Постанова № 27721334, 28.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5017/1327/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.суддіКондратової І.Д.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаБойко О.І.;від відповідачаЄфременко Т.В.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р.у справі№ 5017/1327/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк"доПублічного акціонерного товариства "Фінростбанк"простягнення 1 201 972,61 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/725 від 28.11.2012 р. у зв'язку з лякарняним судді Гончарука П.А. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 5017/1327/2012 призначено колегію суддів у складі : головуючий суддя -Остапенко М.І., судді : Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк" (надалі -ВАТ "АКБ "Одеса-Банк", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви № 02.08.2012 р. № 25-04ЛК/2784 від 16.07.2012 р.) до Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (надалі -ПАТ "Фінростбанк"), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором міжбанківського депозиту № 241207/МБД від 24.12.2007р. та за договором міжбанківського депозиту № 190308/МБД від 19.03.2008р., просило суд стягнути заборгованість зі сплати процентів на суму вкладу (депозит) за період березень -липень 2009 р. в розмірі 1201972,61 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що банком повністю виконано зобов'язання за договорами міжбанківського депозиту, а нараховані проценти в сумі 1201972,61 грн. списано в договірному порядку в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 482-КЛ від 24.12.2007 р. та № 498-КЛ від 19.03.2008 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2012р. у справі № 5017/1327/2012 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором міжбанківського депозиту № 241207/МБД від 24.12.2007р. зі сплати відсотків у сумі 594410,96 грн., за договором міжбанківського депозиту № 190308/МБД від 19.03.2008р. зі сплати відсотків в сумі 607561,65 грн. та 24039,45 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. (судді Туренко В.Б. -головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.), рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2012р. у справі № 5017/1327/2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р., залишивши в силі рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2012р.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні 14.11.2012 р. представник позивача надав доповнення до касаційної скарги, в яких зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки доказам позивача стосовно того, що при списанні з депозитних рахунків грошових коштів відповідачем був порушений порядок списання коштів.

У судовому засіданні 14.11.2012 р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України оголошувалась перерва.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.12.2007р. між ПАТ "Фінростбанк" (банк) та ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" (вкладник) укладено договір міжбанківського депозиту № 241207/МБД, відповідно до умов якого вкладник розмістив кошти на депозит у день підписання цього договору в сумі 12 000 000,00 грн. строком до 18.12.2008 р. Додатковими угодами до вказаного договору сторони збільшили строк розміщення депозиту до 23.12.2009 р.

24.12.2007 р. між ПАТ "Фінростбанк" (заставодержатель) та ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 482 (241207/МБД)-Z, відповідно до умов якого з урахуванням додаткової угоди даним договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 482-КЛ від 24.12.2007 р., укладеного між ПАТ "Фінростбанк" (банк) та ТОВ "ГРАТА", відповідно до умов якого з урахуванням додаткових угод сторони домовились, що банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію на поповнення обігових коштів в розмірі 12 000 000,00 грн. строком з 24.12.2007 р. до 18.12.2009 р. зі сплатою 17,5% річних, а також всіх додаткових угод, що укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру відсотків та інших умов укладеного між заставодержателем і ТОВ "ГРАТА" за умовами якого заставодержатель надав кредит позичальнику у розмірі 12000000,00 грн. строком з 24.12.2007 р. до 18.12.2009 р. зі сплатою за використання кредиту 17,5% річних.

19.03.2008 р. між ПАТ "Фінростбанк" (банк) та ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" (вкладник) укладено договір міжбанківського депозиту №190308/МБД-1, відповідно до умов якого вкладник розміщує кошти на депозит у день підписання цього договору в сумі 11000000,00 грн. строком до 19.03.2009 р. Додатковою угодою до договору міжбанківського депозиту № 190308/МБД-1 сторони домовились, що вкладник розміщує кошти на депозит строком до 26.03.2010 р.

19.03.2008 р. між ПАТ "Фінростбанк" (заставодержатель) та ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №498 (190308/МБД-1) -Z, згідно п. 1.1 якого цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №498-КЛ від 19.03.2008 р., укладеного між ПАТ "Фінростбанк" (банк) та ТОВ АПП "Світанок" (позичальник), відповідно до умов якого з урахуванням додаткових угод банк відкрив позичальнику відкличну кредитну лінію для розрахунків по цінним паперам в розмірі 11000000,00 грн. строком з 19.03.2008 р. до 26.03.2010 р. зі сплатою 15,15% річних, а також всіх додаткових угод, що укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру відсотків та інших умов, укладеного між заставодержателем і ТОВ АПП "Світанок" за умовами якого заставодержатель надав кредит позичальнику у розмірі 11000000,00 грн. строком з 19.03.2008 р. до 19.03.2009 р. зі сплатою за використання кредиту 15,15% річних.

Додатковою угодою до договору застави майнових прав № 498 (190308/МБД-1) -Z від 19.03.2008 р. сторони збільшили строк кредиту з 19.03.2008 р. до 26.03.2010р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" є правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк". Постановою Правління Національного банку України № 420 від 22.07.2009 р. відкликана банківська ліцензія ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" з 23.07.2009 р., розпочата процедура ліквідації та призначено ліквідатора.

23.07.2009 р. відповідач листами від 23.07.2009 р. № 678 та № 679 повідомив позивача про звернення стягнення на предмети застави по договору застави № 482 (241207/МБД)- Z від 24.12.2007 р. на кошти в сумі 12000000,00 грн., що розміщені ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" в ТОВ "Фінростбанк" по договору міжбанківського депозиту № 241207/МБД від 24.12.2007 р., та на предмет застави по договору застави № 498 (190308/МБД-1)-Z від 19.03.2008 р. на кошти в сумі 11000000,00 грн., що розміщені ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" в ТОВ "Фінростбанк" по договору міжбанківського депозиту № 190308/МБД-1 від 19.03.2008 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт списання відповідачем коштів в сумі 11 000 000,00 грн. та 12 000 000,00 грн. з рахунків АКБ "Одеса-Банк" в ТОВ "Фінростбанк" в рахунок звернення стягнення на предмети застави по договорам застави № 482 (241207/МБД)-2 від 24.12.2007р. № 498 (190308/МБД-1)-Z від 19.03.2008 року підтверджується меморіальними ордерами № 3203_4 від 23.07.2009 р. та № 3203_5 від 23.07.2009 р., меморіальними ордерами № 2303-13, №2303-14 від 23.07.2009р.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості зі сплати відсотків, які нараховані на суму вкладу в розмірі 12000000,00 грн. за період з 01.04.2009 р. по 22.07.2009 р. за договором міжбанківського депозиту № 241207/МБД від 24.12.2007 р., в сумі 594410,96 грн., а також відсотків, які нараховані на суму вкладу в розмірі 11000000,00 грн. за період користування коштами з 01.03.2009 р. по 22.07.2009 р. за договором міжбанківського депозиту № 190308/МБД-1 від 19.03.2008 р., в сумі 607561,65 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1061 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України та умов укладених договорів міжбанківського депозиту банк зобов'язаний здійснювати щомісячне нарахування та сплату відсотків на суму вкладу не пізніше останнього робочого дня місяця та у день закінчення договору за фактичний термін користування коштами. Оскільки відповідач доказів виплати відсотків, які нараховані на суму вкладу в розмірі 12000000,00 грн. за період 01.04.2009 р. по 22.07.2009 р. за договором міжбанківського депозиту № 241207/МБД від 24.12.2007 р., в сумі 594410,96 грн., а також відсотків, які нараховані на суму вкладу в розмірі 11000000,00 грн. за період користування коштами з 01.03.2009 р. по 22.07.2009 р. за договором міжбанківського депозиту № 190308/МБД-1 від 19.03.2008 р., в сумі 607561,65 грн. суду не надав, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Скасовуючи прийняте у справі судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" про стягнення відсотків в сумі 1201972,61 грн., Одеський апеляційний господарський суд свою постанову обґрунтовував відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки ПАТ "Фінпростобанк" у відповідності до ст. 19, 20 ЦК України здійснило самозахист своїх прав та пред'явлені до стягнення ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" відсотки були правомірно включені ПАТ "Фінпростобанк" до предмету застави за договорами застави майнових прав та списані в рахунок погашення існуючої заборгованості по відсоткам ТОВ "Грата" та ТОВ АПП "Світанок" за кредитними договорами укладеними з ПАТ "Фінпростобанк", що також встановлено рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 3/6-10-2417 від 25.04.2012 р. та рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 10/81-10-2534 від 21.05.2012 р. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначив, що пунктами 2.2.3 договорів міжбанківського депозиту визначені терміни нарахування відсотків, але не визначено термінів перерахування відсотків.

На думку Вищого господарського суду України висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача відсотків в сумі 1201972,61 грн., які були списані з рахунку відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, є правильним та обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Аналогічне положення містить і частина перша статті 4 Закону України "Про заставу", якою встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Згідно частини третьої статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і це підтверджується матеріалами справи, у відповідності до пункту 1.2. договорів застави майнових прав, сторони погодили, що заставодавець передає у заставу заставодержателю право вимоги на отримання грошових коштів за договором про строковий вклад № 241207/МБД від 24.12.2007 р., укладеному між заставодавцем та заставодержателем, що розміщений на суму 12 000 000,00 грн. в ТОВ "Фінпростобанк", а також право вимоги на отримання грошових коштів за договором про строковий вклад № 190308/МБД від 19.03.2008 р., укладеному між заставодавцем та Заставодержателем, що розміщений на суму 11000000,00 грн. в ТОВ "Фінпростобанк".

Отже, згідно договорів застави майнових прав заставодержатель має право вимоги на отримання всіх грошових коштів за договором про строковий вклад № 241207/МБД від 24.12.2007 р., в тому числі й на належні вкладникові проценти нараховані за договором про строковий вклад на суму вкладу (депозиту), а не лише на суму депозиту, як помилково зазначає заявник касаційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено і це не спростовано позивачем, що згідно кредитного договору № 482-КЛ від 24.12.2007 р. за період фактичного користування кредитними коштами ТОВ "Грата" з 24.12.2007 р. по 22.07.2009 р. нараховано 3 313 72,60 грн. строкових відсотків, з яких ним сплачено 2 663 835,62 грн. Згідно кредитного договору № 498-КЛ від 19.03.2008 р. за період фактичного користування кредитними коштами ТОВ АП "Світанок" (березень - липень 2009 р.) нараховано строкових відсотків в сумі 607561,65 грн., які позичальником не було сплачено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсотки за депозитними договорами в сумі 1201972,61 грн. були списані в рахунок погашення існуючої заборгованості по відсоткам ТОВ "Грата" та ТОВ АПП "Світанок" за кредитними договорами укладеними з ПАТ "Фінпростобанк".

Згідно п. 4.4 договорів застави майнових прав сторони погодили, що задоволення забезпеченої заставою вимоги заставодержателя здійснюється відповідно до ст. 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватись заставодержателем у порядку договірного списання грошової суми з вкладного рахунку заставодавця згідно депозитного договору.

Крім того, згідно п. 2.2.6 договорів застави майнових прав сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов'язань з погашення нарахованих відсотків та повернення грошових коштів за кредитним договором, списувати з рахунків заставодавця, які відкриті у ТОВ "Фінпростобанк", грошові кошти у погашення боргу за кредитним договором.

Згідно частини другої статті 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком у порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

Відповідно до пункту 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Згідно п. п. 26.3, 26.4 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

За таких обставин, враховуючи те, що списання грошових коштів (процентів за користування депозитом в сумі 1201972,61 грн.) з вкладного рахунку заставодавця (позивача) згідно депозитного договору в рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків ТОВ "Грата" за кредитним договором № 482-КЛ від 24.12.2007 р. та ТОВ АП "Світанок" за кредитним договором № 498-КЛ від 19.03.2008 р. було здійснено відповідачем у відповідності до умов укладених між сторонами договорів застави майнових прав та вимог чинного законодавства України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд цілком правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують правильних і законних висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Помилкове посилання суду апеляційної інстанції про те, що умовами депозитних договорів визначені терміни нарахування відсотків, але не встановлено терміни перерахування їх на рахунок позивача, що протирічить умовам пунктів 2.2.3 депозитних договорів, в редакції додаткових угод № 1 до договорів, згідно яких сторони погодили не лише строки нарахування відсотків за користування депозитом, але й строки перерахування їх на рахунок позивача № 151843285991, не вплинуло на правильність зроблених судом висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми відсотків та на законність винесеної ним постанови.

З огляду на викладене підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у справі № 5017/1327/2012 не вбачається.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2012р. у справі № 5017/1327/2012 - без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.