Постанова № 27720917, 15.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 листопада 2012 р. № 2-а- 6805/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - Романової Г.В.,

відповідача - Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: частково скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.03.2012 року №0000572302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств 160180,00 грн., всього 160180,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення №0000582302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість 7287,00 грн., штрафними санкціями 1 грн., всього 7288,00 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Енергоресур і КО" правомірно включено до складу валових витрат у період, що перевірявся витрати з придбання товару (кабелю та масла трансформаторного) у ТОВ "Інтехліс". Оскільки реальність понесення вказаних витрат та їх розмір повністю підтверджується належним чином оформленими первинними документами, Позивач вважає, що податковим органом в акті перевірки від 10.02.2012 року не доведено факт нездійснення ТОВ "Енергоресурс і КО" з контрагентом ТОВ "Інтехліс" господарських операцій та не доведено факт завищення позивачем складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року у сумі 660 000,00 грн., у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення - рішення №0000582302 від 13.03.2012 року підлягає скасуванню в повному обсязі, а №0000572302 -частково.

Представник позивача в судове засіданні вимоги та доводи адміністративного позову підтримав в повному обсязі, просив суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши позицію представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статуту ТОВ "Енергорсур і КО", затвердженого загальними зборами учасників протоколом №10 від 12.12.2011 року, Позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ "Енергоресурс" (т.1 а.с. 217-227).

Як юридична особа ТОВ "Енергоресур і Ко" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.03.2011 року, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 228-232).

З довідки зі статистики, вбачається, що товариство за КВЕД займається такими видами діяльності:

35.13 розподілення електроенергії;

33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування;

33.20 установлення та монтаж машин і устаткування;

68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

46.90 неспеціалізована оптова торгівля (т. 1 а.с. 233).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Енергоресурс і КО" (код ЄДРПОУ 32237716) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 319/23-212/32237716 від 10.02.2012 року, яким встановлено порушення:

- п. 138.2, п.п 138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 163175 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011 року у сумі 160180 грн., 2-3 квартали 2011 у сумі 163175 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7287 грн., у т.ч. за травень 2011 року у сумі 7287 грн.;

- п.п.7.6.1. п.7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції ЗУ від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) в результаті чого зменшено збиток від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у сумі 816302 грн., ряд. 1 додатка КЗ Декларації з податку на прибуток за 2010 рік;

- п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, п.177.6 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних соіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 675,00 грн., в т.ч. за січень 2011 року - 675,00 грн. (т. 1 а.с. 24-64).

ТОВ "Енергоресурс і КО" не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки, подав 29.02.2012 року заперечення на акт перевірки №319/23-212/32237716 від 10.02.2012 року (т. 1 а.с. 96-98).

06.03.2012 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова листом №3174/10/23-220 за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки повідомило, що дії податкового органу при проведенні перевірки та складанні акту відповідають вимогам діючого законодавства, а висновки акту відповідають встановленим порушенням (т. 1 а.с. 99-103).

На підставі встановлених порушень та висновків акту перевірки, Відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000572302 від 13.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств 163175,00 грн., за штрафними санкціями 1 грн. всього 163176,00 грн. (т. 1 а.с. 16).

При винесені податкового повідомлення - рішення №0000572302 від 13.03.2012 року була допущена технічна помилка, у зв'язку з чим, сума збільшення грошового зобов'язання у вказаному податковому повідомленні - рішенні становить 163 175 (основний платіж) (т. 1 а.с. 16).

- №0000582302 від 13.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість 7287,00 грн. за штрафними санкціями 1 грн., всього 7288,00 грн. (т. 1 а.с. 18).

28.03.2012 року Позивач не погодившись з висновками акту перевірки скористався своїм право адміністративного оскарження, та подав до Державної податкової служби у Харківській області скаргу на податкові повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000572302 та №0000582302 (т. 1 а.с. 104-109).

Рішенням ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 23.05.2012 року №2656/10/ю.2-17 податкові повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000572302 та №0000582302 були залишені без змін, а скарга без задоволення (т. 1 а.с. 110-114).

Судом встановлено, що між Позивачем (покупець) та ТОВ "Інтехліс" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №265/11 від 08.04.2011 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що передавання товару від ТОВ «Інтехліс»та ТОВ «Енергоресурс і КО»за цим договором здійснюється по видатковій накладній.

Датою передавання товару вважається дата вручення товару ТОВ «Енергоресурс і КО», що підтверджується видатковою накладною (п.3.3 договору)

За умовами укладеного правочину Продавець зобов'язується передати у власність Покупця масло трансформаторне Т 1500 (т.1 а.с. 116-118), загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається у специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору (т. 1 а.с. 119).

Реальність виконання зобов'язань по укладеному договору Позивачем підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковою накладною №РН-0000292 від 12.04.2011 року (т. 1 а.с. 120), податковою накладною №292 від 12.04.2011 року на загальну суму 23126,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3854,33 грн. (т. а.с. 121).

Як вбачається з картки рахунку 20 ТМЦ: масло трансформаторне Т 1500, було отримане Позивачем та оприбутковане на складі, і в подальшому використано товариством в господарській діяльності (т. 2 а.с. 41).

Оплата за товар була здійснена Позивачем в повному обсязі шляхом списання коштів з власного рахунку на рахунок свого контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 122-123).

Також судом встановлено, що 25.05.2011 року між ТОВ "Енергоресурс і КО" (покупець) та ТОВ "Інтехліс" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу товарів №296/11 (т. 1 а.с. 129-131).

За умовами укладеного правочину Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю кабель АВВГ-1 4х120, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару визначаються у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору (т. 1 а.с. 132).

Доказами виконання зобов'язань по укладеному договору Позивачем підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковою накладною № РН-0025053 від 25 травня 2011 (т. 1 а.с. 133), податковою накладною №423 від 25.05.2011 року на загальну суму 20600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3433,33 грн. (т. 1 а.с. 134).

Як вбачається з картки рахунку 20 ТМЦ: кабель АВВГ-1 4х120, цей товар був отриманий ТОВ "Енергоресурс і КО" та оприбуткований на складі, і в подальшому використаний в господарській діяльності (т. 2 а.с. 42).

Оплата за товар була здійснена Позивачем в повному обсязі шляхом списання коштів з власного рахунку на рахунок свого контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 142).

Суд зазначає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Транспортування масла трансформаторного Т 1500 та кабелю АВВГ-1 4х120 відбувалося власним автотранспортом ТОВ "Енергоресурс і КО", оскільки у Позивача у власності знаходиться ГАЗ 2705 ВПАХ 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06.03.2007 року (т. 1 а.с. 143). та подорожніми листами: №083442 від 12.04.2011 року, №0834432 від 25.05.11 року (т. 1 а.с. 60-61).

Суд зазначає, що відповідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому відповідно до Податкового кодексу України товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом, на підставі якого визначається об'єкт оподаткування та/або податкові зобов'язання.

Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим тільки при автомобільних перевезеннях, однак їх обов'язковість обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". При цьому товарно-транспортна накладна включена в перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірній основі, а відповідно до п.2 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені", затвердженого постановою КМУ №207 від 25.02.2009 року, в разі, коли водій юридичної особи здійснює вантажні перевезення для власних потреб підприємства, необхідність наявності товарно-транспортної накладної не передбачена, а обов'язкова наявність накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.

Суд критично відноситься до посилань Відповідача на нереальність здійснення господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування товару - масла трансформаторного Т 1500 та кабелю АВВГ-1 4х120 від ТОВ "Інтехліс" до ТОВ "Енергоресурс і КО" .

Пункт 11.1, 11.7 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 - визначає, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Оскільки зазначені Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -Замовників, і не розповсюджуються на юридичних осіб, що здійснюють вантажні перевезення для власних потреб підприємства, суд вважає, що зазначені норми не можуть, в даному випадку, розповсюджуватись на позивача, який здійснював транспортування власним транспортом для власних потреб і складав при цьому подорожні листи (т.2 а.с. 60-61).

Поряд з цим, оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати з придбання товару Позивачем у ТОВ "Інтехліс".

Крім того, в обґрунтування правомірності прийняття вищевказаного рішення відповідач посилається на порушення ТОВ "Енергоресурс і КО" вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит всього у сумі 7287 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Інтехліс".

Суд зазначає, що порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході розгляду справи, Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач до суду не подав.

Отримані ТОВ "Енергоресурс і КО" від ТОВ "Інтехліс" податкові накладні №292 від 12.04.2011 року та №423 від 25.05.2011 року були включені позивачем до реєстру отриманих накладних, а суми ПДВ за ними віднесені до складу податкового кредиту (т. 1 а.с. 124-128, 135-141).

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у ТОВ "Інтехліс" товару та їх подальше використання в господарській діяльності Позивача, що підтверджується укладеним договором купівлі - продажу №203/1 від 04.07.2003 року (т. 2 а.с. 62-63), за яким ТОВ "Енерогоресурс і КО" придбало у власність електричну підстанцію 110/6 Квт, інв. № 031175, яка знаходиться в м. Харкові по вул. Киргизькій, 19 (акт прийому - передачі від 31.07.2003 року (т. 21 а.с. 65)), за допомогою якої здійснюється господарська діяльність позивача. Отже, придбаний товар: масло трансформаторне Т 1500, кабель АВВГ-1 4х120 був необхідний Позивачу для здійснення своєї господарської діяльності.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних Позивач та його контрагент рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 144, 234, т. 2 а.с. 44-45).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000582302 від 13.03.2012 року.

Щодо встановлених порушень з приводу завищення складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року в сумі 660 000, 00 грн., суд зазначає наступне:

В ході перевірки податковим органом зафіксовано, що у 2 кварталі 2011 року Позивач здійснив витрати на нарахування процентів за користування кредитом отриманим у ВАТ "Мегабанк" по кредитному договору від 28.09.2006 року №99/2006 у сумі 360036,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №412 від 28.04.2011 року на суму 120332,80 грн., №419 від 30.05.2011 року на суму 122904 грн., №425 від 30.06.2011 року на суму 116800 грн.

У бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими проводками:

ДТ 371 Кт 311 -360036,80 грн.

ДТ 63 Кт 371 -360036,80 грн.

ДТ 95 Кт 63 -360036,80 грн.

ДТ 79 Кт 95 -360036,80 грн.

У податковому обліку проценти за кредитом у рядку 06.4 "Фінансові витрати відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст.. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України" декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року відображено у сумі 1020037 грн., відхилення складає 660 000 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та на підставі наданих первинних документів, перевіряючі дійшли висновку щодо завищення складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 у сумі 660000 грн., чим порушено п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з наведеними висновками податкового органу через наступне:

За матеріалами справи, вбачається, що між ВАТ "Мегабанк" (кредитодавець) та акціонерним товариством "Енергоресурс" (позичальник) був укладений кредитний договір №99/2006 від 28.09.2006 року (т. 1 а.с. 146-150).

За умовами якого Кредитодавець надав АТ "Енергоресурс" (правонаступником якого є ТОВ "Енергоресурс і КО") грошові кошти в розмірі 6 000 000 грн. строком з 28.09.2006 року до 27.09.2011 року, останній зобов'язався повернути кредит та сплатити 18% річних.

Пунктом 14.1.27 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) п. 14.1.27 Податкового кодексу України.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.13.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

З приписами пп.138.10.5 п.138.10 ст138 до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за використання кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченням (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось вище, між ВАТ «Мегабанк»(кредитодавець) та АТ «Енергоресурс»(позичальник) укладено кредитний договір №99/2006 від 28.09.2006 року, за умовами якого ВАТ «Мегабанк»надав АТ «Енергоресурс»(правонаступником якого є ТОВ «Енергоресурс і КО») грошові кошти строком з 28.09.2006 року до 27.09.2011 року, останній зобов'язався повернути кредит та сплатити 18% рісних.

Відповідно до п. 2.4. ст. 2 кредитного договору повернення кредиту здійснюється з згідно графіком повернення кредиту, зазначеним у додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору (т. 1 а.с. 151).

В подальшому п. 1.1 ст. 1 кредитного договору та додаток № 1 - графік повернення кредиту були викладені у новій редакції, що підтверджується додатковими угодами № 1-9 та 11-17 (т.1 а.с. 152-160, 162-168) до договору кредиту №99/2006.

На виконання умов кредитного договору №99/2006 на рахунок ТОВ «Енергоресурс і КО»перераховано грошові кошти у розмірі 10450000,00 грн.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

З матеріалів справи, а саме: з декларації з податку на прибуток ТОВ «Енергоресурс і Ко»за ІІ квартал 2011 року вбачається, що до рядка 06.4 «Фінансові витрати...»віднесено суму 1 020 037,00 грн., до рядка 06.5 «Інші витрати»віднесено -185 694,00 грн. (т.1 а.с. 169-171)

До даних витрат увійшли витрати, які:

1) ТОВ "Енергоресурс і КО" здійснив у 2 кварталі 2011 року на нарахування процентів за користування кредитом отриманим у ВАТ "Мегабанк" по кредитному договору №99/2006 у сумі 360036,80 грн.;

2) та витрати, які позивач за кредитним договором №99/2006 не врахував в минулому податковому періоді (за 2009 та 2010 роки) та вказав їх у звітному податковому періоді у сумі 660000,00 грн., дані витрати підтверджуються платіжними дорученнями №121 від 29.12.2009 року; № 282 від 28 07.2010 року, № 299 від 30.08.2010 року, № 314 від 30.09.2010 року (т. 1 а.с. 172-173).

На виконання умов кредитного договору № 99/2006 позичальником на рахунок кредитодавця у 2, 3, 4 кварталі 2009 року та у 1, 2, 3 кварталі 2010 року були перераховані грошові кошти у загальній сумі 3 039 951,71 грн., що підтверджується довідками №06-6785 від 01.06.2012 року (т. 1 а.с. 174), та №06-7780 від 22.06.2012 року (т. 1 а.с. 240-а).

Відповідно до п.50.1 ст.50 У разі коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, що діє на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно приписів п.138.11 суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо)

Таким чином, ТОВ «Енергоресурс і Ко»мало документальні підстави для віднесення вищезазначених сум до валових витрат та відповідно мало право на віднесення до складу валових витрат суму у розмірі 660000 грн., на які ТОВ «Енергоресурс і Ко»мало право та які були не відображені у складі валових витрат попередніх періодів..

Крім того, відповідно до висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. М.С.Бокаріуса №8883, складеного 04.10.2012 року, експертом вставлено, що в обсязі представлених документів висновку акту перевірки від 10.02.2012 року №319/23-212/32237716 щодо завищення складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року у сумі 660000,00 грн. документально не підтверджено (т.2 а.с. 26 - 32).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок щодо завищення складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року у сумі 660 000,00 грн., а тому податкове повідомлення - рішення від 13.03.2012 року №0000572302, підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем податку на прибуток приватних підприємств 160 180,00 грн.

У частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем прибуток приватних підприємств у розмірі 2995,00 грн. Позивач визнав податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року №0000572302 та листом від 5 червня 2012 року №277 звернувся до Індустріальної МДПІ Харківської області ДПС щодо зарахування передплати, сплаченої 23.01.2012 та 17.02.2012 з р/рахунку "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на р/рахунок "Податок на прибуток" (т.2 а.с. 57).

Відповідно до витягу з банківських виписок від 23.01.2012р. та 17.02.2012р., яким грошове зобов'язання у розмірі 2995,00 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 року №0000572302, було зараховано на бюджетний рахунок одержувача 31110009700010 - "Податок на прибуток" (т. 2 а.с. 58-59)

Згідно до п.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Частково скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.03.2012 року №0000572302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств 160180,00 грн., всього 160180,00 грн..

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000582302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість 7287,00 грн., штрафними санкціями 1 грн., всього 7288,00 грн..

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресур і КО" (61128, м. Харків, прос. П'ятдесятиріччя СРСР, 149, код за ЄДРПОУ 32237716) в розмірі 1739,06 (одна тисяча сімсот тридцять дев'ять гривень шість копійок) грн..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О.Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2012 року.