Постанова № 27721229, 22.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2012 року 11:00 № 2а-10492/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Волошина Олега Ілліча,

від відповідача: Мильнікової Марії Михайлівни

здійснюючи відкритий судовий розгляд адміністративної справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПСпро визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 №0000582220, від 20.07.2012 №0000562220,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.07.2012 №0000582220 та від 20.07.2012 №0000562220.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0000562220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 465 471,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0000582220, яким позивачеві зменшено від'ємне значення сум податку на додану вартість на суму 403 257,00 грн. Позивач не погоджується із зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369 291,49 грн. та визначенням суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 461 614,37 грн.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість акту перевірки від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 та правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 №0000582220 та від 20.07.2012 №0000562220. Так, представником органу державної податкової служби вказано на нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентом як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій та неправомірне включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум від операцій з безповоротної фінансової допомоги, яка виникла в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув.

Під час судового розгляду справи провадження у справі зупинялось до набрання законної сили постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі №2а-1770/657/2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 12.11.2012 провадження у справі №2а-10492/12/2670 було поновлено у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС складено акт від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 в якому зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 464 882,00 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення сум податку на додану вартість на суму 403 257,00 грн.

На підставі акту перевірки від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.07.2012 №0000562220, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 465 471,00 грн., у тому числі: 464 882,00 грн. -основний платіж, 589,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

від 20.07.2012 №0000582220, яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 403 257,00 грн.

Позивачем оскаржуються зазначені податкові повідомлення-рішення в частині зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369 291,49 грн. та визначенням суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 461 614,37 грн., з огляду на те, що в іншій частині податкових повідомлень-рішень позивачем визнано їх законність та обґрунтованість.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Так, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який вже набув чинності на момент виникнення частини спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, зокрема, зроблено з огляду на:

включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум від операцій з безповоротної фінансової допомоги, яка виникла в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження податку на прибуток;

нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-України»та приватним підприємством «Українська торгово-промислова компанія»як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій, в результаті чого позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 196 000,00 грн., завищено валові витрати, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток.

Досліджуючи питання щодо включення товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до складу податкового кредиту та валових витрат сум від операцій з безповоротної фінансової допомоги, яка виникла в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув, що призвело до завищення податкового та заниження податку на прибуток, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинними на момент виникнення спірних правовідносин, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору поставки від 17.09.2003 №19/01, платіжних доручень та видаткових накладних на поставку, заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Спадщина-капітал»перед позивачем виникла в січні 2005 року, у зв'язку з чим строк позовної давності стосовно такої заборгованості закінчується в січні 2008 року, а строк для визначення податкового зобов'язання податковим органом закінчується в січні 2011 року.

Суд також звертає увагу, що у липні 2010 року державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, за наслідками якої податковим органом складено акт від 27.07.2010 №2964/23-222-30579869 в якому зафіксовано наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Спадщина-капітал»перед товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»в сумі 1 039 754,94 грн., проте визначення податкового зобов'язання відповідачем не було здійснено.

Окрім того, за посиланнями позивача, що не спростовані відповідачем, товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»не відносило відповідну заборгованість у сумі 1 039 754,94 грн. до складу валових витрат або податкового кредиту, а отже вони не підлягають зменшенню.

Відповідач на обґрунтування правомірності своїх дій посилається на висновки акту перевірки від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869, в якому зазначено, що відповідна дебіторська заборгованість в сумі 1 039 754,94 грн. виникла у 2007 році в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув. Разом з тим, зазначені висновки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки від 04.07.2012 №1582/22-222-30579869 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012 шляхом включення до складу податкового кредиту та валових витрат сум від операцій з безповоротної фінансової допомоги, яка виникла в результаті попередньої передоплати за товари, строк позовної давності якої минув.

Досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»та приватним підприємством «Українська торгово-промислова компанія», суд виходить з наступного.

На підтвердження реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»та приватним підприємством «Українська торгово-промислова компанія»позивачем надано суду: договір купівлі-продажу від 17.03.2011 №17/03/11 та договір зберігання від 18.03.2011 №25/4; видаткові накладні за березень-квітень 2011 року; рахунок-фактура від 16.03.2011 №СФ-0000015; податкові накладні від 17.03.2011 №3, від 18.03.2011 №4; від 05.04.2011 №34; копії платіжних доручень; акт здачі-прийняття робіт від 05.04.2011 №Д-11-00000085; складські квитанції.

Відповідач на обґрунтування правомірності своїх дій посилається на висновки акту позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Українська торгово-промислова компанія»від 24.01.2012 №55/23-100/31960705, якими, зокрема, встановлено відсутність факту передачі товарів та послуг від приватного підприємства до підприємств-покупців та відсутність об'єктів оподаткування у підприємства при придбані та продажу товарів.

Разом з тим, за наслідками оскарження приватним підприємством «Українська торгово-промислова компанія»дій державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області ДПС, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 в адміністративній справі №2а/1770/657/2012 адміністративний позов приватного підприємства «Українська торгово-промислова компанія»був задоволений повністю. Зокрема, були визнані протиправними дії державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області ДПС щодо виключення з електронної бази «Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України»сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах приватного підприємства «Українська торгово-промислова компанія»з товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»за березень 2011 року у розмірі 196 00,20 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 в адміністративній справі №2а/1770/657/2012 залишена без змін.

Відповідно до приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Брумареску проти Румунії однією з основних складових верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким, зокрема, остаточне рішення судів у вирішеній ними справі не може піддаватись сумніву.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено протиправність дій державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області ДПС щодо виключення з електронної бази «Детальна інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України»сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах приватного підприємства «Українська торгово-промислова компанія»з товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»за березень 2011 року у розмірі 196 000,20 грн., підстави для зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»на зазначену суму від'ємного значення сум податку на додану вартість відсутні.

Окрім того, суд звертає увагу, що під час перевірки відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Українська торгово-промислова компанія», не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження нікчемності правочинів, вчинених контрагентами.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»вимог податкового законодавства; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012 №0000582220 та від 20.07.2012 №0000562220 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.07.2012 №0000582220 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 369 291,49 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 20.07.2012 №0000562220 в частині визначення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму у розмірі 461 614,37 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 26.11.2012