Постанова № 27720993, 26.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 2-а-741/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Павліша П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно чисте сільське господарство "Махаріші" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно чисте сільське господарство "Махаріші" (далі - позивач, СТОВ) звернулось з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Чаплинська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 р. № 0001931550, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 105610 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в ході проведеної відповідачем камеральної перевірки неправомірно встановлено факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 1433827 грн., оскільки відповідно до п.150.1 ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. Відповідно до частини 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ-ІІІ кварталів 2011 року, дана законодавча норма не містить. Позивач зазначає, що акт перевірки від 29.08.2011 р. №11/150/32472052 оскаржено в адміністративному порядку. СТОВ подавало до Чаплинської МДПІ уточнюючу декларацію на прибуток за 2010 рік, внаслідок чого податковим органом неправомірно нарахована сума податку на прибуток в сумі 224170 грн. (від 29.08.2011 р. №11/150/324720). Нарахування по акту перевірки від 29.08.2011 р. №11/150/324720 вплинули на висновки камеральної перевірки за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, оскільки пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у ІІ, ІІІ кварталі 2011 року збитків, які виникли до 01.01.2011 р., шляхом їх перенесення з податкової звітності, складеної за результатами здійснення господарської діяльності за І квартал 2011 року, а тому такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Крім того, в І кварталі 2011 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок за 2010 рік, однак Чаплинська МДПІ дійшла висновку про нарахування суми податку на прибуток в розмірі 224 170 грн. - не було враховано від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за підсумками 2010 року. Однак, господарство правомірно та обґрунтовано включило від'ємне значення об'єкту оподаткування за підсумками 2010 року до податкової декларації І кварталу 2011 року. Акт перевірки від 29.08.2011 р. №11/150/324720 було оскаржено в адміністративному порядку, тому його висновки не повинні були враховуватись при проведенні камеральної перевірки 25.11.2011 р. Таким чином, в акті камеральної перевірки використовуються данні оскарженого акту з неузгодженими сумами податкових зобов'язань, господарство діяло в передбачений в Податковим кодексом України спосіб, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і прийняте на підставі невірного та вибіркового тлумачення діючого законодавства.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, направив до суду заперечення на позов.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У запереченнях відповідач зазначив, що у розділі ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.04.2011 р., зокрема у статті 150 цього Кодексу, відсутнє посилання на включення до податкової звітності ІІ, ІІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, тому відповідач вважає, що товариством неправомірно включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в І квартал 2011 року, що є порушенням п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України. Це порушення в подальшому вплинуло на визначення об'єкту оподаткування. Враховуючи, що актом камеральної перевірки від 29.08.2011 р. №11/150/324720 за результатами діяльності ІІ кварталу 2011 господарству донараховано податок на прибуток в сумі 224170 грн., то податок на прибуток, нарахований за результатами останнього кварталу, повинен становити 106622 грн., а не 1012 грн. Розбіжність складає 105610 грн. (106622 грн. - 1012 грн.), саме цю суму і містить спірне податкове повідомлення-рішення. Просить у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.11.2011 р. Чаплинською МДПІ здійснено камеральну перевірку декларації СТОВ з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року, за результатами якої встановлено заниження позивачем грошового зобов'язання в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на 105610 грн., про що складений акт перевірки від 25.11.2011 р. № 14/150/32472052.

На підставі п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України Чаплинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001931550 від 07.12.2011 р.

Як зазначено в акті перевірки, згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду" відображена сума 1433827 грн., яка не утворилася за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року, а увійшла до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Чаплинська МДПІ вважає, що в порушення п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, платником податку завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 1433827 грн., що призвело до заниження позивачем грошового зобов'язання в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на 105610 грн.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 р. визначаються нормами Податкового кодексу України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та відповідно до розділу XІX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011 р. по 01.04.2011 р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (далі - Закон № 334/94-ВР), а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з обставин справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням господарством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації суми 1433827 грн., яка включає від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, у тому числі 2010 року в сумі 1433827 грн., що на думку Чаплинської МДПІ, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише таке значення, яке виникло за результатами діяльності товариства протягом І кварталу 2011 року, а не за 2010 рік.

Суд не може погодитися з позицією Чаплинської МДПІ з наступних підстав.

При складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року щодо розрахунку від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами наступних звітних періодів платник податків повинен був керуватися нормами Закону № 334/94-ВР.

Зокрема, п.6.1 ст.6 цього Закону передбачено якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 16.06.2011 р., пункт 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону; статтю 22 Закону № 334/94-ВР доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм Закону № 334/94-ВР, суд вважає, що у I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, яка утворилася станом на 01.01.2010 р. та не була врахована у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, є його від'ємним значенням.

З 1 квітня 2011 року порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами наступних податкових періодів визначається статтею 150 та підпунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи, що норми даної статті аналогічні з нормам п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону № 334/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом від 20.05.2010 р. № 2275-VI, то вказана стаття Податкового кодексу України також дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування. Адже така аналогічність пов'язана з тим, що розрахунок 1 кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкту оподаткування, як річний розрахунок, згідно Закону № 334/94-ВР, який втратив чинність.

При цьому, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи із приписів зазначеної норми, суд вважає, що законодавцем визначено віднесення до складу ІІ-ІІІ кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої діяльності за перший квартал 2011 року, оскільки правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням збитків 2010 року підтверджується нормами Закону № 334/94-ВР, а не перенесення показників від'ємного значення задекларованого у І кварталі 2011 року до податкової звітності за ІІ квартал 2011 року або розподіл цього показника на "від'ємне значення (збитки) минулих років" та "від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року" діючим законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення попереднього звітного періоду створеного протягом першого кварталу, в той же час не зазначає куди слід включити від'ємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд не приймає заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р., оскільки таке тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 "Перехідних положеннях" ПК України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення ІІ-ІІІ кварталу 2011 року, проте ПК України не містить положень, які б передбачали включення до складу витрат ІІ-ІІІ кварталу 2011 року виключно показники від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктом господарювання за результатами його діяльності протягом I кварталу 2011 року.

Суд зазначає, що у нормі пункту 3 підрозділу 4 "Перехідних положень" ПК України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, зокрема прийняттям Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток шляхом врахування збитків, які виникли до 01.01.2011 р., у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного їх погашення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ-ІІІ кварталу 2011 року, при цьому обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ-ІІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Крім того, суд звертає увагу на те, що витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам (стандартам) бухгалтерського обліку.

Статтею 139 Господарського кодексу України передбачено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо обмеження права платника на відображення у податковій звітності збитків від господарської діяльності без надання пояснень їх відображення у податковій звітності є фактичним невизнанням обґрунтованих витрат платників податків, понесених до 2011 року, що тягне за собою порушення його майнових прав, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за № 391/3684 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку" визначено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, суд вважає, що спірними рішеннями суб'єкт владних повноважень, породжує зміну майнового стану юридичної особи, а тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати попередньої камеральної перевірки, оформлені актом від 29.08.2011 р. № 11/150/32472052 суд вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з вимогами п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За приписами п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що прийняті за результатами камеральної перевірки від 29.08.2011 р. (акт № 11/150/32472052) податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 р. №№ 0001231550, 0001221550 були оскаржені позивачем 23.09.2011 р. спочатку до ДПА у Херсонській області, а 28.11.2011 р. - до ДПА України. Рішення про результати розгляду скарги ДПА у Херсонській області прийняла 16.11.2011 р., а ДПА України - 26.12.2011 р.

Тобто, на момент проведення перевірки 25.11.2011 р. та винесення податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 р. № 0001931550 грошові зобов"язання визначені позивачу на підставі висновків акту камеральної перевірки від 29.08.2011 р. та податкових повідомлень-рішень від 08.09.2011 р. №№ 0001231550, 0001221550 були неузгодженими.

В подальшому після отримання рішень за результатами розгляду скарг, позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у судовому порядку (справа № 2а-147/12/2170).

Таким чином, відповідач при визначені правопорушень за актом перевірки № 14/150/32472052 від 25.11.2011 р. та спірним податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2011 р. № 0001931550 передчасно використав висновки акту перевірки від 29.08.2011 р. № 11/150/32472052.

Статтею 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, із рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Згідно приписів ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS №9 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 р. № 0001931550.

Стягнути з Державного бюджету на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно чисте сільське господарство "Махаріші" (код ЄДРПОУ 32472052) сплачений судовий збір у сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 листопада 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.6