і в судовому порядку.

Натомість, як вбачається з обставин справи, Відповідач з вимогами до Позивача забрати майно зі зберігання не звертався та спірне майно Позивачу не повернув (доказів не надано). Не надано Відповідачем і доказів втрати або пошкодження, переданого йому на зберігання майна Позивача, тобто його відсутності в натурі.

Навпаки, в своєму листі від 20.12.2010 року № 217 Відповідач зазначає, що здійснює зберігання майна за договором зберігання від 23.12.2007 № МШ 2312, а саме полістеролбетону в кількості 845 куб.м., протягом двох років після спливу строку зберігання і зазначає суму понесених витрат пов'язаних з таким зберіганням.

За наведених обставин та з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та умови Договору, Відповідач зобов'язаний повернути передане йому на зберігання Позивачем спірне майно. При цьому, суд враховує, що чинне законодавство України та Договір не містять норм які-б звільняли зберігача від обов'язку повернути передане на зберігання майно, навіть у випадку продовження його зберігання після закінчення строку зберігання.

Відхиляються судом і доводи Відповідача щодо строку зберігання за Договором у 2 місяці, а не 10 місяців, як вказує Позивач та використання переданого на зберігання майна при виробництві на виконання умов укладеного між сторонами підрядного Договору № 1/02-1 від 01.02.2008р., оскільки не підтверджуються Відповідачем належними доказами в порядку встановленому ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Так, Відповідач зазначає, що полістеролбетон частково використовувався у січні, лютому, березні, квітні та травні 2010 року при виконанні підрядних робіт. Однак Позивач заперечує використання спірного майна під час проведення підрядних робот. До того-ж, у листі від 20.12.2010 року № 217 Відповідач зазначає, що зберігає майно Позивача протягом 2-х років після закінчення строку зберігання та вказує вартість понесених витрат у розмірі 565 тис.грн., які пов'язаних зі зберігання полістеролбетону в кількості 845 куб.м.

Отже, використання полістеролбетону в кількості 845,685 куб.м. під час виконання підрядних робіт за Договором підряду № 1/02-1 від 01.02.2008р. спростовується вищенаведеним листом Відповідача.

Надані Відповідачем акти приймання виконаних робіт та відомості ресурсів за окремі періоди 2008 та 2010 років є лише підтвердженням виконання сторонами зобов'язань за підрядним договором від 01.02.2008 року та не є належними доказами повернення майна зі зберігання за договором зберігання від 23.12.2007 № МШ 2312-7, або використання такого майна на користь Позивача.

При цьому, суд враховує, що за умовами Договору зберігання Відповідачу не було надано право використання переданих на зберігання матеріалів у господарському обороті.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в рамках договору зберігання від 23.12.2007 року між Позивачем та Відповідачем додатково було складено акт приймання-передачі майна від 03.03.2008 року, відповідно до якого Відповідач також прийняв на зберігання 1136.553 куб.м. полістеролбетону, який міг бути використаний під час виконання робіт за договором підряду від 01.02.2008 року.

Отже, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України Відповідачем не доведено належними доказами обставин на які він посилається в заперечення позову, а саме не доведено той факт, що під час виконання підрядних робіт використовувалися матеріали, які було передано на зберігання за Актом приймання - передачі майна від 02.04.2008 року.

З метою встановлення усіх обставин справи, зокрема з'ясування обставин використання Відповідачем спірного майна у будівництві, судом ухвалою від 08.08.2011р. було призначено проведення у справі комплексної бухгалтерсько-будівельної судової експертизи та запропоновано Відповідачу здійснити попередню оплату такої експертизи. Однак у зв'язку з відмовою Відповідача здійснити оплату вартості експертизи Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи були повернуті без проведення експертизи.

Враховуючи усе вищенаведене, а також те, що на час розгляду справи сторонами не надано доказів передачі спірного майна зі зберігання, суд вважає за необхідне позовні вимоги Позивача задовольнити. Згідно з ст. 49 ГПК України, сплачені за розгляд справи судові витрати слід покласти на Відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 41, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Машинобудівник" (49064, м. Дніпропетровськ, вул.. Гомельська, 59, ЄДРПОУ 21857992) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (49006, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 4, ЄДРПОУ 32835945) майно: полістеролбетон - 845,685 куб.м.; бетон В-15 - 13,218 куб.м. (загальною вартістю 564 316,60 грн.), видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Машинобудівник" (49064, м. Дніпропетровськ, вул.. Гомельська, 59, ЄДРПОУ 21857992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (49006, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 4, ЄДРПОУ 32835945) судові витрати по сплаті держмита у сумі 5644,00грн. та сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн., видати наказ.

Суддя А.Є. Чередко Рішення підписано 28.11.2012р.