Постанова № 27720913, 15.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3981/2012

15 листопада 2012 року 09год. 54хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2011 року позивач - Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (далі - Рівненське ШЕУ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про скасування податкових повідомлень-рішень. У поданій заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002262342 від 11.06.2012 року; №0003952342 від 29.08.2012 року якими йому збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податкові повідомлення-рішення №0002272342 від 11.06.2012року; №0003962342 від 29.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, які винесені ДПІ у м.Рівному.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві. Зокрема в наданих суду поясненнях вказали, на те, що висновки податкового органу, зроблені за результатом проведеної планової виїзної перевірки Рівненського ШЕУ (Акт від 25.05.2012 №153/23/13974620), що призвели до донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, ґрунтуються на висновку про нікчемність господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Шлях-2», зроблені не на аналізі фінансово-господарської діяльності перевіряємого підприємства, а на підставі акта податкової перевірки ПП «Шлях-2» здійсненої ДПІ у м.Черкаси, та аналізу господарської діяльності СПД ОСОБА_4, який також виступав постачальником позивача протягом перевіряє мого періоду.

При цьому, вказали, що ПП «Шлях-2» та СПД ОСОБА_4, як на момент укладення з ними угод, так і на момент їх виконання, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами приймають, як неаргументовані та суперечливі, позаяк вважають, що ґрунтуються вони не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній оцінці відповідача про неспроможність здійснення такими контрагентами тих чи інших операцій з огляду на відсутність у них певного набору матеріальних, трудових та інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на суб'єктивну думку перевіряючих, є необхідною передумовою для здійснення саме таких господарських операцій. А тому, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у наданому суду письмовому запереченні. Зокрема при обґрунтуванні своєї позиції посилався на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вказав на те, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та фінансових санкцій стали висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з ПП «Шлях-2» та СПД «ОСОБА_4.», які, в свою чергу, ґрунтуються на обставинах наявності ознак фіктивності операцій. Стверджував, що правочини, укладені позивачем з вказаними суб'єктами є нікчемними, позаяк здійснені з умислом на заволодіння майном держави у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Також вказав, що операції з вказаними контрагентами є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері, позаяк у контрагентів позивача відсутні необхідні для здійснення господарських операцій основні засоби та трудові ресурси та виявлені розбіжності в задекларованих податкових зобов'язаннях. Відтак, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, судом встановлено наступне.

З 19.04.2012 року по 21.05.2012 року ДПІ у м.Рівному проводилась планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період його діяльності з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За наслідком проведеної перевірки складено акт від 25.05.2012 року №153/23/13974620.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п.5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2, абз 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 181 643,00 грн.;

п. 7.1, п.7.2 п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.187 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 165 998 грн.;

На підставі обумовленого акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002262342 від 11.06.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 192255,00 грн., (в т.ч. 181643,00 грн. - сума зобов'язання за основним платежем; 10612,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення №002272342 від 11 06.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 207497,00 грн. (в т.ч. 165998.00 грн. - сума зобов'язання за основним платежем; 41499,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Рівненській області.

За наслідками розгляду скарги позивача (рішення ДПС у Рівненській області від 13.08.2012 року №14751/10-210/209210) податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Рівному від 11.06.2012 року №0002262342 та № 0002272342 в частині визначення грошових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 139194,00 грн. основного платежу та по податку на додану вартість в сумі 121039,00 грн. основного платежу і 30259,00 грн. штрафних санкцій - скасовано.

За таких обставин ДПІ у м. Рівному було направлено позивачу податкові повідомлення рішення від 29.08.2012 року №0003952342 та № 0003962342 - на зменшені, за наслідками адміністративного оскарження, суми податкових зобов'язань.

Відповідно до пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України - податкове повідомлення рішення, або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу визначеного в податковій вимозі.

Згідно положень п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України - у випадку визначеному пп.60.1.3 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи наведене, чинними на час розгляду справи є податкові повідомлення рішення винесені відповідачем, за наслідками адміністративного оскарження, на зменшену суму податкових зобов'язань від 29.08.2012 року № 0003962342, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56199,00 грн. (в т.ч. 44959,00 грн. - сума основного зобов'язання; 11240,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0003952342, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 53061,00 грн. ( в т.ч. 4244,00 грн. - сума основного зобов'язання; 10612,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині що стосуються визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у м. Рівному від 11.06.2012 року № 0002262342, № 0002272342 - є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Що ж стосується вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у м.Рівному від 29.08.2012 року № 0003962342 та №00039652342, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з досліджених доказів у справі, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, на основі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП «Шлях-2» та СПД ОСОБА_4.

На переконання посадових осіб відповідача, в ході перевірки серед постачальників позивача виявлено платників, яким надано ризиковий кредит, а саме по яких отримано акти нікчемності, по яких вбачається безтоварність операцій.

Зокрема, щодо господарських операцій Рівненського ШЕУ з ПП «Шлях-2», встановлено наступне.

Відповідно до довідки ДПІ у м.Черкаси №277/23-4/36861172 від 23.02.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Шлях-2» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків-постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 рік встановлено, що Рівненським ШЕУ включено до податкового кредиту листопада 2011 року ПДВ в сумі 33959,00 грн.

Проте за даними системи співставлення ПП «Шлях-2» зареєстровано платником в ДПІ м.Черкаси, стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

СПД ОСОБА_4, зареєстрований у ДПІ м.Рівне, знятий з реєстрації платника ПДВ 21.09.2011 у зв'язку із неподачею звітності. Стан платника «28». Відповідно до автоматизованої системи зобов'язання СПД ОСОБА_4 відображені в сумі 0 грн. за жовтень 2010 року.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень судом враховано наступне.

В силу пп. 7.41. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4. ст.. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку із таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, ст.11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року.

Так, ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості , які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг, або ж призначення остатніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Наявність належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту не можна вважати безумовною для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе , що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, зокрема у випадку коли до валових витрат віднесено ті, які нібито мали місце в наслідок проведення операцій за удаваними (нікчемними) угодами.

З досліджених в судовому засіданні доказів по справі вбачається, що 05.10.2010 року між Комунальним підприємством Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг та ПП «Шлях -2» укладено договір підряду №75.

За умовами укладеного між сторонами договору ПП «Шлях-2» зобов'язувався на власний ризик виконати у відповідності до умов договору капітальний ремонт між квартального проїзду по вул. Київській, 14 м. Рівне. Вартість робіт становила 203755,00 грн.

Як встановлено судом, та відображено в акті перевірки, на підтвердження виконання проведених робіт сторонами складено акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2 за листопад 2010 року на сум у 203755 грн., в т.ч. ПДВ 33959 грн.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору ПП «Шлях-2» виписано податкову накладну №2211 від 22.11.2010 року на суму 203755 грн. в тому числі ПДВ 33959 грн.

Оплата за отримані послуги проведене в безготівковій формі 22.10.2010 року.

Усі первинні документи з обліку вказаної господарської операції оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Вказані документи були пред'явлені до перевірки та є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право Рівненського ШЕУ на включення до складу своїх валових витрат, вартості прийнятих робіт.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідний податковий період, на підставі податкової накладної, яка виписана в порядку виконання господарського договору, виконання якого повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. Зауваження до форми і змісту накладної у акті перевірки відсутні. На момент видачі податкової накладної ПП «Шлях-2» являлося зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Щодо господарських операцій Рівненського ШЕУ з СПД ОСОБА_4, суд встановлено, що 15.09.2008 року між Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг та ПП ОСОБА_4 укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей - піску відповідно до замовлення.

Згідно наданої суду накладної №3/10 від 29.10.2010 року Рівненським ШЕУ одержано товар (пісок) на загальну суму 66000,00 грн. в т.ч. ПДВ 11000,00 грн.

На підтвердження виконання договору ПП ОСОБА_4 виписано податкову накладну № 310 від 29.10.2010 року на суму 66000,00 грн. в тому числі ПДВ 11000,00грн.

Вказані документи були пред'явлені до перевірки та є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право КП "Теплотранссервіс" на включення до складу своїх валових витрат, вартості отриманих від даного контрагента товарів.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідному податковому періоді, на підставі описаної податкової накладної.

На момент вчинення правочину СПД ОСОБА_4 являвся зареєстрованим платником податку на додану вартість (згідно даних акту перевірки останній знятий з реєстрації платника ПДВ лише 21.09.2011року).

Висновки податкового органу про безтоварність вказаної операції, не можуть бути прийняті судом, з огляду на непідтвердження жодними доказами у справі.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності перелічених господарських операцій на підставі висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Акти перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагентів щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленими контрагентами.

Крім того установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільного правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визнання контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсним (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних остатніми у такому ланцюгу платником податків.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його контрагентом.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача та названих вище контрагентів порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ПП «Шлях-2» і СПД ОСОБА_4 є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податковихповідомлень - рішень та правомірності його тверджень про нікчемність та безтоварність названих операцій.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині, що стосуються скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у м.Рівному від 29.08.2012 № 0003962342 та №00039652342, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч.3 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003952342 від 29.08.2012 року, №0003962342 від 29.08.2012 року винесені Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1092,60 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.